Кінець епохи… Як Зеленський програє медіавійну

"Епоха сценаристів", схоже, добігає свого кінця. 

Трохи більше року тому рушійною силою української політики став талановитий комік Володимир Зеленський та група його друзів, більшої мірою сценаристів різних проектів "Кварталу 95".

Їхній прихід до влади був явищем в першу чергу медійним. У логіку і теорію політики він бо не вкладався взагалі.

Після котроїсь із серій серіалу "Слуга народу" Зеленський став віральним контентом, постійно оновлюваним мемом, з дозволу сказати – приємним медіавірусом.  

Кожен хворів ним по-своєму, кожен мав індивідуальні симптоми, але тотальна більшість виявилась абсолютно позбавленою імунітету до такого роду розважального політичного контенту. 

Його поширенню сприяла включеність у процес дистрибуції найбільших медійних гравців на зразок "1+1", які доставляли дозу Зеленського буквально у кожну оселю.

Власне, ці два фактори – гра на індивідуальних очікуваннях та включеність "великих" медіа – привели до тихого соціального вибуху, який зробив Зеленського президентом, дав йому монобільшість та майже всю повноту влади.

Цих же два фактори за рік по тому потроху знищують рейтинги президента, а з ними і його шанси діждати таки "кінця епохи бідності". 

За рік при владі Зеленський остаточно загруз у ситуації, коли "кварталівці" не встигають навіть реагувати на постійні медіавибухи, не кажучи про написання сценаріїв майбутніх дій. 

Справжні сценарії, як виявилось, пишуться анонімними "інсайдерами" в Telegram та телевізійними каналами із пулу Петра Порошенка, Віктора Медведчука і віднедавна Ігоря Коломойського. 

От тільки ролі у них для Володимира Зеленського відверто не президентські.

"1-1". Як медіа збивають рейтинги Зе

Увесь 2018 рік команда колишнього президента готувала українців до вибору між Сходом і Заходом, ЄС і Росією, Порошенком і Путіним. 

На роль "Путіна" у Петра Олексійовича готували і Юлію Тимошенко – основну на той момент конкурентку, і Юрія Бойка, який підходив ще краще. 

Противники Порошенка з деякими нюансами грали в цю ж гру. Аж поки у грудні 2018 року не з'явився Володимир Зеленський і не перевернув гру з ніг на голову.

Поява кандидата Зеленського була несподіванкою тільки для звичайних спостерігачів.

Як зізнався в інтерв'ю УП головний стратег кампанії Порошенка Ігор Гринів, заміряти рейтинг Василя Голобородька почали одразу після виходу першої серії серіалу "Слуга народу".

І виявилось, що весь 2018 рік перше місце в рейтингах займав саме Зеленський. У штабі Порошенка, та й, очевидно, у інших штабах, про це знали, спостерігали і ховали від суспільства. 

Розрахунок був на те, що Зеленський банально не наважиться. А він наважився і зробив те, що доти вдавалось лише Порошенку на виборах 2014-го, – стати президентом усієї країни, а не обранцем умовного "Сходу" чи "Заходу". 

Зеленський став президентом "нових", які старих "зробили разом". Але те, що було сильною стороною на початку каденції, стало слабкістю Зеленського на посаді уже через рік. 

Президентський турборежим оновлення, постачання усе нових і нових перемог настільки підняло планку очікувань і рейтингу, що в грудні 2019-го, перед Паризьким самітом "Нормандської четвірки", Зеленського підтримувало ледь не 8 з 10 українців.

Далі рости було просто нікуди, та й підтримувати такий рейтинг після по суті порожнього Парижа було нічим. 

До відсутності зовнішнього успіху – війна тривала і триває – додалась ще й внутрішня поразка.

За рік Зеленському вдалося задовольнити запит на нові обличчя, але не вдалося запропонувати нові правила гри, нові ідеї і нові динамічні зміни країни. 

Як іронізував якось один із глав комітетів нової Ради від "Слуги народу", "нові обличчя" дуже швидко освоїли "старі схеми".

"Від краху Зеленського зараз відділяє тільки один крупний корупційний скандал. А він буде", – концептуалізував ту ж проблему в розмові з УП один з олігархів.

Щойно рейтинги Зеленського і його партії почали танути, мов масло на сонці, внутрішня дискусія у країні миттєво провалилась назад у 2018-ий: від протистояння "старих-нових" до суперечки "Заходу-Росії". 

Перш за все це відбувається через створення двох антагоністичних медійних дискурсів: ультраконсервативного антиросійського дискурсу Порошенка та не менш консервативного, але проросійського дискурсу Медведчука. У медійному полі це протистояння двох пулів "малих" каналів, які можна узагальнено окреслити як протистояння каналів "Прямий" і "112 Україна".

Обидві групи працюють на поступове повернення свого виборця, який перетік був до Зеленського, та загострення і так вибухонебезпечної ситуації в країні.

Їхня війна із Зеленським могла б так і залишитися бурею у склянці, якби не включився той, хто допоміг президенту перемогти у 2019-му, – Ігор Коломойський.

Уважні глядачі "1+1" не могли не помітити разючої зміни в роботі інфослужби каналу, яка сталась за останній рік. Від захопливого й поблажливого тону сюжетів про Зеленського і його команду не лишилось і сліду. 

Найяскравіше це видно у програмі "Гроші", яку колись вів чинний депутат Олександр Дубінський.

Якщо зараз подивитись випуск цього проєкту, то можна пережити легку форму дежавю: коли замінити слова "Роттердам+" на "зелений тариф", прізвище Порошенка на Зеленського, то може здатись, що ніби й не було ніякої зміни влади. Тон, стиль і ворог знову ті самі.

"Ви кажете, що Медведчук мочить Зеленського. Але Коломойський одним випуском "Права на владу" може зробити стільки, що всім каналам Медведчука треба працювати тиждень нон-стоп", – пояснює суть медійного впливу інший олігарх, у якого також є свої канали.

Варто згадати, що Медведчук і сам має частку акцій "1+1".

І біда Володимира Зеленського не стільки в тому, що проти нього працюють очевидні противники, як у тому, що ні він, ні його союзник в особі Ріната Ахметова нічого не можуть протиставити цим нападкам. І в плані охоплення, і, що набагато гірше, в плані нових ідей. 

Вирізані кадри: Подоляк vs Тимошенко

Але найбільша проблема, яку Володимир Зеленський, схоже, і не помічає, – це те, що відповідати на кризи і нові медійні виклики у його команді на Банковій немає кому. 

Після того, як Зеленський перебрався працювати в Офіс на Банковій, з ним працює та сама медійна команда, яка кувала його перемогу на виборах.

Так, ці люди забезпечували несподіваний та навіть небачений медійний супровід приходу Зеленського до влади. Але їхня біда в тому, що вони й далі продовжують мислити категоріями мемів, влогів та шоу, не відчуваючи, що цей інструментарій уже не працює. 

Наочним прикладом може бути хоча б відео, у якому Зеленський свариться з далекобійниками. Так, у період флешмобів від кандидата Зеленського на кшталт "Ідіть у ср..ку" такий "відосик" міг би стати віральним. 

Але коли президент хвалиться, як насварив далекобійників, а в цей момент Західну Україну заливає повенями, то ця невідповідність масштабу, форми і ситуації спричиняє зворотній ефект. Як би соратникам президента в ОПУ не хотілося вірити, що такі чи будь-які інші ролики ще можуть додати йому популярності. 

Соціологічні дослідження невблаганні – таке падіння рейтингу вдалим роликом не спинити.

Втома сценаристів простежується і по колись мегапуполярному YouTube-блогу Зеленського. 

Мало того, що від останніх звітів із регіональних поїздок президента відгонить старим-добрим "томос-туром", буквально з кожним наступним випуском відео Зеленський втрачає легкість і харизматичність. Молодий і позасистемний президент з кожним роликом усе відчутніше бронзовіє.

Такий зовнішній дисбаланс має своє внутрішнє, кадрове відображення. В Офісі відбувається тиха війна між антикризовим консультантом голови ОПУ Михайлом Подоляком та заступником Єрмака, відповідальним за медійну політику Банкової, Кирилом Тимошенком. 

Подоляк – політтехнолог, який свого часу працював з Сергієм Льовочкіним, побіжно консультував Юрія Іванющенка, а на попередніх місцевих виборах вів у мери Києва Сергія Думчева, який набрав 3,92% голосів. З початку 90-х до 2004 року Подоляк жив у Білорусі, де працював журналістом. У 2011 році він став шеф-редактором українського сайту "Обозреватель". Там політтехнолог запам’ятався тим, що опинився у шорт-листі запрошених журналістів, яким Янукович показував Межигір’я. 

Подоляк прийшов працювати на Андрія Єрмака в березні цього року. Їхня співпраця співпала у часі з публікаціями скандальних плівок за участі брата голови ОПУ. 

"Просто збіглося в часі. Там ніяких призначень гучних чи посад не було. Наймати когось, щоб це гасити? Не думаю. Просто мій прихід збігся з цим в часі", – так коментує таке "совпадение" сам Подоляк. 

Політтехнолог привів на Банкову Олександра Курдіновича, який у часи президентства Януковича керував Державним комітетом телебачення і радіомовлення. Зараз Курдінович очолює службу з питань інформполітики ОПУ. 

Втома сценаристів простежується і по колись мегапуполярному YouTube-блогу Зеленського. 

Мало того, що від останніх звітів із регіональних поїздок президента відгонить старим-добрим "томос-туром", буквально з кожним наступним випуском відео Зеленський втрачає легкість і харизматичність. Молодий і позасистемний президент з кожним роликом усе відчутніше бронзовіє.

Такий зовнішній дисбаланс має своє внутрішнє, кадрове відображення. В Офісі відбувається тиха війна між антикризовим консультантом голови ОПУ Михайлом Подоляком та заступником Єрмака, відповідальним за медійну політику Банкової, Кирилом Тимошенком. 

Подоляк – політтехнолог, який свого часу працював з Сергієм Льовочкіним, побіжно консультував Юрія Іванющенка, а на попередніх місцевих виборах вів у мери Києва Сергія Думчева, який набрав 3,92% голосів. З початку 90-х до 2004 року Подоляк жив у Білорусі, де працював журналістом. У 2011 році він став шеф-редактором українського сайту "Обозреватель". Там політтехнолог запам’ятався тим, що опинився у шорт-листі запрошених журналістів, яким Янукович показував Межигір’я. 

Подоляк прийшов працювати на Андрія Єрмака в березні цього року. Їхня співпраця співпала у часі з публікаціями скандальних плівок за участі брата голови ОПУ. 

"Просто збіглося в часі. Там ніяких призначень гучних чи посад не було. Наймати когось, щоб це гасити? Не думаю. Просто мій прихід збігся з цим в часі", – так коментує таке "совпадение" сам Подоляк. 

Політтехнолог привів на Банкову Олександра Курдіновича, який у часи президентства Януковича керував Державним комітетом телебачення і радіомовлення. Зараз Курдінович очолює службу з питань інформполітики ОПУ.

"Курдіновича я підтягнув з досить простої причини. Зараз йому пришивають якусь там роботу і дружбу з Януковичем. Я його знаю виключно як людину, яка може швидко і ефективно вибудувати роботу з регіональними прес-центрами. Бо у нас стояла заглушка. Ми тут щось собі напрацьовували, а в регіони воно не йшло", – пояснює в розмові з УП сам Подоляк.

"Курдінович має займатись якраз прошивкою цього матеріалу по вертикалі вниз", – додає він. 

Як стверджують високопоставлені джерела в ОПУ та у Верховній Раді, з початку літа Подоляк суттєво відтиснув Тимошенка від впливу на медіа. 

Минулого року у заступника голови ОПУ склалися досить напружені відносини з частиною медіаспільноти, яка не пробачила йому сумнозвісної "заяви Богдана". Останніми тижнями у Тимошенка з’явилися проблема на іншому інформаційному фланзі – його відверто атакує блогер Анатолій Шарій. 

Зі слів джерел, Подоляк почав курувати пресслужбу Офісу, налагодив відносини з прессекретаркою Зеленського Юлією Мендель та займається змінами структури інформаційного департаменту ОП.

"Кирил завжди був цінним тим, що саме він дзвонить на канали, домовляється про ефіри, про спікерів. Коли треба, організовує хороший сюжет для президента або просить щось не показувати. Зараз він показово відійшов убік, аби Міша вдарився у цю штангу", – розповідає УП на умовах анонімності один з депутатів "Слуга народу". 

"У нас все працює так само. Іра Побєдоносцева дзвонить, домовляється. Юлія Палійчук (працює у пресслужбі партії "Слуга народу" – УП) займається цим теж. Є низка людей, які цим займаються", – розповідає сам Подоляк.

Його колеги в ОПУ не під запис скаржаться, що радник Єрмака має звичку неочікувано змінювати свої вказівки, чим підставляє згаданих людей, які комунікують з телеканалами. 

"Він Побєдоносцеву кілька разів реально підставляв. За кілька годин до ефіру Міша може дати вказівку поміняти спікерів. Наприклад, каже подзвонити на "Україну" попросити поставити гостем Саакашвілі. А там вже Порошенко запрошений. "ТРКшники" кажуть: "у нас вже давно анонси, що Порошенко буде, він же не прийде, якщо буде Міхо, ви ж не попереджали". І все одно Ірі Міша каже: "Ні, продавлюй". Тому канали на нас злі, це правда", – каже джерело, що співпрацює з Офісом президента. 

Крім цього, за даними УП, Подоляк намагається готувати до важливих телеефірів народних депутатів. Раніше інформаційною синхронізацією депутатів та міністрів займався все той же Тимошенко. 

"Михайло запрошує нашу фракцію на брифування перед "Правом на владу" чи "Свободою слова". Знаю, що Верещук від нього не виходить, часто буває у нього", – ділиться з УП одна з членкинь фракції "Слуга народу". 

"Я інколи можу попросити уточнити якісь смислові речі – якщо депутат іде на ефір, то не має розповідати якісь дурниці. Він має розуміти елементи державної політики в цьому питанні. Писати "темники" зараз може хіба якийсь ідіот, який застряг у 92-му чи 94-му. Зараз простіше тих же депутатів зібрати і, якщо нам треба, промодерувати якусь тему, сісти і проговорити її. Щоб вони розуміли мотивацію у цій темі. Інакше це буде виглядати убого", – пояснює в розмові з УП Подоляк. 

Та найсильніший козир політтехнолога не його професійні якості, а близькість з Єрмаком, який станом на сьогодні є чи не найближчою людиною для Зеленського. 

Саме ця близькість може виявитися ключовою, якщо чинний голова ОПУ раптом захоче "збити" Тимошенка, якого в команду Зеленського привів ніхто інший як Андрій Богдан. 

***

Самі фігуранти конфлікту на публіку вдають, що у них все гаразд. У коментарях УП і Подоляк, і Тимошенко заперечували будь-які конфлікти. 

"У нас досить конструктивні і робочі відносини з Михайлом. Він допомагає команді ОПУ вдосконалити інформаційну політику", – сухо відписав в меседжері журналісту УП Тимошенко на запитання про їхню конкуренцію.

"Кирило – талановитий. Абсолютно на своєму місці, дуже корисний. У мене немає з ним конфлікту. Якщо на ринку є якесь уявлення про наш конфлікт, то це проблема ринку. Я ж кар'єру тут не роблю, вона мені не потрібна. У мене не той вік, щоб починати кар'єру", – переконує Подоляк.

Від обох цих відповідей віє духом схожої історії кількамісячної давності, коли тодішній помічник президента Єрмак і тодішній глава ОПУ Богдан начебто "не мали жодних конфліктів". Ці "неіснуючі" конфлікти вибухнули уже за кілька тижнів і по суті констатували розкол президентської команди.

"Страшно не те, що якісь люди з'являються. А те, що президент буває дзвонить і кричить, що "Чого ви оце не зробили?" І ти кажеш: "Бо ми не відповідаємо за це, Єрмак попросив це передати такому-то", – знизує плечима один із "старих" соратників Зеленського, –

А звідти питання: "А якого х..я? Хто це?" І ти розумієш, що до нього все те, що тут відбувається знизу, і не доходить, мабуть".

Роман Романюк, Роман Кравець, УП