Навіщо президент хоче обмежити гласність у судах

У вівторок, 3 жовтня, парламент знову розгляне внесений президентом законопроект №6232, що дає старт судовій реформі. Документ, серед іншого, передбачає зміни доКодексу адміністративного судочинства, Цивільно-процесуального і Господарсько-процесуального кодексів.

Правозахисники та ЗМІ закликають Раду не підтримувати законопроект. На їх думку, він містить положення, які зроблять правосуддя непрозорим для суспільства. До вівторка громадськість ще має час висловитися. 

Що сталося?

У 2015 році після наполягань громадських організацій в українському законодавстві з’явилася норма про те, що у відкритих судових засіданнях не потрібен дозвіл на відеозйомку портативними відеокамерами. За словами правозахисників, саме завдяки відеофіксації багато людей дізнавалися, що насправді відбувається в судах. 

Натомість тепер влада хоче, щоб можливість відеозйомки у відкритих судових засіданнях залежала від волі головуючого судді.

Так, президентський законопроект дозволяє суддям заборонити фотофіксацію, відеозапис чи трансляцію, якщо вони "заважають перебігу судового процесу". Правозахисники називають цю норму "необмеженим правом судді закрити процес для громадськості з надуманих мотивів".

— Ми добре знаємо, що таке "вмотивовані ухвали суддів". У когось вони можуть бути дійсно мотивовані, а хтось пише "заважає процесу" – і крапка, – коментує народна депутатка від "Самопомочі" Олена Сотник. 

Експерт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда називає норми президентського законопроекту кроком назад у відкритості судів.

— Коли представники європейських країн дізнаються, що в наших судах можливий відеозапис, вони захоплюються цим. Бо в багатьох країнах питання відеозйомки не регулюється або віддано на розсуд судді. Але це нормально, бо ж судді там не зловживають своїми правами, – пояснює він. 

Правозахисник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко також дивується нормам пропонованого законопроекту.

— Це ж публічне судове засідання. Воно відбувається у Будинку правосуддя і рішення ухвалюється від імені держави. Чому я як громадянин України не можу знати, що відбувається в тому чи іншому судовому процесі? А якщо мені це цікаво і я хочу ще й розповісти про це засідання своїм друзям? – обурюється він. 

Журналістка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова, яка розслідує злочини проти Євромайдану та наслідки російської агресії на сході країни, каже, що в Україні не можна дозволяти такі законодавчі норми.

— Україна перебуває в такому історичному періоді, коли велика частина історії пишеться в судах. Справи Майдану, історія "Русской весны", інші резонансні справи. Від того, наскільки це буде гласно, наскільки ми зможемо оцінити позиції сторін, залежатиме правдивість нашої історії у цей складний період, – переконана вона.

За її словами, відкритість судового процесу важлива для того, щоб кожен міг переконатись, що суд відбувається без маніпуляцій.

— Опоненти правозахисників кажуть, що з відкритістю побільшало хаосу в судових залах. Як приклад вони наводять справу "Торнадо". Але хаос у цій резонансній справі був саме тому, що його розгляд тривав закрито. Якісь фрагменти вкидала прокуратура, якісь – сторона захисту. Ось цей безкінечний пінг-понг між сторонами процесу призвів до того, що суспільство заплуталось, – вважає Решетилова.

Тим часом Олена Сотник нагадує, що гласність спонукає суддів об’єктивніше розглядати судові справи.

— Ми знаємо випадки, коли люди запрошували спостерігачів або незалежні громадські організації, аби хоч якось підтримувати об’єктивність судового розгляду. І ми бачили, що судді по-іншому себе поводять у судовому засіданні. Так, іноді політики чинять тиск на суддів, але їх треба притягати до відповідальності. Усі рівні перед законом, – підсумовує вона.

В Ольги Решетилової немає ілюзій, що судді будуть зловживати заборонами відеозйомки. 

— У суді в Бахмуті Донецької області навесні 2016 року прес-секретарі намагались виштовхати нас із судового засідання, – ділиться вона випадками зі своєї журналістської практики.

Разом з тим Ольга згадує, як Слов'янський міськрайонний суд у справі екс-мера Торецька Володимира Сліпцова заборонив відкритий розгляд справи за колопотанням захисту підсудного. Колегія суддів у складі Тетяни Хаустової, Любові Мірошниченко та Ігоря Мінаєва обґрунтувала такий крок тим, що під час судового слідства, ймовірно, може бути виявлено факти, що містять державну таємницю.

— Що означає "ймовірно"? Державна таємниця або є, або її немає. Інформацію до держтаємниці відносять експерти, і там ціла процедура. Є перелік відомостей, які складають державну таємницю, – обурюєтья медіа-юрист із Платформи прав людини Олександр Бурмагін.

Він переконаний, що суд "намалював" таке рішення, аби приховати процес від громадськості.

Окрім цього, президентський законопроект дозволяє не впускати до судової зали охочих бути присутніми у відкритому судовому засіданні, якщо в залі немає "вільних місць".

Така норма, на переконання правозахисників, може стимулювати суддів призначати розгляд резонансних справ у маленьких залах. Це зменшить кількість місць для слухачів і, відповідно, суспільний контроль за справами. 

— Давайте подивимось, чи пристосовані зали судових засідань і для розміщення усіх охочих, і для проведення відеозйомки? Є суди, де на 20 суддів припадають чотири зали, – каже Юлія Хмарук, представниця Уповноваженої Верховної Ради з прав людини.

— Якщо в законодавстві лишити цю норму, то це підштовхуватиме суди до обмеження технічного забезпечення цих судів, а не до їх розвитку, – відповідає керівниця громадської організації "Вектор прав людини" Валерія Рибак.

Крім того, згідно із новим законом, суд зможе не проголошувати прилюдно судові рішення, які ухвалено в закритих судових засіданнях. Правозахисники пояснюють, що це порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини, де йдеться про те, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно.

На думку правозахисників, сьогоднішнє регулювання, до прикладу, в адміністративному судочинстві, відповідає Конвенції. Навіть якщо судді проголошують рішення після закритих засідань, вони просто не розголошують інформацію, через яку закрили засідання.

Валерія Рибак переконана, що судді мали би бути самі зацікавлені у відкритості своїх процесів. Це убезпечило би їх від провокацій та злочинів з боку активістів чи сторін процесу.

— Ми знаємо про випадки, коли в суди Луганської області приходять з гранатами у справах військовослужбовців чи незаконних збройних формувань. Суддям погрожують. Відеофіксація судових процесів – це гарантія безпеки суддів, – переконана журналістка Ольга Решетилова.

Роман Куйбіда вважає, що якщо норма про заборону відеозйомки у відкритих засіданнях запрацює, – це обернеться проти самих суддів.

— Такі заборони будуть зафіксовані і з’являтимуться в інтернеті. А це негативно буде впливати на уявлення про судову владу в очах суспільства, – переконаний він.

Окрім цього, президентський законопроект забороняє фіксувати на відеокамери чи диктофон закриті наради судді зі сторонами, які проводяться для врегулювання спору.

Правозахисники не виключають, що судді можуть проводити такі зустрічі з кожною стороною окремо і… вимагати неправомірну вигоду. При цьому судді у такому випадку не будуть боятися відповідальності. Адже сторона не матиме права зафіксувати розмову. А якщо й зафіксує, то не зможе використати запис як доказ у суді.

Куйбіда також вказує, що президентський законопроект не впроваджує інститут присяжних, не стимулює перегляд вироків щодо "свавільно засуджених" та не вирішує питання гласності у кримінальному процесі.

— Кримінальний процесуальний кодекс не має жодних змін щодо відеозапису. Тому ситуація у кримінальному процесі не покращиться, – пояснює він.

Кому це все вигідно?

Коли Роман Куйбіда на засіданні утвореної президентом Ради з питань судової реформи привертав увагу до цих положень, вирішальний голос мали судді та Адміністрація президента.

— Згадуючи, хто прописав ці норми і заперечував проти необхідності їх змін у Раді з питань судової реформи, то це були голови вищих судів та Адміністрація президента... Це була ефективна співпрація АП із суддями. Де вигідно АП, там судді йшли на поступки, а там, де було вигідно суддям – поступалася Адміністрація президента, – каже експерт.

Депутатка Олена Сотник згадує обіцянки президента Порошенка, коли той презентував судову реформу.

— Перше, що він говорив, – це що суди стануть відкритими. Це буде запобіжником для боротьби з корупцією та необ’єктивним розглядом справ. Це був один з аргументів, коли "продавалася" судова реформа. А тепер, як тільки депутати проголосували конституційні зміни щодо правосуддя, з’явився технічний законопроект, який відкатує становище із відкритістю у судах, – каже народна депутатка.

Що робити?

Не мовчати, а висловлювати свої позиції, – пропонує громадським організаціям та юристам адвокатка родин Небесної Сотні Марина Ліліченко.

— Якщо будемо мовчати, будемо пожинати свої плоди, – каже вона.

Більше того, адвокатка вважає, що громадськості потрібно впроваджувати функціональні механізми за прикладом Громадської ради доброчесності, які тиснули би на владу, щоб не допустити обмеження прав та свобод людини.

Олена Сотник закликає громадські організації оприлюднювати свої заяви до вівторка, 3 жовтня.

— Що більше буде заяв різних громадських організацій, то краще. Інколи здається, що це не має жодного значення. Але це не так. Дві-три потужні, професійні заяви достатньо, аби донести аргументи народним депутатам, – каже вона.

Роман Куйбіда рекомендує депутатам доопрацювати законопроект до третього читання.

— Коли депутати ухвалювали чинний Цивільний процесуальний кодекс, то проблемні питання вони виносили на третє читання. Проект ухвалили в другому читанні, визначаючи, які моменти необхідно доопрацювати. Тоді народні депутати подавали свої правки і голосували у третьому читанні. Це скликання парламенту ще не використовувало механізм третього читання. Але за регламентом він законний, – пояснює Куйбіда.

Микола Мирний, Українська Правда