Як проходила Битва за Вознесенськ 2-3 березня: ЗСУ та ТрО героїчно відстояли місто, довелося підірвати мости

2 – 3 березня у Вознесенську Миколаївської області Збройні сили України та територіальна оборона відбилися від російських загарбників, які зайшли на територію міста.

«НикВести» побували на місці битви з окупантами та дізналися про подробиці ведення бою у мера Вознесенська Євгена Величка та депутата Миколаївської обласної ради Владислава Невеселого.

Вознесенськ — місто обласного значення, розташоване за 80 кілометрів на північ від Миколаєва, яке також мужньо протистоїть російській агресії. За 25 кілометрів від Вознесенська знаходиться Южно-Українська атомна електростанція. У місті також знаходиться міст через Південний Буг, який фактично є єдиною альтернативною дорогою до Одеси в обхід Миколаєва.

Вознесенський міський голова Євген Величко розповів, що вирішальним у бою проти окупантів було тактичне рішення про підрив мостів через Південний Буг після того, як солдати РФ зайшли на територію мікрорайону Болгарка 2 березня.

Одним із таких мостів став залізничний міст через річку Південний Буг, він був збудований у 1912 році. Під час Другої світової війни було підірвано, відновлено у 1939 році. Після атаки Росії на Вознесенськ міст знову підірвали 2 березня 2022 року.

— Ми розбили їхню тактику тоді, коли ЗСУ підірвало три мости в нашому місті. Звичайно, мені шкода інфраструктуру цих мостів, але коли я розмовляв з командирами, вони говорили, що це тактична необхідність, це треба зробити. Чому треба залізничний міст? Мені пояснили, що причиною відступу з Херсона сюди ближче з Херсона ближче до Вознесенська став залізничний міст, яким пройшла колона ворога. Вони не чекали і не розуміли, і вона вдарила по них. І ми (ЗСУ, - прим.) відступили. Це стало уроком, і тепер ми звертаємо на це увагу. Коли почався обстріл, ми міст висадили в повітря, і танк стояв вже безпосередньо перед мостом (з боку мікрорайону Болгарка, - прим.). На сьогодні це був перший та останній бій. 3 та 4 вже проходили зачистки, але 18 березня по нас прилетіло 6 крилатих ракет. Сказати, що ворог зараз знаходиться за 150 кілометрів від міста Вознесенська – це взагалі не дає жодного відчуття спокою. Начебто вони на відстані, але ракетні прильоти ніхто не скасовував, – сказав Євген Величко.

За його словами, коли міст був висаджений у повітря, росіяни почали займати позиції прямо на територіях дворів, домоволодінь. Після цього вони зрозуміли, що ВСУ по них не криватиме, вони почали працювати великокаліберним мінометом по центру Вознесенська. Було пошкоджено басейн, потрапляння до дитсадка, потрапляння до житлових дворів, на територію інтернату. Просто хаотичний мінометний вогонь у всьому місті, зазначив мер Вознесенська.

Відповідаючи на запитання журналіста про те, як вдалося «зачистити» місто, Євген Величко пояснив, що коли росіяни почали рухи районом, по них почали працювати спецпідрозділи ЗСУ.

Він зазначив, що спочатку у бік Вознесенська рухалися три колони російських окупантів, дві з яких за день до бою вдалося знищити українську артилерію.

— Про ті колони, які йшли на нас, а це сьогодні не секрет – їх було три, ми знали ще за добу. За день до того, як вони до нас прийшли, вночі дві колони – слава ЗСУ – артилерія їх накрила. До нас дійшла лише одна колона. І вона працювала саме по Вознесенську. Це була бригада берегової оборони із Криму. У нас навіть є документи щодо того, скільки було одиниць техніки, і хто сидів у цій технікі. Там був лише один лейтенант, три сержанти, а решта - рядові солдати. Цілком у всій колоні, – вказав міський голова.

Під час боїв за Вознесенськ зведеним посиленим підрозділом командував заступник командира десантно-штурмового підрозділу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Володимир Ратушняк. Перед бійцями стояло завдання недопущення оточення міста противником. Володимир Ратушняк організував взаємодію з артилерією, а також налагодив систему оповіщення про пересування сил супротивника через місцевих мешканців.

2 березня він виявив два артдивізіони противника, зокрема — гаубичний артилерійський та реактивно-артилерійський 126-й окремої бригади берегової оборони ЧФ РФ. Дивізіони відкрили вогонь по Вознесенську, проте майже відразу були придушені вогнем у відповідь. А ЗСУ та тероборона захопили трофейну техніку.

Того ж дня було знищено: машину з боєкомплектом, командно-штабну машину, дві реактивні системи «Град» та до 30 окупантів. Надалі, під керівництвом капітана Володимира Ратушняка було успішно завдано ударів по штурмових колонах противника, відбито танкові атаки, внаслідок чого ворог зазнав значних втрат у живій силі та техніці.

Капітан виявив себе і під час штурму загарбниками населеного пункту Катеринівка. Штурмова група Володимира Ратушняка зайняла схил висоти та коригувала вогонь. В результаті було знищено 1 БМП та 2 вантажівки окупантів. У ході бою з танками супротивника, офіцер здійснив організований догляд під артилерійським та танковим обстрілом, давав координати за цілями та евакуював поранених.

В результаті маневру десантно-штурмового підрозділу танки противника потрапили під вогонь наших протитанкістів. Під час бою капітан Володимир Ратушняк отримав контузію, проте лишився командувати підрозділом на бойових позиціях. Він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Владислав Невеселий, який разом із бійцями тероборони захищав Вознесенськ від російських військ, розповів, що танки загарбників не змогли заїхати до міста, оскільки українським захисникам вдалося підірвати міст. Після цього танки РФ почали стріляти по житлових будинках.

- Почався бій. Так як вони не змогли проїхати в місто у зв'язку з тим, що міст уже підірвали, вони виїхали вниз, стали по інший бік річки, просто розгорнули дуло і почали просто гамтелити в наш бік. Мене ввело у ступор. По-перше, я почав стріляти у танк. Мене потім ляснули по плечу, сказали: «Не витрачай патрони». Ну і показали, де знаходяться [окупанти] насправді і я змінив напрямок. Від чергового пострілу танка я впав на щебінь. Поруч сів військовий. Він мене запитує: «Слухай, чим ти взагалі займаєшся?» Я говорю: «Та я ось тут у будівлі банку працюю». Він каже: «А кредит можна взяти?». А я на нього дивлюся і кажу: «Слухай, брате, якщо я виживу, то я й так тобі насиплю». Був страх, що це вже все… – розповів Владислав Невеселий.

Примітно, що 28 березня президент РФ Володимир Путін надав назву «Гвардійській» 126 окремій бригаді берегової оборони, яка атакувала Вознесенськ.

Спілкуючись із кореспондентом НікВести, мер Євген Величко розповів, що вже в перший день війни, 24 лютого, Вознесенськ почав готувати оборону, а місцеві жителі та підприємці дзвонили та пропонували свою допомогу. Вознесенськ і зараз продовжує роботи із захисту від нападу, ймовірність якого не виключають.

— У той момент, коли почалися проблеми, ми розуміли, що на нас наступатимуть, незалежно від політичних партій, посад, якихось статусів, усі працювали як один. Усі набивали ці мішки. Тільки дзвонили і питали, що робити далі, куди приїхати, куди ставити техніку, щоб розчистити, навіть міст, який підірвали, там річка дуже дрібна. І ми обкопували ці річки. Тому що ми розуміли, що після того, як ми вибухнемо цей міст, вони можуть пройти через річку. Ми продовжуємо зміцнюватись. Люди дзвонили (з 24 лютого, – прим.) за допомогою: є техніка, готовий допомогти, є паливо – готовий допомогти, приготувала 2 порції борщу – готова допомогти… Є загроза, що вони знову підуть на Вознесенськ. Це може статися будь-якої миті, - розповів Євген Величко.

В результаті в битві за Вознесенськ російські військові залишили на полі бою 30 із 43 одиниць бронетехніки, а також збитий літак Мі-24. Втрати захисників міста та ЗСУ склали 43 особи. Втрати російських окупаційних військ становили 100 осіб.

В обороні Вознесенська брали участь 80-та окрема десантно-штурмова бригада, сили ТрО, співробітники поліції та добровольчі формування. Успішні дії захисників України завадили планам ворога щодо захоплення Южно-Української АЕС та форсування Південного Бугу для наступу на Одесу.

Яка ситуація у Миколаєві?

Вночі 24 лютого президент РФ Володимир Путін оголосив початок «спеціальної військової операції» проти України. Російські війська порушили український держкордон. У Миколаєві та інших українських містах пролунали вибухи, а Україні запровадили військовий стан.

З початку війни Миколаїв перебуває у обороні. Окупанти продовжують обстрілювати військову інфраструктуру, житлові будинки, а також просто безладно обстрілюють місто. Зокрема, окупанти завдали ракетного удару по казармі з українськими захисниками у Миколаєві.

Росіяни намагалися взяти Миколаїв у кільце, проте безуспішно. Українські захисники практично щодня відбивають атаки окупантів. Вони ліквідують колони ворожої техніки, збивають російські літаки та беруть у полон окупантів.

Росіяни обстріляли державне підприємство «Зоря»-«Машпроект», готель «Інгул», психіатричну лікарню, завдали пошкоджень об'єктам морської інфраструктури – заводу «Океан» та морпорту, також постраждали об'єкти соціальної інфраструктури та житловий сектор – багатоповерхові та приватні будинки.

24 березня Президент України Володимир Зеленський надав Миколаєву звання міста-героя.