Лінгвоцид на окупованих територіях може зупинити тільки перемога України

Одним із методів знищення української ідентичності, який рф – правонаступниця червоної каральної машини – застосовує на окупованих територіях, є лінгвоцид – свідоме, цілеспрямоване нищення української мови як головної ознаки етносу. Така неозагарбницька поведінка кремля активізувалася 2014 року, відколи росія тимчасово окупувала частину наших Донецької, Луганської областей і Крим. Те, що відбувається в Україні з 24 лютого, – чергове перевтілення “русского міра”: людиноненависницького і злочинного.

Ми бачимо, як на тимчасово окупованих територіях знищують шкільну освіту, спалюють книжки, переслідують вчителів, вишукують списки активістів, викрадають директорів шкіл, театрів і проректорів університетів, створюють гетто в окупації, викрадають дітей, депортують родини, вводять посади “політруків”, формують загони “юнармійців”, примушують йти до лав терористичних угруповань, видають паспорти. Асиміляція, зросійщення, лінгвоцид, знищення – все це засуджені світом найбільші злочини. Геноцид українського народу.

У питаннях захисту України та, безперечно, державної мови як основи ідентичності нас підтримує весь цивілізований світ. “Мова є інструментом влади та панування. Нею держава проводить уявні кордони, – так влучно написав німецький журналіст Флоріан Кулмас У “Новій цюрихській газеті” про силу і роль української в нашій державі.

Наразі західні медіа проводять історично-лінгвістичні дослідження численних спроб русифікації українців. Скажімо, спробу знайти відповідь на запитання, в чому сила української мови під призмою сьогоднішньої війни, зробила для видання “Політика” польська журналістка Агнешка Кшемінська у статті “Незламна українська мова. Як вона пережила жорстоку русифікацію?”

Цікаво про український “мовний фронт” написала чеська журналістка Катержина Грунтова. Вона, зокрема, звернула увагу на суттєвий фактор, – ми поміняли англо-латиномовне звучання як назви України, так і міст, зокрема, й Києва, відповідно до українського, а не російського звучання.

Водночас, іноземних журналістів обурює сам факт спроб путіна знищити українську самобутню націю.

“Вони намагаються знищити ідентичність України”: русифікація Путіна набирає обертів за 100 днів війни. Передовсім це стосується видачі російських паспортів, змін до навчальних програм у школах, запровадженні російського рубля, про що повідомляє Independent.

“Радіо Свобода”, аналізуючи ситуацію в окупованих Мелітополі, Маріуполі та Херсоні, зазначає, що в районах України, окупованих російськими військами, набирають шалених обертів зусилля з “русифікації”. Вони включають мобільні телевізійні блоки, які транслюють російські новинні канали на великих екранах; організовують “літні” школи для підготовки дітей до російської шкільної програми; відкривають філії російських банків; вводять перехід на російські рублі та російські паспорти, що здійснюється в окупованому Криму за спрощеною процедурою.

Про необхідність Заходу підтримати український суверенітет і стримати росію від будь-яких подібних нападів на європейські країни в майбутньому зазначає Financial Times.

“Окупанти зайняті “русифікацією” зайнятих територій – нав’язуванням російської мови в школах, взяттям під контроль ЗМІ та призначенням маріонеток номінальним керівництвом місцевих адміністрацій. Українці хочуть боротися і їм потрібна наша постійна підтримка – передові озброєння та дедалі жорсткіші санкції проти Росії”, – резюмує автор статті у Financial Times.

Війна росії проти України – це війна на національне винищення. Кремль не приховує своєї мети знищити культурну та національну ідентичність. В окупованих частинах України російські війська створили “фільтраційні табори”, в яких допитують українців і примусово депортують до росії. Знищують українську культуру, атакуючи історичні місця, грабують музеї, спалюють книги. Російські злочини в Україні є проявом національної політики. Тому ті, хто закликає Україну відмовитися від частини території, повинні визнавати наслідки. Мільйони людей ніколи не повернуться до своїх домівок. Тисячі мирних жителів убито, закатовано і зґвалтовано. Дітей забрали у батьків. Професори, викладачі, письменники, журналісти, громадські лідери, місцеві активісти та будь-хто інший, кого путін асоціює з “нацистською” (читай: українською) ідентичністю, ймовірно, будуть переслідувані і, можливо, ув’язнені або депортовані. Мовчазне сприйняття подальшої російської окупації України означало б неминучі морально-етичні наслідки, включаючи звірства. На цьому наголошують в Foreign Affairs у статті “В Україні не буде миру за будь-яку ціну”.

Її автори зауважують: “Поки українці готові боротися за свою батьківщину і всю Європу, обов’язок Заходу – підтримувати їх. Мир може здатися привабливою темою для розмови, але українці знають, що це не може бути за будь-яку ціну. Західні політики повинні прислухатися”.

Якби не героїзм українського народу, світ виглядав би зовсім інакше. Україна справді врятувала світ. Таку істину стверджують чимало іноземних та українських аналітиків.

Зокрема, А.Лозинський у Kyiv Post пише:

“Ця війна має бути завершена, і вона повинна стати переможною для України. Масштаби і темпи реконструкції мають повторити те, що було в Німеччині та Європі після Другої світової війни. Мало хто з нас може усвідомити, наскільки Європа було зруйнована як нацистами, так і Червоною армією. Отже, Україну потрібно буде перебудувати як європейську країну, якою вона є, і так само надати їй подібний план Маршалла”.

Із твердженнями іноземних медіа важко не погодитись. Однак, як би не старалась агресивна москва, нашу ідентичність і національну свідомість, що, здається, закріплена в повітрі й просякнула увесь наш український простір, відібрати неможливо.

У війні за національну ідентичність ми здолаємо ворога тільки зі зброєю в руках.

З вірою в ЗСУ та кожного громадянина.

Тарас Кремінь, LB.ua