«Ми у самому пеклі», — історія фермера з Киселівки, який намагається самотужки розмінувати свої поля

Сергій Каушан займається фермерством вже майже 20 років. Його поля розташовані переважно між селами Максимівка та Киселівка Миколаївської області, через які довгий час проходила лінія фронту. Після 24 лютого росіяни забрали у Сергія Каушана справу його життя. Історія фермера з Миколаївщини — у матеріалі «НикВести».

РОЗБИВ КУВАЛДОЮ ТЕХНІКУ, ЩОБ ВОНА НЕ ДІСТАЛАСЯ ОКУПАНТАМ

Сам фермер з родиною живуть у Киселівці. Там чоловік тримав продуктовий магазин, займався вирощуванням зернових та технічних культур: соняшнику, рапсу, ріпаку, пшениці та ячменю. На момент окупації Киселівки російськими військовими Сергій Каушан разом з родиною перебували у селі. «Ми були в окупації близько двох тижнів. Росіяни проходили через наше село. Одна колона була 750 одиниць техніки. Тільки пройшла — за дві години вже інша. Колони йшли цілий день. Тікати нам було нікуди», — згадує фермер. 

Реклама

Під час окупації, розповідає Сергій Каушан, окупанти поселилися у школі, яка знаходиться у ста метрах від будинку фермера. Згодом примусово забрали у чоловіка будинок та облаштували там штаб. 

«В мене двоповерховий великий будинок — 240 квадратних метрів. Там в мене одні дівчата: жінка, двоє дочок, а старша ще й на той час була вагітною, теща, молодша сестра жінки. Усіх виселили», — ділиться фермер. 

Перед окупацією села, згадує чоловік, він встиг зламати власну техніку, оскільки його знайомі з сусідніх сіл попередили, що росіяни першочергово примусово відбирають її у фермерів. «Мені сказали, що забирають усе, що є, навіть мопеди. Тому, я й зламав, що міг. Узяв кувалду і побив паливну. Думаю, потім куплю нову, вона буде коштувати 5-10 тисяч гривень, але ж машина залишиться», — розповів Сергій Каушан.

Власне так й сталося, каже фермер. Під час окупації до його будинку прийшли російські військові, які погрозами вбити змушували чоловіка віддати їм техніку.

«Рано-вранці, ще світанку не було, вже чую крики під домом. Дивлюсь, а їх (російських солдатів, — прим.) вже натовп зібрався. Їх командир роти, нижче моєї бороди зростом, каже: «Нам потрібна ваша машина» і показує на ЗІЛ, який я як раз кувалдою побив. Я йому так і сказав: «Ти прийшов сюди мене звільняти?», він каже «так» і я кажу: «На**й ти мені тут треба зі своїм «рускім міром?». Мене просто переклинило. Я ріс без батька і коли ходив до школи, мені навіть булочки не було за які гроші купити. Я багато чого заробив та добився власним трудом. А воно, гімно, прийшло мене «звільняти». Я йому це сказав, а він перекручує автомат і наводить на мене. Жінка стала поміж мною та автоматом, бо думала, що, можливо, пожаліє, що це ж жінка. Добре, що їх було чоловік 10-15, у когось вистачило розуму, вони взялись за ствол і опустили його донизу. Ми думали, що він вже шмальне зараз по нас», — згадує Сергій Каушан.

Окупанти «винесли» три ангари фермера — всі інструменти та паливо. «Все, що бачили, що більш-менш виблискувало — усе забирали», — додав він. У тих же приміщеннях росіяни зберігали усю вкрадену техніку, згадує Сергій Каушан: «Вони багато машин стягнули у фермерів з сусідніх сіл, можливо, штук 20. А до мене як зайшли й побачили, що паливна побита кувалдою, то той командир зовсім озвірів».

РОСІЯНИ ЗНИЩИЛИ УСЕ МАЙНО 

Після звільнення у Киселівці «було неможливо жити і працювати», оскільки окупанти протягом дев'яти місяців щодня обстрілювали село, розповів фермер: «Вони окопалися у Максимівці, що 1,5 кілометра від нас. Знаходитися тут було нереально, тому що бувало й по 500 прильотів на день. Ми були змушені тікати».

Сергій розповів, що окупанти знищили у селі усе його майно: магазин, склади, техніку, а також від ворожих обстрілів постраждав його будинок. Однак попри це чоловік намагається відновити зруйноване. Наразі він вже відбудовує дім та будує новий ангар для зберігання зерна, адже попередні три були настільки зруйновані, що їх довелося знести. «Реально — нереально, але я відновлюю», — додає він. 

«Найбільш шкода, що останні років 5-7 я мріяв про сонячну електростанцію. Хоча я й фермер, але якось не виходило, бо коштує вона дорого. Мені так «пощастило», що монтаж станції завершили 15 лютого 2022 року, а за тиждень почалася війна. Приблизно в квітні мені її знищили повністю. Мріяв, побудував, однак тепер немає в мене станції. Але відбудую, я стараюся. В мене ось народилася онука, Мірочка назвали. Як подивився в її очі — зрозумів, що дідусю треба щось робити», — поділився Сергій Каушан.  

Однією з проблем, з якими сьогодні доводиться стикатися фермеру, є замінованість полів: протитанкові міни, нерозірвані ворожі снаряди. Процес їх розмінування триває доволі повільно. Фермер намагається вирішити це самотужки, однак ситуацію ускладнює стерня, що сягає зросту людини. 

«Ще у березні, поки трава не виросла, я поїхав у свої поля — основні у нас між Киселівкою та Максимівкою, 500 гектарів. Туди просто страшно заходити. Там зараз дуже висока трава й ніхто розміновувати не буде. Що тоді робити? Підпалити стерню, то ще вітром вогонь на село перекинеться. Ми боїмося, щоб село не згоріло, бо нещодавно пів Максимівки ледь не згоріло через те, що розтяжки спрацювали», — поділився фермер. 

Власне для того, щоб оперативно гасити пожежі у полях, Сергій Каушан організував власну бригаду: «Ми відремонтували мій ЗІЛ, поставили на нього бочку та закачали туди води. Якщо щось десь горить, то ми кидаємо усе та їдемо гасити. Трава тут по шию, десь щось трохи спалахне й починається пожежа. Комусь треба це гасити. Якщо ми опустимо зараз руки, то згорить усе село». 

НЕМАЄ НІ ОДНОГО КІЛОГРАМА ЗЕРНА

Цього сезону врожаю не було, адже працювати у полях наразі ще небезпечно, ділиться Сергій Каушан. Хоча до війни, у 2021 році, урожай фермера склав близько 4 тонн. Сьогодні, він вважає, йти працювати у поле особисто або наражати на небезпеку інших людей — безглуздо, оскільки «воно того не варте».

«У нас немає ні одного кілограма зерна, тому що ми у самому пеклі. Я кажу вам як аграрій, що якщо навіть працювати з сьогоднішніми цінами на землях, які не зачепила війна, то у людей виходить мінус три тисячі гривень на гектарі. Найбільші витрати сьогодні — це паливо, добрива й запчастини, що раніше робили Мелітополь і Бердянськ, які зараз в окупації. Якщо наступного року будуть такі ж ціни, то думаю будуть бур'яни по всій країні», — розповів він. 

Водночас, веде далі фермер, ціни на зерно впали втричі. «Якщо сіяти та ризикувати, то хоча б щоб у цьому був якийсь сенс, а зараз все проти нас», — вважає він. Через низькі ціни на зерно фермерам важко «втриматись на плаву», пояснює Сергій Каушан.

«У 2021 році пшениця коштувала 250-270 доларів, а зараз — 95 доларів. Щоб залишитись зараз на плаву, треба десь хоча б 180 доларів», — рахує він. 

Однак попри важку ситуацію Сергій Каушан збирається принаймні обстежити власні поля. Для цього планує дочекатися потрібної погоди та випалити стерню, а після — купити міношукач й власними силами обстежити територію. 

«Якщо щось знайдемо, то викличемо ДСНС, а якщо ні — буду пробувати сідати на трактор. Але ми знову ж повертаємося до питання, чи варто ризикувати зараз життям, коли немає ні ціни, нічого?», — риторично запитує  фермер. 

Юлія Бойченко, «НикВести»