Падіння Вознесенська поставило б під удар весь південь, — українські захисники розповіли, як відбили атаку росіян

Військовослужбовці ЗСУ вважають, що падіння Вознесенська у березні 2022 року поставило б під удар весь південь України, відкривши росіянам шлях на Придністров'ї.

Про це йдеться у сюжеті «Крим.Реалії».

Метою окупантів було забезпечити собі вихід на правий берег Південного Бугу, отримати оперативний простір і далі або замикати оточення Миколаєва, або замикати оточення всього півдня з виходом на Придністров'я, розповів журналістам учасник боїв за Вознесенськ Кирило Нехимчук.

— Я думаю, у них були плани взяти Миколаїв у кільце. Миколаїв – шлях до Одеси, а потім у Придністров'я. Путін завжди мав план захопити південь України, — зазначив військовослужбовець 123-ї бригади ТРО ЗСУ.

Від Вознесенська до самопроголошеного Придністров'я по прямій 135 кілометрів. Возз'єднання 58-ї та 49-ї армій РФ, які 24 лютого вторглися в Україну з окупованого Криму, та 14-ї армії РФ, дислокованої в Тирасполі, означало б, що весь південь відрізаний від решти України.

— Тобто Вознесенськ, Вікторівка, а там уже межа Придністров'я. Їхнім темпом, яким вони йшли, якби не зупинили їх, то це день-два — і вони вийшли б на кордон Придністров'я. І відрізали б увесь південь, – упевнений Кирило Нехимчук.

На південь України перекинули 58-у армію Росії, її підрозділи з республік Північного Кавказу та 49-у армію з бригадами з Адигеї, Ставрополя, Краснодарського краю, Абхазії та Волгограда.

На штурм Баштанки та Вознесенська пішли з'єднання з окупованих російськими силами територій.

— Здебільшого колона була з мешканців Криму та «ДНР»/«ЛНР». Ну, ще були люди азійської зовнішності, якісь буряти. Але здебільшого це були кримчани та «ДНР»/«ЛНР», – згадує захисник Баштанки, військовослужбовець 123-ї бригади ТРО ЗСУ.

Кирило Нехимчук також зазначив, що значна частина російських командирів, які воювали на півдні, знала українську мову і говорила суржиком.

Йдеться про військовослужбовців колишньої 36-ї бригади берегової оборони України з Перевального. Після окупації Кримського півострова бригада увійшла до складу російської армії та стала 126-ою.

— Наступала 126 окрема бригада берегової оборони. Вони досить ефективно та швидко наступали. Я скажу, їхня тактика до підходу до Вознесенська була ефективною. Вони вели розвідку, оминали наші заслони, – розповідає командир 80-ї бригади ЗСУ Ігор Скибюк.

На штурм півдня України також було кинуто штурмовики з Бурятії, додає він.

— Вони висадили великий десант – 11 десантно-штурмова бригада з Улан-Уде в нашому тилу. Першим, хто прийняв бій із десантом, це були наші артилеристи. Вони круто себе показали, розгорнули гармати, стрілецькою зброєю, кулеметами зупинили дії ворога, – згадує Ігор Скібюк.

Якби впала Баштанка, не факт, що Вознесенськ утримали б, кажуть учасники боїв. У Баштанку противнику дали бій зі стрілецькою зброєю – іншої не було. У хід пішли і «коктейлі Молотова».

— Заїжджаємо на базу, закидаємо 24 пляшки – скриньку «коктейлів Молотова». Виїжджаємо та потрапляємо в лоб БТРа. Сергій назад, задній хід, і нас врятувало те, що кулемет було розгорнуто в інший бік. І кацап поки що розгортав, так, обстріл був, але невдалий. Ми вискочили та сховалися, – розповідає учасник боїв за Баштанку, у минулому диякон Церкви християн віри євангельської України, а нині капелан ЗСУ Валерій.

Зустріти важку техніку окупанта у Вознесенську мав місцевий житель Олег Бодюл. Він п'ять років служив у ЗСУ за контрактом, був командиром роти, перейшов до ТРО ще до 24 лютого.

— Це було стрілецьке озброєння, АК, РПК, РПД, невелика кількість гранатометів РПГ-7 та гранат. Є така у військовослужбовців взаємовиручка. Війська, що відходили з Херсона, які вже були пошарпані, частини 80-ї бригади та інші, вони відступали через Вознесенськ і все озброєння, яке ще вціліло в них, вони частину залишали нам. Ті самі протитанкові засоби NLAW, одноразові гранатомети. Тобто вони так скидали, тримайте хлопці, бо вони мали дуже багато «300-х», – згадує офіцер 123-ї бригади ТРО ЗСУ Олег Бодюл.

2 березня 2022 року до Вознесенська підійшли одразу три колони російських військових, згадують очевидці. Десь у районі дванадцятої – першої години дня вони вже зайшли до Вознесенська. Після цього артилерія вдарила вже хвостом колони. Після цього розпочався вуличний бій.

Сили оборони підірвали міст на річці Мертвовод і не пустили окупантів у глиб міста.

— Завдяки нашим координованим діям, 80-ї десантно-штурмової бригади та місцевої влади міст уже замінували. Коли ми тільки повідомили, що вони увійшли до міста, здійснили підрив моста. Звичайно, вони нічого не чули, оскільки техніка, яка рухається… вибух вони не почули. І вони вирулили праворуч на підірваний міст, і там їх уже зустрічала 80-та бригада, – каже Кирило Нехимчук.

Російським військовим вдалося закріпитися лише на околиці Вознесенська, у мікрорайоні Болгарка.

Після того, як ЗСУ підірвали міст, щоб противник не увійшов до Вознесенська, до оперативного оточення потрапив один із батальйонів тероборони.

2 березня частина бійців вийшла з оточення водою по річці Мертвовод. Інші – через залізничний міст. Загалом, за словами Кирила Нехимчука, з оточення вийшли 86 військовослужбовців ТРО. Опір у Болгарці збив окупантів з пантелику, зазначають українські військові. Колона російської техніки вийшла із міста, але потім знову зайшла. І так 4-5 разів. Задум цього маневру досі не зрозумілий багатьом захисникам Вознесенська.

— Вони були дуже деморалізовані. Коли вони зробили остаточно перший проїзд, другий, третій, коли вони пішли на четвертий заїзд, вони, коли рухалися містом, спочатку все заїжджали на броні, коли зрозуміли, що у дворах, у будинках дуже щільним був стрілецький бій, колону прямо з тих А автоматів шквальним вогнем обсипали, – розповів Олег Бодюл.

Після того, як росіянам дали відсіч на вулицях Болгарки, вони вийшли із міста. Частина колони зупинилася на околиці Вознесенська, в районі заправки, решта пішла у поле. Але незабаром тих та інших дістала українська артилерія, — розповідають бійці.

Після ударів української артилерії частина російських військових відійшла від Вознесенська до Єланецького водоканалу. Там же дислокувався один із підрозділів тероборони, озброєний стрілецькою зброєю.

— Наш підрозділ, який там був, зав'язав із ними бій. Ну, зрозуміло, з автоматом проти БТР ти нічого не вдієш. Коли вже було багато наших «200-х», вони вийшли за рацією, що кацапи їм пропонують здатися. Я взяв на себе відповідальність, бо я з керівництва найближчим був. І тоді за рацією я їм сказав здатися в полон. Щоби менше було «200-х». Вранці наших хлопців, які потрапили в полон, вони відпустили, тільки лишили командира. Вони його тримали кілька днів, але потім також відпустили, – розповідає Олег Бодюл.

Героїзм народу зупинив окупантів у Вознесенську, припускає Олег Бодюл. Зіграла на руку і самовпевненість агресора. За підрахунками українських офіцерів, у дводенній битві за Вознесенськ загинуло близько сотні російських військових.

Усі учасники боїв за Вознесенськ, з якими вдалося поспілкуватися журналістам, надалі служать на півдні України.

Нагадаємо, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу на псевдо «Курт» розповів, як Сили оборони відбили Миколаїв у березні минулого року та тримали оборону на кордоні з Херсонською областю.

Також він розповів, як силам оборони вдалося зупинити росіян у Вознесенську та змусити відійти назад.

Нагадаємо, минулого року НикВести   побували на місці битви з окупантами у Вознесенську та дізналися про подробиці ведення бою у мера Вознесенська Євгена Величка та депутата Миколаївської обласної ради Владислава Невеселого.