Гуманітарні рейди, ментальні програми та медичні бригади: як працює Товариство Червоного Хреста у Миколаєві під час війни

Евакуаційний центр Червоного Хреста у Миколаєві… Оксана та Людмила приїхали сюди після деокупації Херсону, коли місто почали активно обстрілювати. 

— Нам видали все, і постіль, і продукти і хімію, умови чудові у тому плані, що тепло, триразове харчування, чудова їжа, — каже Оксана.

Евакуація населення і забезпечення нормального життя для внутрішніх переселенців — одна з багатьох задач Товариства Червоного Хреста у Миколаєві.

Про цей та інші напрямки діяльності «НикВести» поспілкувалися з керівником Оперативного штабу Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Аркадієм Дабагяном.

Аркадій Дабагян, фото зі сторінки Миколаївської організації у Facebook

«Червоний Хрест» у Миколаєві це...

Миколаївська обласна організація почала функціонувати одразу після набуття незалежності Україною. 

— Що таке Товариство Червоного Хреста в Україні? Воно дійсно було сформоване дуже багато років тому, але розуміємо, що були радянські часи, коли Червоний Хрест став радянським і взагалі не мав відношення до міжнародного червонохрестовського руху. Тому, після того, як Україна поновила свою незалежність, сформувалося товариство Червоного Хреста України, яке складається з обласних організацій, що існують у всіх областях України, а також Національного комітету, — каже Аркадій Дабагян.

Якою була діяльність організації з 24 лютого 2022 року

Діяльність Товариства Червоного Хреста у Миколаєві з першого дня повномасштабного вторгнення була направлена на гуманітарну підтримку населення області, у разі ймовірного оточення або ж окупації Миколаєва. 

За словами керівника організації, самі ж миколаївці стали тими, хто першими прийшли на допомогу.

— Справа у тім, що ми відкрилися в перші години вторгнення, я не можу вам пояснити, але тоді було точно не на часі писати пости та розповідати комусь де ми знаходимося і що ми робимо. Ймовірно, що це якесь сарафанне радіо. Я не можу пояснити, та за лічені години був просто гуманітарний вибух, і він був двобічний, — розповідає волонтер.

Фото зі сторінки організації у Facebook

Двобічним він був у плані того, що окрім великої кількості бажаючих допомогти матеріальними ресурсами, до організації масово звернулася велика кількість миколаївців, з запитом «стати частиною команди» організації.

— Волонтерів, які були в організації до 24 лютого, можна було виміряти 20-ма максимум 30-ма людьми. Таку позицію ми утримували приблизно місяців 8-9. Зараз їх менше, тому що, на щастя, немає такої нагальної потреби та й люди не можуть волонтерити безкінечно. Наразі ми можемо сказати, що Товариство Червоного Хреста у Миколаєві, це, приблизно, 250-300 осіб, які постійно впроваджують діяльність, — зазначає Аркадій Дабагян.

Запити від населення

Тоді, у перші дні повномасштабного вторгнення, увага працівників організації була націлена не на забезпечення у місті гуманітарних складів резерву, на випадок облоги чи окупації Миколаєва. Тобто, виконання запитів від жителів міста та надання, безпосередньо, допомоги не було і не є пріоритетним напрямком діяльності Миколаївської організації Товариства Червоного Хреста України.

— Запити ми обробляли перші 3-4 доби. Далі усі звикли до того, що відбувається і починали формувати більш ефективні стратегії поведінки. Ми зрозуміли, що треба забезпечити місто усім необхідним, якщо буде окупація. Тому ми поставили завдання, яке утримувалося до зняття загрози окупації міста — це формування гуманітарних складів резерву. Тобто попит — це було не основне питання, основне питання було у формуванні резерву, — розповідає керівник організації.

Коли російські війська вже почали заходити у Миколаївську область і частина населених пунктів опинилася на лінії зіткнення, Товариство Червоного Хреста розпочали гуманітарні рейди на прифронтові території.

— Вони дуже швидко опинилися у гуманітарній катастрофі. Дуже швидко припинили роботу з доставки продуктів харчування, ліків і ми почали гуманітарні рейди на ті території під обстрілами, аби доставляти людям необхідне, — ділиться Аркадій Дабагян.

Структура миколаївської організації Товариства Червоного Хреста

Керівництво відбувається від Обласного комітету Червоного Хреста, який складається з відповідних підрозділів. Також є відокремлено сформований Оперативний штаб, який очолює Аркадій Дабагян. Це оперативна система керування усією діяльністю організації у Миколаївській області. 

Медицина

— У нас працює медична система. Існує шпиталь Червоного Хреста, який постійно працює як у місті Миколаєві на стаціонарній локації, так і має мобільні медичні команди, які оснащені усім необхідним від автомобілів до обладнання. Вони постійно працюють по області на виїздах як мобільні бригади лікарів, — каже керівник організації.

Після деокупації частини Миколаївської області, за словами Аркадія Дабагяна, мобільні бригади виїхали до селищ на третій день після їх деокупації. Спочатку на місця відправили Оперативний штаб та Аварійно-рятувальну Службу.

— Ми їхали практично по мінах туди. І вже, коли ми змогли забезпечити мінімальну безпеку проходження лікарів, на третій день туди були доправлені перші медики, — розповідає волонтер.

Медична система Миколаївської організації Червоного Хреста також включає в себе роботу з ментальним здоров’ям людей. Товариство бере участь у програмі ментального здоров’я «Ти Як?», що ініційована першою леді України Оленою Зеленською.

— Не можу сказати, що це великий обсяг, але це такі напрямки, як створення конкретних умов для того, аби люди збиралися і вирішували свої психологічні проблеми. Постійно проводяться різні події, які пов’язані або з з дітьми, або з жінками і так далі. Програм дуже багато, — розповідає Аркадій Дабагян.

Так, нещодавно у Миколаєві в Каштановому сквері провели інтерактивний івент «Подорож до ментального здоров’я», де кожен охочий міг отримати безкоштовну консультацію з психологом.

Також 10 вересня до Всесвітнього дня ментального здоров’я у Миколаївському краєзнавчому музеї провели панельну дискусію «Ментальне здоров’я — стійкість майбутнього».

На думку волонтера, в організації, в плані психологічної допомоги, є два основних напрямки діяльності: 

— Кризова психологія — це психологи, які працюють разом з аварійною службою і перебувають на місці події.

— Мобільні команди психологічної підтримки, які виїжджають до районних центрів.

Аварійно-Рятувальна Служба 

— У нас є Аварійно-рятувальна Служба — це взагалі унікальне утворення, якого немає в жодній волонтерській організації в Україні, — каже керівник організації.

За словами Аркадія Дабагяна, усі фахівці пройшли навчання в ДСНС та отримали сертифікати рятувальників, а також сертифікати надання першої медичної допомоги. Служба впроваджує свою діяльність спільно з ДСНС у червоній зоні, де надає першу домедичну допомогу, виконує функцію аеро-розвідки, а також роботи, які повʼязані з гуманітарною підтримкою населення, що опинилося у надзвичайній ситуації.

Фото зі сторінки організації у Facebook

Фото зі сторінки організації у Facebook

Освітні програми

— У нас є декілька освітніх програм. У нас є «коледж Червоного Хреста». Це поки така оболонка, тим не менш, у нас вже реально працює тренінговий центр, який надає різні освітні функції, — розповідає волонтер.

Зокрема, основні задачі тренінгового центру:

— навчання цивільного населення з першої домедичної допомоги;

— навчання цивільного населення з першої психологічної допомоги;

— навчання з мінної безпеки.

Фото зі сторінки організації у Facebook

Фото зі сторінки організації у Facebook

— Наразі закінчують свою підготовку, і вже на початку листопада, ми очікуємо серед наших лав фахівців за фахом «інструктори з міжнародного гуманітарного права», — каже Аркадій Дабагян.

Є також програми навчання, які пов’язані з навчанням органів місцевого самоврядування. Це, так звані, навчання кризової роботи для місцевої влади, для формування її роботи в умовах енергетичної, гуманітарної чи іншої кризи.

— Головне завдання як було так і залишається одне — навчитися мають усі. Якщо ми бачимо, що нам не вистачає фахівців ми одразу починаємо навчання інструкторів. Якщо ми бачимо, що є нестача можливостей, ми формуємо можливості, а не ставимо людей у чергу, — зазначає керівник організації.

Вода

За словами Аркадія Дабагяна, у Миколаївської організації Товариства червоного Хреста сформована потужна інженерна система. 

— Ми є найбільшим недержавним оператором забезпечення Миколаєва питною водою. На сьогоднішній день, більше 55 мільйонів літрів води ми поставили миколаївцям. Постійно проводиться робота з утримання місць її розповсюдження, загальним обʼємом 220 тисяч літрів, — каже керівник організації.

Загалом, Миколаївська організація Товариства Червоного Хреста має понад 30 напрямків роботи.

Евакуаційні центри Товариства у Миколаєві

Евакуаційний центр Червоного Хреста у Миколаєві відкрив двері для переселенців з Херсонської та Миколаївської областей. Дехто доїхав сюди сам, частину ж мешканців центру Червоний Хрест евакуював силами волонтерів.

Термін перебування переселенців у центрі не визначений. Більшість людей тут втратили свої будинки через обстріли з боку російської армії. Людям просто нікуди повертатися.

«НикВести» поспілкувалися з декількома мешканцями Евакуаційного центру про те, як вони сюди потрапили та про умови проживання.

Жителька Херсону Оксана приїхала у Миколаїв з двома дітьми через декілька днів після деокупації міста. За її словами, виїхали через те, що почалися постійні обстріли міста. Таке рішення Оксана прийняла, коли під будинок жінки декілька разів прилетіли ракети.

— У мене знайомий їхав з Херсону, я поїхала з ним. Приїхали ми у Миколаїв і не знаємо, куди далі їхати, що робити. Почали шукати через інтернет контакти Червоного Хреста. Я знайшла гарячу лінію червоного хреста, подзвонила, мені назвали адресу. Ми приїхали, поспілкувалися з Аркадієм Вікторовичем, заповнили дані, і нас привезли сюди, одразу нагодували і поселили.  На початку тут організація одна за одною приїжджали, нам видали все, і постіль, і продукти і хімію, умови чудові, тепло, триразове харчування, чудова їжа, — розповідає жінка.

Людмила приїхала до евакуаційного центру з передмістя Херсону. Жінка з трьома дітьми залишилася без дому. Так само, після окупації Херсона почалися масові обстріли міста та області загалом. Ракета влучила прямо в будинок Людмили. Машина жінки залишилася цілою, тоді вона взяла дітей та поїхала.

— Малому три роки, він перестав розмовляти, останнє слово його було «бабах».  Приїхала у Миколаїв, коли вже було 5 годин вечора, підійшла до таксиста, він мене відвів до офісу оперативного штабу Червоного Хреста. Звідти нас привезли сюди, поселили та нагодували. У нас з дітьми навіть своя окрема кімната, — каже Людмила.

Вона розповіла, що окремо в евакуаційному центрі живуть лише ті, у кого велика родина. Частіше в одній кімнаті проживають випадкові люди з різних населених пунктів.

За словами жителів центру, сюди на регулярній основі приїжджають мобільні бригади лікарів та психологів, які проводять планові огляди та інтерактив для ментального здоров’я дітей та дорослих.

Фото з архіву жителів Евакуаційного центру

Фото з архіву жителів Евакуаційного центру

— На сьогодні, наше завдання забезпечення перебування тут наших ВПО. Ми даємо їм можливість знаходитися в евакуаційних центрах, якими опікуємось, а також, допомагаємо з працевлаштуванням, — розповів керівник Оперативного штабу Аркадій Дабагян.

Участь у ліквідації наслідків підриву Каховської ГЕС

За словами Аркадія Дабагяна, Загін швидкого реагування був відряджений, і тривалий час, практично не виїжджаючи з Херсонської області, впроваджував роботу щодо гуманітарного забезпечення та евакуації населення.

 — Це було два тижні, і єдине що ми не зробили, це не доставили туди підводний човен. Ми не вилазили звідти допоки не зійшла вода, — каже волонтер.

У підсумку, Аркадій Дабагян наголосив, що миколаївська організація Товариства Червоного Хреста України під час повномасштабної війни надала допомогу різним верствам населення 6,5 мільйонів разів.

Олена Козубовська, «НикВести»