Операція в Кринках: як морпіхи висаджувались на лівому березі Дніпра та чому довелось відійти з позицій

Операція, яка отримала назву «висадка в Кринках», що на лівобережжі Дніпра Херсонської області, мала змінити хід війни, проте українським військовим довелось відійти з позицій.

Журналісти видання «Українська правда» поспілкувалися з безпосередніми учасниками операції, які розповіли про всі складності та виклики, які їм довелося подолати.

«Якби ми змогли створити більші плацдарми в передбачених для цього точках і об'єднатися з усіма в одну лінію, це мало б відтягнути величезні сили противника на напрямку Роботиного і змінити хід війни», – так розповідає про операцію один із морпіхів сержантського складу, що представлявся «Монахом» і покладав великі сподівання на операцію.

Зазначається, що основними силами цієї операції з українського боку була морська піхота – досвідчені 35 і 36 бригади (разом із 137-им і 501-им окремими батальйонами відповідно) та новосформовані 37 і 38 бригади морпіхів. А також 124 та 126 бригади ТРО (остання нині входить у Корпус морської піхоти), та 73-ій центр Сил спеціальних операцій. Частина підрозділів проходила підготовку до операції у Великій Британії.

Операція яка отримала назву «висадка в Кринках», не мала на меті захопити винятково Кринки – крихітне й водночас довжелезне село, в якому до великої війни мешкала тисяча людей.

Як розповіли УП два добре поінформовані співрозмовники – в командуванні 36-ої бригади та оборонному комітеті Верховної Ради, – задачею максимум цієї операції був вихід на Крим, ген до перекопського перешийку.

Для цього морпіхам треба було подолати величезну, за воєнними мірками, відстань – 80 кілометрів углиб території, яка на той момент вже півтора року перебувала під окупантами.

«Кінцева задача була – космос: вихід на Крим. Нам казали, що треба проламати тільки передню лінію, яка проходить по найближчих до узбережжя населених пунктах – від Корсунки і до Олешок (40 кілометрів уздовж Дніпра – УП). А другого ешелону немає. Тобто шо вони всі в одну смугу розтягнуті», – пояснює УП співрозмовник у командуванні 36-ої.

Однак була ы більш реалістична задача, яку ставили перед операцією – розширити херсонський фронт і відтягнути на нього сили противника із Запорізького напрямку та Донеччини.

Як зазначає видання, південь мав продовжити відігравати роль відволікаючого фронту.

У вересні 2023-го морську піхоту зняли з наступу в районі Великої Новосілки і перекинули на південь. Там, на Миколаївщині та Херсонщині, підрозділи – як ті, що їздили на закордонні навчання, так і ті, що тоді воювали в Україні, – мали ще кілька тижнів на підготовку. А також на злагодження та дорозвідку.

Операція з висадки на лівому березі почалася приблизно 10–16 жовтня 2023 року. Учасники подій розповіли виданню про всі складності.

І в перші дні, за рахунок ефекту несподіванки й відносно слабкого противника, все було добре. 36-та перейшла Антонівський залізничний міст (до речі, перша штурмова група 36-ої формально була зібрана з військового оркестру) і зайняла село Пойма. 38-ма – захопила частину сонячних панелей, 35-та – почала чіплятися за Кринки.

«Втім, практично одразу проти морпіхів зіграла найслабша сторона операції – її планування. Першою від цього постраждала 36-та бригада. Її штурмовики, що успішно рухалися вздовж залізничного мосту, залишилися без можливості підвезти БК, провізію та, що найболючіше, без укриттів», — йде мова у матеріалі.

Приблизно в кінці жовтня – на початку листопада через неможливість одночасно утримувати три «плацдарми» морпіхи залишили два з них: район Антонівського залізничного мосту та місцевість, яку прозвали «Клюшкою», і зосередили свої сили на Кринках.

Також зазначається, що під час операції точки висадки з човнів на лівому березі, за словами співрозмовників видання, були одним із місць, де українські військові найчастіше отримували поранення та гинули. Росіяни доволі швидко їх пристріляли з артилерії. Також втрачалось багато човнів, яких не вистачало бійцям.

«Співрозмовник, дотичний до морської піхоти та підготовки цієї операції, у розмові з УП запевняв, що союзники були готові забезпечити морську піхоту всім – від човнів до жилетів. Втім, тут недопрацювала сама Україна. Вище військове командування, яке буцімто отримало перелік всього необхідного від морської піхоти наприкінці весни 2023-го, не передало ці списки партнерам», — пише видання.

Ситуація, за даними видання, почала погіршуватись взимку 2023–2024 років. Тоді росіяни вже стягнули туди своїх десантників, зруйнували значну частину села КАБами, добре пристріляли річкові маршрути, особливо повороти, на яких сповільнюється човен, і точки десантування.

Також зазначається, що жодних цифр за кількістю знищеного противника чи його техніки на лівому березі за 10 місяців операції й після неї названо не було. Генштаб у відповіді на запит «Української правди» навіть ці дані зарахував до категорії таких, що «становлять державну таємницю та не підлягають публічному розголошенню».

«Колишній командувач морської піхоти й операції з висадки на лівому березі, генерал-лейтенант Юрій Содоль, прочитав повідомлення від журналістки УП з проханням дати коментар з приводу цієї операції. Але не відповів на нього. 1 листопада стало відомо, що Содоль звільнився із ЗСУ через військово-лікарську комісію», — пише видання.

Увесь лівий берег Херсонщини на кінець третього року великої війни – під контролем російської армії. Частина островів між берегами, переконують Сили оборони півдня, перебуває під контролем України.

Нагадаємо, що 16 липня 2024 року стало відомо, що підрозділи Збройних сил України відійшли від села Кринки, що на лівобережжі Дніпра Херсонської області, а також із селища Урожайне Волноваського району Донецької області.