Румунська революція, тоді і тепер

Це було найкривавіше з усіх антикомуністичних повстань у Європі. Тепер, майже через три десятиліття, ми повертаємося на ті самі місця, де відбувалися події Румунської революції.

У 1980-і роки, коли вітри змін повіяли в комуністичному світі, сталіністський диктатор Румунії Ніколає Чаушеску взявся закручувати гайки.

Колись «геній Карпат» був дійсно популярний у своїй країні, а за кордоном його хвалили за відмову йти партійною лінією Кремля. Але невдовзі Чаушеску і його дружина Єлена здобули собі абсолютну владу – і жили в абсолютній корупції. До кінця 1980-х років найбільшим святом у країні став день народження Чаушеску.

Чаушеску понад усе хотів виплатити всі борги своєї країни, і більшість сировини розпродавали закордонним кредиторам. Через це в Румунії різко бракували продуктів харчування, на електроенергії й опаленні жорстоко економили. Зимами сотні людей замерзали на смерть у тьмяно освітлених холодних квартирах або задихалися від газових плит – єдиного для багатьох джерела тепла: газ без попереджень вимикали, а потім вмикали знову, і він наповнював помешкання, де спали люди.

А поки рівень життя падав, Чаушеску витрачав величезні суми на знесення одного з наймиліших районів Бухареста і зведення велетенського Будинку республіки. Реформістський лідер СРСР Михайло Горбачов порівнював тодішню Румунію з «немилосердо підхльоскуваною, загнаною жорстоким вершником конякою».

А 1989-го, коли комуністичні режими в Європі падали один за одним, Чаушеску дав знати, що в Румунії ніяких реформ не буде. І у грудні, перед черговою холодною зимою, люди були готові вибухнути.

Іскра спалахнула в місті Тімішоара на заході країни. Коли там побили за критику режиму популярного священика, угорця за національністю (і це зробили вочевидь працівники «секурітате», страхітливої служби держбезпеки Чаушеску), демонстрація на підтримку священика швидко переросла в повстання проти комуністичного режиму.

17 грудня протести в Тімішоарі почали придушувати – безжально придушувати. Були вбиті десятки людей. Іноземні засоби інформації – серед них тоді і Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода – передавали надто перебільшені дані про «погром», унаслідок якого нібито загинули десятки тисяч.

Ці перебільшені повідомлення про події в Тімішоарі стали діставатися й Румунії, і по всій країні стали спалахувати окремі протести. Чаушеску, який якраз повернувся з поїздки до Ірану, скликав у Бухаресті масовий мітинг на підтримку своєї влади.

Виступ Чаушеску на мітингу, що мала засвідчити силу його влади, став катастрофою. Поки він відчитував вступ до своєї промови, частина юрби вибухнула вигуками протесту, які охопили всю площу. Запис прямої телетрансляції зберіг момент, коли перестаркуватий лідер стоїть збентежений і наляканий подіями.

Тієї ночі Бухарест слухав відгуки бою: стрільці, вочевидь із лав «секурітате», поливали демонстрантів чергами трасувальних куль. Наступного ранку родина Чаушеску втекла з Бухареста вертольотом.

Бухарестом тепер їздили армійські автомобілі. Але військові всередині не засвідчували бажання стріляти по демонстрантах. Невдовзі армія перейшла на бік революції, і вулицями міста почали їздити танки з радісними учасниками протестів. Родина Чаушеску і мережа агентів «секурітате» тепер намагалася впоратися з рештою Румунії. 

Містом таємними тунелями пробиралися снайпери і стріляли по людях із вікон верхніх поверхів. Бухарест перетворився на хаотичне поле бою. Подейкували, що ті снайпери були з найвідданішої режимові серцевини «секурітате», але їхні особистості так і не були встановлені.

Революціонери, яким роздали зброю з армійських складів, не знали, хто саме по них стріляє. Чимало людей загинули під час боїв унаслідок «дружнього вогню» по своїх.

А тим часом родину Чаушеску спіймали кілометрів за 80 на північ від столиці. В Бухаресті ще тривали бої, і нашвидкуруч зібраний революційний уряд влаштував суд, який без довгих слухань ухвалив розстріляти їх.

Те, як подружжя судили показовим судом, як їм зв’язали руки за спиною і повели на смерть, знімав телеоператор. В останні секунди Єлена вигукувала лайки своїм тюремникам, а Ніколає, як розповідають, наспівував комуністичний гімн «Інтернаціонал».

Румунська революція, під час якої загинули понад тисячу людей, і безжальний кінець родини Чаушеску вразили світ своєю жорстокістю. Але розпука через це прийшла пізніше. А тоді, 25 грудня, по всій Румунії спалахнули святкування: вперше майже за 40 років люди змогли відкрито, не ховаючись від влади, відсвяткувати Різдво.

Amos Chapple, «Радіо Свобода»