«Всі ці розмови про мир – кремлівська риторика» – Олександр Білецький про розведення військ

Розведення сил у Петрівському Луганської області відтермінують через обстріли, повідомив міністр оборони України Андрій Загороднюк. Раніше планувалося, що це має відбутися у понеділок, 4 листопада. Також міністр повідомив, що розведення сил у Золотому-4 практично завершилося. Нині безпекою «сірої зони» займатимуться поліцейські. 

Що змінить розведення військ на лінії фронту і як діятиме Україна у разі порушень з боку бойовиків? Це обговорювали у програмі «Ваша Свобода» військовий експерт Олександр Білецький, ексречник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов і народний депутат від партії «Слуга народу» Василь Мокан.

Віталій Портников: Пане Білецький, що такого відбувається, що Україна відмовилася від проведення розведення? Хоча раніше обстріли у Золотому, про які говорили спостерігачі, активісти, не змінили думку командування ООС про те, що треба відводити війська. Чому там можна, а там – ні?

Олександр Білецький: Можливо, ОБСЄ там зафіксували якісь обстріли. Це була смішна інформація, що обстріли є, але їх ОБСЄ не зафіксувала. Напевне, так і є.

«Розвод» військ набагато краще звучить. Це все схоже просто на такий «розвод» і військ, і мешканців, і країни в цілому.

Де наші війська відходять, відразу туди заходять бойовики, з того боку і прапори вивішуються. Те, що відбувалося при попередніх розведеннях, я думаю, що всі ці речі будуть призводити тільки до якихось катастрофічних наслідків. І вони вже є. У першу чергу це шалена деморалізація у війську. Тому що люди, які стояли і проливали кров за якісь позиції, а просто їм потім вставати і відходити – це дуже деморалізує.

Домовлятися про щось з Кремлем – це марне витрачання часу. Якісь потуги поставити в залежність, якусь кількість мирних мешканців і значну кількість військових для того, щоб просто зустрітися з кількома президентами, виглядає дуже наївно, щоб не сказати якось гірше.

А найстрашніше, що у нас з’явився новий президент, з’явилася нова команда, якась більшість у Верховній Раді, але ми не чуємо і не бачимо взагалі, яка насправді є наша стратегія. У нас стратегія «заморозити» конфлікт? У нас стратегія перемогти ворога? У нас стратегія звільнити території, Крим? Ми вступаємо в НАТО чи не вступаємо у НАТО?

Зрозуміло, що нам потрібна перемога. Всі ці розмови про мир – це все розмови такі кремлівські, це риторика кремлівська. Тому що розуміємо, що не отримаємо ані миру в результаті, мир під окупацією теж може бути, ми отримаємо ще й ганьбу, річки крові.

Ми отримаємо в результаті той результат, до якого вже звикли. У нас качання туди-сюди, ми виводимо, розводимо, ОБСЄ, якісь скарги постійні, що от ми такі бідні і нещасні, нас обстрілюють, не виконують фіктивні Мінські домовленості і так далі. Це все шалено деморалізує країну, шалено деморалізує суспільство. З такою деморалізацією отримаємо відповідні результати. Не треба тут ні гадалкою, ні суперекспертом бути, щоб зрозуміти, що «план А» або взагалі не спрацює, або спрацює проти України.

– Пане Селезньов, от нові позиції. Чи означає це, як говорив президент Володимир Зеленський, що, якщо що, можна повернутися на старі позиції? 

Владислав Селезньов: Це не нові позиції. На цих позиціях у жовтні 2016 року наші війська вже перебували. Розведення сил та засобів у Петрівському та Золотому – це вже друга спроба вирішити в такий спосіб військовий конфлікт на сході нашої країни.

Нещодавно прес-центр штабу ООС звітував про те, що українські війська взяли під свій дієвий контроль Катеринівку. Зараз знову ж таки Катеринівка перебуває у «сірій зоні».

Я досить скептично ставлюся до цього процесу розведення сил. Україна перебуває у стані війни з Російською Федерацією, і всі ці процеси, пов’язані з розведенням, з намаганнями в той чи в інший спосіб владнати ситуацію, на жаль, не є дієвими. На сьогодні ані для Путіна, ані для Кремля не є ті саме важелі, які пропонує українська сторона, настільки дієвими і змістовними, на які Путін готовий погодитися заради того, щоб встановити мир на сході нашої країни.

Достатньо тривожний у мене настрій з приводу перспектив зустрічі у «нормандському форматі». Таких зустрічей вже було чимало, але ефективність невдала і не є дієвою, яка могла б і спроможна забезпечити мир в Україні.

До того часу, поки Україна не буде знаходитися на тих позиціях, з якими має і повинен погоджуватися Путін, до того часу ефективного діалогу і переговорного процесу не буде.

– Пане Мокан, яке ваше уявлення про те, як відбувається процес розведення військ? Такий непростий процес. Ви сподіваєтеся, що він закінчиться? І що буде після того, як в результаті розведення все ж таки відбудеться за таких от обставин? 

Василь Мокан: Процес непростий. У Петрівському відкладається знову на 7 днів, на 7 листопада. Це дуже зручний інструмент у руках Кремля – впливають на абсолютно підконтрольних своїх бойовиків, щоб регулювати терміни і дату можливої нормандської зустрічі. Тому що за їхньою командою саме ці обстріли можуть відбуватися.

Можна дійсно нічого не робити, намагання мінімізувати, ми в результаті отримаємо те, що продовжаться обстріли вдовж всієї лінії розмежування. Ці обстріли дуже часто, на жаль, закінчуються загибеллю українців. Намагання домогтися діалогу на рівні «нормандського формату» виправдні.

Інша справа, що цей процес справді непростий. Кремль висуває вимоги свої, саботує цей процес. Але ж і відтермінування, і цей саботаж також не залишаються непоміченими з боку західного світу. Коли постане питання продовження чи не продовження санкцій чи їхнє посилення, пом’якшення, як мінімум, такі аргументи також будуть братися до уваги.

Потрібно вдосконалювати і посилювати комунікацію. Всі абсолютно зацікавлені в тому, щоб мати розуміння, що ж відбувається. Були запевнення і з боку Міноборони, і штабу ООС, і МВС в тому, що повністю контрольований процес, наприклад, у Золотому, де таке розведення сил і засобів розпочалося, і наші українські сили повністю здатні забезпечити безпеку тих людей, які там перебувають.

У разі, якщо їхній буде перший сигнал про порушення з боку окупантів, повністю розроблені сценарії і реакція на те, щоб повернутися назад, тому що фортифікаційні споруди не руйнуються.

Залучення додатково до переговорів США. Вже в принципі перші попередні переговори на цю тему проходили. Як одна із опцій – це миротворча місія, про яку також давно говорили. Але основне – це відкрита дискусія з суспільством і формування консенсусного варіанту українського бачення. Якщо ці всі опції не спрацюють, тоді Україна має запропонувати свій варіант вже абсолютно нових домовленостей, можна сказати, альтернативу Мінським домовленостям і свого бачення стосовно того, як діяти дальше. Якщо будемо на сьогодні ініціювати відмову від «Мінська», то це зразу дасть «козирі» і інструменти в руки і Москві, і, на жаль, європейським партнерам, які можуть нас звинуватити у порушенні домовленостей, і відразу якщо не скасувати, то пом’якшити санкції.

Віталій Портников, Радіо Свобода