Військовий з Миколаївщини розповів про участь в обороні Вознесенська: «Метрів 70 від мене стоїть танк, дуло прямо в мене»

Віктор із Вознесенська, відомий за псевдо «Скворець», чотири місяці служить у Миколаївському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. До цього він боронив рідне місто Вознесенськ від російської агресії та стримував наступ на Донбасі. До війни Віктор навчав дітей брейк-дансу та виступав у місцевому будинку культури, який нині частково зруйнований через обстріли.

Сюжет про шлях військового опублікували на сторінці Миколаївського обласного ТЦК та СП.

На початку повномасштабного вторгнення Віктор вступив до територіальної оборони. Він згадує свої перші бої в оточенні, коли ворог атакував із різних сторін — заходив на техніці, вертольотах і навіть у формі українських військових.

— Тоді я вперше відчув, як це — відчути на собі приліт на відкритій ділянці. Я відчув, наче мене, ну, дійсно, таке враження, наче тебе екскаватором так ковшем от ударив. Я починаю переходити дорогу і бачу — метрів 70 від мене стоїть танк, дуло прямо в мене. І так, у мене перша думка: тільки не сьогодні, сьогодні не можна, — каже військовий.

На початку 2023 року Віктор приєднався до Збройних сил України та разом із 22-ю бригадою був передислокований на Донбас. Він згадує, як зайняв позицію, де раніше закріплювались російські військові.

— Там їх було декілька трупів, деякі ми винесли, а один ми не змогли винести, ми його просто закопали. Коли я почав копатися на тій позиції, я знайшов, копав, копав, і дивлюсь — кришка торчить. Я за цю кришку — фух, витягую літр води. Говорю: хлопці, живемо. Це така була радість, що капець, — пригадує Віктор.

Одного разу в їхню автівку влучив ворожий безпілотник, і ця подія стала одним із найскладніших моментів для Віктора. Він згадує, як упав з бронетранспортера, пошкодивши коліно, але через адреналін одразу не відчув болю.

— Я впав з бетера, пошкодив своє коліно, але я того ще не відчував, бо грав адреналін вже. Потім вліво дивлюся — бліндаж. Вау, бліндаж. Я до того бліндажу перевірив, щоб там не було не розтяжок. Далі побіг за своїми побратимами. Вже мені залишалося метрів, може, 20-30 до БТР. І мені в рацію кажуть: вертайся назад. Я кажу: я вже бачу машину, я вже можу до неї добігти. Він каже: ну це на твій страх і ризик. Я добіг туди, побачив своїх побратимів, які не вижили, бо сиділи якраз там, де вдарив той дрон. Переконався, що я нікому не можу допомогти, і вже біг назад, — розповідає військовий.

Після цього Віктора евакуювали, через травму його перевели до Миколаївського ТЦК та СП. Нині він займається зв’язком, приймає та реєструє кореспонденцію, виконує інші завдання. Попри зміни у службі, Віктор сумує за побратимами та поділяється, що раніше не уявляв себе військовим.

— Піти воювати — це вже вибір. Вибір, розуміння того, що тобі щось дорого. Я, до речі, ще сам не женатий, у мене дітей ще немає, але мені дорого те, що знаходиться тут. Я б не хотів, щоб воно було розруйновано, розграбовано. А я за своїх дітей, яких я тренував, пішов. За друзів своїх, за своїх рідних, — каже чоловік.

Нагадаємо, нещодавно у Миколаївському ТЦК роз’яснили, як відбувається вручення повісток та які штрафи передбачені за їх ігнорування.

Також, раніше, підполковник Вікторія Іванова, начальник відділу оформлення допомог Миколаївського обласного ТЦК та СП, розповіла, на які виплати можуть розраховувати військові та їхні родини.