40 років на варті ядерної безпеки

Інспекція з ядерної безпеки на Південноукраїнській АЕС, яка працює на правах самостійного відділу, що підпорядкований Державній інспекції ядерного регулювання України (ДІЯРУ) відзначила 40-річний ювілей. Підрозділ розпочав свою роботу в жовтні 1984 року. 

Державний нагляд за ядерною безпекою. Як він відбувається? Які повноваження мають інспектори ДІЯРУ? Чи змінила війна ставлення до ядерних об’єктів й підходи до контролю за нерозповсюдженням ядерних матеріалів? Ці питання ми поставили заступнику Головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України, начальнику Інспекції з ядерної безпеки на Південноукраїнській АЕС Геннадію Смаровозу.

— Геннадію Станіславовичу, які завдання стоять перед Інспекцією з ядерної безпеки на Південноукраїнській АЕС зокрема й перед ДІЯРУ загалом?

— Маю зазначити, що Інспекції з ядерної безпеки, які працюють на правах самостійних відділів й підпорядковуються ДІЯРУ, є на кожній атомній електростанції.  Першочерговим нашим завданням є забезпечення реалізації державної політики у сфері ядерної та радіаційної безпеки. Вона спрямована на забезпечення захисту персоналу, населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу іонізуючого випромінювання та радіоактивного забруднення, яке може  виникнути під час роботи ядерних установок. Україна має гіркий досвід – аварію на Чорнобильській АЕС. Тож держава посилила контроль за дотриманням норм і правил ядерної та радіаційної безпеки.  

— Які обов’язки на Вас покладені та які маєте повноваження? 

— Відділ, який я очолюю, за штатним розписом складається з п’яти інспекторів. На сьогодні в нашій інспекції працюють три державних інспектора та є дві вакантні посади. У межах наданих нам повноважень ми здійснюємо державний нагляд за дотриманням законодавства, норм і правил ядерної та радіаційної безпеки, умов виданих дозвільних документів, забезпеченням фізичного захисту ядерних установок, матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних відходів. Я та мої колеги здійснюємо державний нагляд за: 

• технічним станом обладнання систем безпеки та систем, важливих для безпеки – перевіряємо документацію, здійснюємо обходи. Після кожного планового ремонту обов’язково проводиться технічне опосвідчення обладнання, комісійна перевірка, видається дозвіл на його експлуатацію; 

• кваліфікацією персоналу – беремо участь у комісіях з перевірки знань персоналу, який забезпечує ядерну й радіаційну безпеку на АЕС;

• реалізацією заходів, спрямованих на підвищення безпеки енергоблоків і на запобігання аварій – контролюємо їх виконання;

• радіаційним станом безпосередньо в суворо контрольованій зоні (обмеженого доступу) енергоблоків, а також у 30-км зоні спостереження навколо АЕС;

• поводженням з радіоактивними відходами, які утворюються під час проведення ремонтних робіт;

• дотриманням ліцензіатом, тобто АЕС, вимог і правил з фізичного захисту ядерного об’єкта;

• проводимо службові розслідування в разі виникнення аварійних ситуацій, інцидентів, пов’язаних з радіоактивними матеріалами.

— Ви та Ваші колеги виконуєте дуже відповідальну роботу. Хто може працювати в ДІЯРУ? Де берете кадри?

— Ви праві, робота дуже відповідальна й вимагає специфічних знань. «Кузнею кадрів» для Держатомрегулювання завжди були атомні електростанції. Не приховую, на роботу ми запрошуємо найкращих фахівців. У них має бути профільна освіта, досвід роботи за профілем, вміння швидко ухвалювати зважені рішення, бажання постійно вдосконалюватись у професійній сфері й, звісно, відповідальність на найвищому рівні. Можливо, це виглядає не дуже етично - запрошувати на роботу до себе висококласних спеціалістів-виробничників з АЕС. Але, погодьтесь, нагляд за безпекою – справа державного рівня!

— Які знакові події можете назвати для відділу Держінспекції на ПАЕС

— Найбільш знаковою, на мій погляд, і зараз це стало очевидним, - була диверсифікація ядерного палива для українських атомних електростанцій. Пілотним у цьому проєкті став енергоблок №3 Південноукраїнської АЕС. У 2005 році в активну зону реактора було завантажено шість дослідних паливних збірок компанії Westinghouse. За п’ять років - у 2010-му вже було завантажено першу перевантажувальну партію, що складалася з 42 касет, згодом - другу. З 2018 року й до сьогодні третій «мільйонник» працює виключно на паливі Westinghouse. За результатами дослідної експлуатації цей досвід було поширено на інші енергоблоки України. Сьогодні ми повною мірою розуміємо, наскільки правильним і виваженим було рішення обрати альтернативного постачальника ядерного палива для українських АЕС. Складно навіть уявити, якби ми досі були залежні від росії в цих питаннях.

 Диверсифікація палива – це була велика робота, і, як тепер розуміємо, політично далекоглядна. Наразі логічним продовженням є впровадження технології Holtec International (США) для поводження з відпрацьованим ядерним паливом. Ці проєкти дають Україні змогу бути енергетично незалежною. Вони були опрацьовані Міністерством енергетики, компанією «Енергоатом» і Держатомрегулюванням. Приємно, що у цій великій справі є й наша частка.

— Як війна позначилась на Вашій роботі? 

— Наші головні завдання та основні функції не змінились – державний нагляд за безпечним використанням ядерних технологій, щоб вони не вплинули на населення України та навколишнє природне середовище. Війна стимулює посилення уваги з боку Держатомрегулювання щодо безумовного дотримання вимог, правил з ядерної та радіаційної безпеки з огляду на ключову важливість енергетичної незалежності та енергетики для економіки нашої країни. Україна перша з країн, що мають ядерні об’єкти, отримала досвід ведення на своїй території відкритих бойових дій. Це реальна загроза не лише мешканцям нашої держави, а й інших країн. 

Зараз ми працюємо спільно з інспекторами МАГАТЕ, які перебувають з постійною місією на майданчику кожної з атомних електростанцій. Ведемо роботу над розробкою нормативних документів, які б регламентували дії персоналу в умовах загроз воєнного характеру. Світ вперше зіткнувся з такою ситуацією, коли поблизу атомних енергоблоків ведуться бойові дії. Люди зі здоровим глуздом розуміють, що це безумство, але такими є реалії сьогодення. Досвід, отриманий у цій війні нашою країною, може стати основою для розробки МАГАТЕ норм щодо заходів безпеки, які необхідно впроваджувати в умовах воєнного стану. Ми завжди пам’ятаємо, що головна мета нашої роботи – ядерна і радіаційна безпека на майданчику АЕС, в Україні, у світі. 

Олена Резник

Читайте також: 

Радіаційний стан під пильним контролем

Мріють і діють: молодь ПАЕС тримає вектор на Перемогу