«Якби влада більше приділяла уваги, село могло б жити», — як живе Шмідтове після окупації
  • неділя

    22 листопада 2026

«Якби влада більше приділяла уваги, село могло б жити», — як живе Шмідтове після окупації

Світлана Іванченко 
Віктор, житель Шмідтового. Фото: СуспільнеВіктор, житель Шмідтового. Фото: Суспільне

У Шмідтовому на Миколаївщині залишилися жити лише 23 людини, більшість із них — пенсіонери. Тут немає газу, воду доводиться носити зі свердловини за сотні метрів, а за продуктами — їхати до сусіднього села. Колись тут жили понад сотню людей, працювала ферма, були школа й дитсадок. Тепер місцеві намагаються втримати свої господарства та сподіваються, що село не спорожніє остаточно.

Про життя в Шмідтовому «Суспільному» розповів місцевий житель Віктор, який мешкає тут із 1960 року, пишуть «МикВісті».

За словами чоловіка, раніше в селі жили понад 100 людей. Тут працювала ферма, місцеві вели господарство, однак із часом старше покоління помирало, а молодь виїжджала.

— Раніше людей було більше 100. Була ферма, люди працювали, вирощували овочі. Старше покоління, будемо казати, вимирало. Ну, а молодь виїжджала, — розповів Віктор.

На початку повномасштабної війни в селі зникла електроенергія, через що виникли проблеми з водопостачанням. Людям доводилося шукати воду в сусідніх населених пунктах і покладатися на власні господарства.

Сам Віктор залишався в Шмідтовому близько двох місяців, а потім виїхав до Херсона: його 87-річна мати потребувала медичної допомоги. За словами чоловіка, неподалік села перебували російські військові, які обшукували будинки.

Шмідтове. Фото: СуспільнеШмідтове. Фото: Суспільне
Шмідтове. Фото: СуспільнеШмідтове. Фото: Суспільне

Під час обстрілів у Шмідтовому були пошкоджені житлові будинки, гребля, гуртожиток, школа та дитячий садок. Віктор повернувся додому в лютому 2023 року й поступово відновлює оселю.

— Гребля була підірвана. Будинки пошкоджені під час обстрілів. У нас пошкоджені гуртожиток, школа, садок. У мене теж будинок постраждав. Я вже потроху наводжу порядок. Від вибухів стелі попадали, паркани попалило, — розповів він.

Водночас, Шмідтове не газифіковане. Електроенергію, за словами Віктора, можуть вимикати під час обстрілів. Воду жителі набирають зі свердловини в центрі села, звідки її потрібно нести вручну.

Для літніх людей це особливо складно: декому доводиться долати до 500 метрів, щоб набрати води.

Реклама

— Треба брати баклажки і йти 500 метрів. Старій людині важко йти, щоб набрати води, — каже чоловік.

Продукти місцеві купують у сусідньому селі Центральному, де працюють магазини. Також до Шмідтового приїжджають із Миколаєва та привозять харчі. Раніше жителі отримували гуманітарну допомогу — продуктові набори та підтримку для ведення домашнього господарства.

Чоловік обробляє власні земельні паї та утримує худобу. Воду для тварин він купує в сусідньому селі й привозить власним транспортом. За місяць потрібно близько шести-семи кубометрів.

— У мене є небагато своєї землі. Можу трохи заробляти, щоб продовжувати жити. Є господарство — вівці, свині, птиця. Воду привожу, купую в сусідньому селі. Десь шість-сім кубів на місяць, — каже місцевий житель.

Утримувати господарство стає дедалі важче через витрати на воду, пальне та податки.

— Не дуже легко. Через воду, корми, складні погодні умови. Минулого року була спека, не було врожаю. Податки великі, дизель подорожчав. Дуже важко, — розповів Віктор.

Раніше чоловік тримав корів і навіть облаштував у селі ставок, щоб місцеві могли напувати худобу. Також намагався розводити рибу, однак вкладення не окупилися. Для наповнення ставка, за його словами, потрібно було подавати воду з каналу.

— Пробував рибу розводити, багато вкладав, але віддачі не було, — згадує Віктор.

Господарство Віктора. Фото: СуспільнеГосподарство Віктора. Фото: Суспільне
Шмідтове. Фото: СуспільнеШмідтове. Фото: Суспільне

Попри труднощі, чоловік не хоче залишати Шмідтове. Каже, що любить село й сподівається, що тут знову буде більше жителів. Для цього, на його думку, потрібні вода, дитячий садок і магазин.

— Мені не все одно. Я люблю це село. Була б молодь, була б перспектива. Треба, щоб була вода в селі, був садочок, магазин, — сказав Віктор.

Водночас чоловік побоюється, що людей у Шмідтовому ставатиме ще менше.

— Їх зараз небагато, але залишиться ще менше. Якби влада більше приділяла уваги, то село могло б жити, — переконаний він.

Віктор хотів би, щоб Шмідтове знову стало таким, як до повномасштабної війни, — із дітьми, школою, дитячим садком і людьми, які працюють.

Нагадаємо, що окупованій Кінбурнській косі людям бракує продуктів, ліків, дров і навіть сірників. У Василівці залишаються 42 мешканці, у Покровському — близько 12–13. Частина людей уже третій місяць чекає на евакуацію, але російські військові не випускають їх із сіл.

Реклама
Коментарі (0)

Щоб долучитись до коментарів на сайті МикВісті.

Приєднатись до Клубу МикВісті
Можете скасувати у будь-який момент Payment systems
Додати в джерела Google




Реклама
Реклама