Хвилі фейків про коронавірус: чому виникають та як з ними боротися

Причини довіри до фейків про коронавірус

За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, кожний третій українець вірить, що коронавірус створили штучно, щоб зменшити кількість населення планети чи завдати шкоди окремим країнам. Хоча у ВООЗ немає доказів штучного походження коронавірусу. 29% думають, що його розробили в лабораторії й він випадково поширився світом, і лише 18% українців вважають, що COVID-19 виник природнім шляхом.

Відсутність достатньої кількості офіційної інформації

Поширення різних конспірологічних теорій, популярність фейків та міфів навколо суспільного явища, пов’язане з відсутністю достатньої кількості офіційної інформації. Психолог та співзасновник консалтингової групи PsyFi Валентин Кім каже, що людина звертає більше уваги на те, що потенційно може нести їй небезпеку, ніж на те, що викликає відчуття комфорту та спокою. Якщо мова йде про фейки навколо коронавірусу, терористичних актів, пожеж, або кримінальних чи політичних справ, тобто предмет, який обговорюється, є дуже важливим і несе небезпеку, то це обов'язково привертає суспільну увагу. «В такому випадку людина стає більш схильною до того, щоб довіряти інформації, яка стосується певного небезпечного явища. Це створює такі собі біологічні можливості для фейків, тому що люди в цій ситуації більше довіряють будь-якій інформації, навіть не перевіреній», — говорить Валентин. 

Авторка ініціативи та дослідження «По той бік пандемії» (платформа, яка перевіряє інформацію та спростовує фейки про коронавірус) Альона Романюк пояснює, що на початку пандемії було багато питань про коронавірус, а оскільки офіційної інформації було замало, почали виникати здогадки. «Коли у людей є питання, але немає відповідей, виникає інформаційний вакуум. Він буде заповнений завжди — люди будуть додумувати відповіді самі. Конспірологічні теорії існували давно, наприклад, про Білла Гейтса (він нібито передбачив пандемію ще у 2015 році), 5G (викликає онкологію, раніше так казали про 4G, а перед тим і про 3G) — це ті фейки, які були й раніше, однак в іншій модифікації, а зараз вони знову знайшли цей ґрунт, коли була нестача інформації», — розповідає Романюк.

Потрапляння у тригерні зони 

Фейки спрямовані переважно на конкретну аудиторію. У кожної людини є свої слабкі зони: діти, хвилювання за власне здоров'я, страх за батьків, — і розповсюджувачі фейків намагаються влучити саме в них. «Вони часто грають на обуренні, страху, ще така хороша кнопка — загострена необхідність справедливості, швидко знайти правду, когось покарати. Це такі основні тригери», — каже Марія Макуха, психологиня та психотерапевтка центру ALTERA.

За її словами, часто міфи розповсюджуються в шкільних групах, в групах дитсадків, серед мам, які перебувають вдома і переживають за дітей. «Вони намагаються якось впоратися з цією тривогою, виливають таку інформацію в групи, це поширюється на інших. Такий порив зробити добро оточенню та натиснути на кнопку “репостнути”», — говорить психологиня. 

Перенасиченість інформацією

На думку Валентина Кіма надмірна довіра до фейків викликана не лише страхом перед коронавірусом та депресією через карантин, а інформаційним перенавантаженням. «Велика конкуренція між новинними агенціями. Вони починають використовувати засоби уваги читачів, які шкодять психології споживача. Новини мають бути страшними, огидними, викликати жах для того, щоб привернути більше уваги. Інформаційне середовище стає токсичним для споживача. У нас немає інформаційної культури, а її треба формувати, й саме журналістське середовище має цим перейматися», — пояснює Кім.

Механізми поширення фейків

За словами Альони Романюк, переважно фейки запускають через соціальні мережі або через сайти-сміттярки, на яких ціна може бути від $100. Крім цього, є ще лідери думок, які можуть отримувати гроші за пости.

«Головне — зробити й обрати правильну точку вкиду, яка буде найбільш оптимальною, — соціальні мережі, бо через них фейк розганяють, роблять це за допомогою ботів, реклами, а потім реагують справжні користувачі, які починають бачити 1-2 тисячі лайків під постом, плюс коментарі, які розпалюють ворожнечу або б'ють на емоції. Таким чином включається органіка — справжні люди, які навіть не підозрюють, що це фейк, починають розповсюджувати це власноруч, а потім можуть ще підключитися медіа, які підхоплять цю тему через суспільний інтерес. Так фейк може модифікуватися, змінитися», — говорить Романюк. Вона і сама мала досвід запуску фейку перед стартом проєкту з медіаграмотності «По той бік новин».

«Мені потрібно було заявити про цей проєкт. Це був 2018 рік, тоді з'явилося дослідження, що 52% українців можуть відрізнити правду від брехні. Я вирішила поекспериментувати й написала пресреліз від неіснуючої організації «Всесвітньої організації управління океану та атмосфери (NASA Ukraine)» з прогнозом, що на сході та півдні України люди зможуть побачити унікальне явище — кульові блискавки», — розповідає Альона. Інформацію про це вона розіслала на 160 редакційних поштових адрес в різні області. За перші 5 годин це опублікували понад 70 медіа, до 12 ночі новина вийшла через стрічку Ukr.net на всеукраїнський рівень. На наступний день цю новину підхопили загальнонаціональні медіа, увечері зняли сюжет «1+1», опублікували: УНІАН, «Газета по-українськи», «Подробности» та зняв сюжет NewsOne.

Хвилі фейків про коронавірус

Попри появу численних фейків щодо коронавірусу з початку року, за словами Альони Романюк, останні місяці їхня кількість все ж зменшується. Загалом за цей період було декілька хвиль, коли міфи про COVID-19 набирали обертів: у січні 2020-го, тоді лише почали з'являтися перші повідомлення про вірус, та у березні-квітні. Спочатку переважна більшість фейків була спрямована на нагнітання ситуації та страх. «Люди перебували в паніці, про це свідчить масова закупівля туалетного паперу, гречки, їжі, солі. Через те, що було багато такої неправдивої інформації, яку викликали через емоції людські, зараз пішло відкочування назад — люди заперечують існування коронавірусу, його серйозність», — говорить авторка ініціативи «По той бік пандемії». Тепер, через залякування напочатку, почалася зворотня реакція, тому, за словами Романюк, конспірологічні теорії добре спрацювали. 

«Я спілкуюся з колегами-фактчекерами з інших країн. І я б не сказала, що в Україні якась особливо чутлива аудиторія до фейків. У різних країнах спрацьовують різні тригери, але насправді конспірологічні теорії та міфи про способи лікування зайшли всім», — розповідає Романюк.  

Психологиня Марія Макуха вважає, що з часом механізми поширення теорій та міфів не змінюються: «Після вибуху Чорнобиля, коли у людей з'явилася недовіра до влади, почалася така надмірна хвиля захоплень так званими екстрасенсами, кашпіровськими тощо. Тоді механізми були ті самі. Люди в стресі масово регресували до таких установок як магічне мислення. А зараз вони можуть перейматися такими речами як астрологія, обереги», — пояснює Макуха. 

Щоб менше реагувати на неправдиву інформацію, психологи радять не проводити багато часу з новинами та перевіряти їх в різних джерелах. «Якщо є бажання репостнути інформацію, яка викликає сумнів, то краще відкласти це рішення на потім, а зайнятися чимось онлайн. У психології кажуть “гризти палочку”, коли є якась стресова енергія для того, щоб її кудись застосувати. Коли помічаєте в собі невиправдану злість, страх, то краще себе чимось зайняти, бо це ознаки інформаційної інтоксикації. Ліпше обрати таке заняття, щоб відчувати контакт з фізичними об'єктами реальності, наприклад, вишивати щось, це повертає відчуття контролю над своїм життям», — радить Марія Макуха.

Ксюша Савоскіна, hromadske