Послання французького філософа до західних політиків: Плани РФ на Південь України були зірвані «страшною ціною», забезпечте ЗСУ надійний тил

Відомий французький інтелектуал Бернар-Анрі Леві закликав західних союзників України пам'ятати, яку ціну віддали її громадяни за перемогу біля Миколаєва та Києва, і надавати Києву всю необхідну допомогу.

Його колонку публікує Tabletmag.

Філософ пише, що зараз настає вирішальний етап війни, коли союзники України мають якнайшвидше передавати будь-яке затребуване озброєння, щоб зупинити диктатора зі Сходу та продемонструвати всьому світу, що свобода перемагає.

— На всіх фронтах українська армія була напрочуд доблесною. Страшною ціною вона вигнала росіян із Києва, Бородянки та Миколаєва. А деморалізація російської армії, брак боєприпасів і запчастин для її танків, завдані нею втрати означають, що перемоги Путіна більш крихкі, ніж це зізнається, і що літо 2022 року може стати вирішальним <...> Єдине питання до тилу. Проблема полягає у стані громадської думки на Заході та мандаті, який вона надає чи не надає західним урядам на продовження поставок зброї, яка терміново потрібна Україні, щоб протистояти натиску країни-континенту, якою є Росія. З'явилися тривожні ознаки. В одному кутку говорять про «ескалацію», в іншому кутку ми маємо «ціну на газ», — сказано в есе.

Бернар-Анрі Леві наполягає, що не можна втомлюватися від війни в Україні, коли Росія навпаки привертає все більші сили для цієї війни.

— Чи був наш гнів із приводу України не більш ніж лісовою пожежею? Чи була солідарність, виявлена нами у перші тижні війни, скоріше позою, ніж твердою позицією? А вулиці наших міст та сіл обвішані блакитним та жовтим, квітами українського неба та його пшениці, з якої міситься світовий хліб? Саме на це розраховує Путін. Я уявляю його в холодному спокої своєї дачі, коли він проводить годину і вимірює з нав'язливою точністю агента КДБ час, необхідний для того, щоб публіка, насичена образами, звикла до страждань бійців України, до насильства над людьми похилого віку, до тремтіння дітей. Путін, безперечно, вважає демократії примхливими та мінливими, легковажними та непостійними. Все, що йому потрібно зробити, це зачекати. Подібно до Лаврова і Медведєва, його розлючених пітбулів, він думає, що в Берліні, Парижі, Римі, Вашингтоні і навіть Лондоні крики жаху опустяться на октаву, стихнуть і зрештою замовкнуть. І він знає, що коли цей день настане, люди знайдуть усі причини у світі відвести погляд, оскільки він нанесе Володимиру Зеленському останній удар. Цей розрахунок має бути зірваний. Механізм зміни настрою і втоми, що насувається, повинен бути зупинений, — підсумував публіцист.

Нагадаємо, цей письменник уже говорив, що партнерам України не можна йти на переговори з Путіним, потрібно добиватися його остаточної військової поразки.