«Ми повинні знати ім'я замовника» — наша остання розмова з Катею Гандзюк

Після численних операцій і понад трьох місяців у лікарні радниця міського голови Херсона Катерина Гандзюк померла.

Про це повідомили її близькі та знайомі. Наприкінці вересня Громадське поспілкувалося з активісткою вперше після нападу про те, чи впізнала Катерина Гандзюк когось із затриманих, а також про перебіг слідства.

У липні біля під'їзду невідомий чоловік вилив на неї кислоту. Отримавши близько 30% опіків шкіри, вона потрапила до реанімаційного відділення. 

Катерина Гандзюк відома на Херсонщині, зокрема, критикою управління Нацполіції області. Поліція кваліфікувала напад на активістку як замах на вбивство. Сама Катерина також вважали, що це була саме спроба вбивства, а не залякування. 

— Ти бачила обличчя нападника?

— Збоку бачила.

— Ти змогла би його впізнати?

— Так.

— А з тих затриманих, яких ми бачили?

— Це той, про якого кажуть, що він облив кислотою. Я впізнала ту людину, про яку це кажуть. Не маю жодних сумнівів у тому, що всі затримані — причетні. 

— Як взагалі просувається робота зі слідством?

— Зараз ніяк. Але це, скоріше, з мого боку — я не в змозі.

— Як ти оцінюєш роботу слідства? Воно триває нормально?

— Головного слідчого управління — добре. Вони дуже швидко знайшли і затримали тих, кого особисто я вважаю винними. 

— Яка причина того, що тебе облили? Маєш якісь конкретні припущення?

— Ні. Ми повинні знати ім’я замовника, вони мають його назвати. Лише тоді ми зрозуміємо, нащо. 

— Ти маєш якісь особисті міркування?

— Ні.

— Тобто це не через конфлікт, наприклад, з поліцейським?

— У мене було надто багато конфліктів для того, щоб я могла обрати якийсь один з них, що став би причиною такої ситуації.

— А якісь погрози були?

— І дня не минало, щоб мені ніхто не погрожував. Важко сказати. Такі конфлікти — це дуже «нехерсонська» тема. У нас не прийнято так робити. Так не вирішуються конфлікти ні з політичними конкурентами, ні з будь-якими іншими. Тобто це щось абсолютно нове. 

— Тобто це ось ця серія, яка триває протягом року? Це все схоже?

— Так, мені схоже. Ми повинні знати ім’я замовника. Доки вони його не назвуть, це все не має сенсу. Виконавці ті, без сумніву. Те, що виконавців спеціально шукають серед правих — це, я думаю, не секрет. Вже неодноразово у кримінальній справі, яка виникала, винуватця спершу шукали у правому середовищі. Мене це не дивує.

— Ти можеш впізнати їх для суду?

— Я можу свідчити у суді, що це та людина. 

— Поліція, СБУ питали тебе про це?

— Ні. У мене був лише один допит в СБУ, перший. Мені було дуже погано після нього, піднялася температура. Ми припинили цю практику.

— Тобто ти вважаєш що ті, хто нині затриманий, і є виконавцями?

— Так.

— Для чого потрібна акція, яка відбудеться в четвер? Чому це важливо для всіх нас?

— Мені здається, ми злочинно осліпли щодо того, що між усіма цими нападами існує зв'язок. Ми надто хочемо піти в регіональний контекст. Нам дуже зручно сховатися за тим, що це робить якийсь місцевий Карабас Барабас, знущається над місцевим активістом. Ми не хочемо побачити більший контекст, а він є. Це не просто так. Така кількість нападів за такий короткий термін, які залишилися без покарання, при такому потуранні поліції — мені здається, дуже важливо про це голосно сказати саме на Банковій. Мені здається, Банкова повинна щонайменше теж про це голосно заявити. Вони теж мають прозріти. Наразі вони теж не бачать цей контекст. 

— Може, дурне питання, але чи почуваєшся ти краще?

— Мабуть, я повинна почуватися краще, але воно все одно пов'язано з постійним болем. Це ще надовго. Це опікова хвороба — її особливість у тому, що вона триває дуже довго. Треба мати багато терпіння. Завдання полягало в тому, щоб вимкнути мене на декілька місяців. Чого я вважаю це замахом на вбивство? Тому що кислоту вилили мені на голову. Якби хотіли просто попередити або понівечити, лили б на руки, ноги, на обличчя — куди завгодно. Але літр кислоти, який вилили на голову...