В єдиному пориві. Чим підсилить президента його партія?
-
19:35, 15 июля, 2019
В Україні з 2000-х років виникла тенденція: президента у парламенті підтримує так звана «провладна» партія. У 2002 році парламентську більшість отримала партія «Наша Україна», а в 2005 році президентом став очільник цієї партії – Віктор Ющенко.
У 2006 році відбулись чергові парламентські вибори, потім дострокові 2007 року, на яких більшість депутатських мандатів здобули представники Партії Регіонів, а в 2010 главою держави став Віктор Янукович.
Черговий виток цієї ітерації не вдалось реалізувати, оскільки до чергових президентських виборів Партія регіонів у парламенті, сформованому у 2012 році, не дочекалась. Революція Гідності натиснула на стоп-кран у цій течії, і розвернула тенденцію в іншому напрямку. Тепер парламентським виборам передують президентські. Однак зв’язок «президент – його партія у парламенті» зберігся. У президента Петра Порошенка на виборах 2014 року з’явилась парламентська більшість, основою якої була фракція його імені – «Блоку Петра Порошенка «Солідарність».
Чи збережеться така послідовність з новим президентом та його партією у Верховній Раді, побачимо вже зовсім скоро. Позачергові парламентські вибори відбудуться 21 липня цього року, а ми можемо стати свідками чи співтворцями безпрецедентного оновлення облич в основному законодавчому органі держави.
Наскільки злагодженою командою у формуванні державної політики будуть парламентарі від Слуги народу та президент, можемо прогнозувати, базуючись на їхніх передвиборчих програмах.
Володимир Зеленський обійняв свою посаду з обіцянками запровадити народовладдя – саме таким мав бути його перший законопроект. Втім, проекту закону президент досі не зареєстрував. У передвиборчій програмі партії «Слуга народу» такої обіцянки теж немає. Однак плани запровадження народовладдя ця політична сила не полишає і планує їх втілювати через референдуми та механізми народного вето на щойно ухвалені закони, а також створивши механізм відкликання депутатів, які втратили довіру виборців.
Чи входить до складових «втрати довіри» кнопкодавство та депутатські прогули, про які йшлось у програмі Зеленського, як про підстави автоматичного позбавлення мандату, важко сказати. Адже про ці елементи порушення регламенту парламенту в програмі «Слуги народу» згадок вже немає. За планами «Слуги народу», депутати просто мають втратити недоторканність.
Послідовною партія є у своїх планах запровадження виборів за пропорційною системою за відкритими списками та електронного голосування.
На захисті територіальної цілісності та безпекиЧинний президент у своїй передвиборчій програмі стверджував, що «здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин» і обіцяв вимагати від підписантів Будапештського меморандуму та країнами ЄС підтримки України у завершенні війни, повернути тимчасово окуповані території та змусити Росію відшкодувати збитки, завдані збройною агресією. Партія «Слуга народу» цілком схвалює плани глави держави і у своєму передвиборчому маніфесті заявила, що забезпечуватиме законодавчий супровід президентських ініціатив у цих питаннях.
Незважаючи на те, що в питаннях відновлення територіальної цілісності президент та партія не планували використовувати військові формування і повертати наші території воєнним шляхом, плани щодо розвитку Збройних сил України у них є. Президент досить художньо описав своє бачення розвитку армії, стверджуючи, що «бюджет на армію має перестати бути «годівницею» для «кабінетних генералів». Акцент у програмі Зеленського був зроблений на підвищення соціального статусу та добробуту військовослужбовців, у яких зарплата буде «на рівні натівських стандартів». Партія щодо оборонної сфери виявилася значно конкретнішою. Обіцяють встановити видатки на оборону на рівні 5% ВВП. Варто зазначити, що указ президента, який передбачає у Бюджетній декларації на 2020-2022 роки видатки на нацбезпеку і оборону не менше 5% ВВП вже ухвалений у квітні 2019 року. Тому військовослужбовці можуть апелювати до парламенту стосовно виконання цього указу вже на моменті розробки Кабміном бюджету на наступний рік і затвердження його Верховною Радою.
Крім цього, «Слуга народу» буде працювати над реформуванням Збройних сил за стандартами НАТО, зокрема, змінами у системі навчання військового складу. Будуть запроваджені жорсткі покарання за корупційні злочини у системі оборони України. А закупівлі у цій галузі будуть децентралізовані та демонополізовані.
Інтегруватись чи не інтегруватисьВ програмних планах Володимир Зеленський стверджував, що запорукою нашої безпеки є «рух України до НАТО та інших безпекових об’єднань», який має бути підтверджено на всеукраїнському референдумі. Слуга народу, в свою чергу, про референдум щодо членства в НАТО не говорить: партія ухвалюватиме закони, спрямовані на розширення співпраці з НАТО. Втім, чи будуть вони у парламенті підтримувати ініціативи щодо вступу в НАТО, напрям на який закріплений Конституцією, невідомо.
Щодо євроінтеграційних процесів у програмі Зеленського-кандидата позиції не було. Зате його партія вже сформувала свої плани у питаннях приєднання до Європейської Співдружності і буде ухвалювати закони, спрямовані на виконання Угоди про Асоціацію, та працюватиме над розширенням співпраці України з ЄС. Про вступ до ЄС в програмі не йдеться.
Ця політична сила також планує підтримувати президента у його роботі щодо перезавантаження відносин з західними сусідами України. Однак, які кроки Володимир Зеленський буде робити у цьому напрямку невідомо, оскільки у своїй програмі він не згадував цього блоку ініціатив.
«Держава у смартфоні» – обіцяв Володимир Зеленський. Партія теж планує перевести державні послуги в онлайн. Функцій держави стане менше, як і менше стане держорганів – в цьому політсила і президент одностайні. «Слуга народу» відновить відповідальність чиновників за незаконне збагачення, а чесні посадовці матимуть достойне соціальне забезпечення.
Президент бачить майбутнє України в «розцентралізації», тобто перенесенні центральних органів влади з Києва в регіони. Натомість, його партсила планує провести все-таки децентралізацію за європейськими нормами – місцеві ради отримають максимум повноважень, держадміністрації стануть префектурами.
Програма «Слуги народу» також містить чіткіші позиції щодо забезпечення правосуддя, ніж президентська програма. Партія і президент єдині в своїх планах створення інститутів мирових суддів і суду присяжних. Окрім цього, «Слуга народу» має намір очистити і перезавантажити прокуратуру та зробити жорсткішим процес кадрового відбору суддів. Також, у планах політсили посилення громадського контролю за судовою системою.
Антикорупційні плани Зеленського і «Слуги народу» повністю збігаються: роботі антикорупційних органів будуть підтримувати, викривачі корупції будуть винагороджені, а в корупціонерів буде конфісковане майно.
Правоохоронні органи (СБУ, ГПУ, Нацполіція) будуть позбавлені функцій здійснення економічного тиску на бізнес. Такі обіцянки є як у програмі президента, так і у програмі його політсили.
Припинення тиску з боку правоохоронних органів – не єдина одностайна позиція партії і президента щодо бізнесу. Також бізнес може очікувати одноразової легалізації капіталів і заміни податку на прибуток податком на виведений капітал. Зеленський обіцяв також зробити податки простими і зрозумілими. Партія, зважаючи на те, що це сфера відповідальності парламенту, а не президента, деталізувала ці обіцянки: зменшення ЄСВ, незмінні умови для підприємців-спрощенців, переведення податкових і митних процедур у цифровий формат. Забезпечення можливості відкриття та закриття бізнесу онлайн також входить у плани роботи партії.
Інші економічні плани описані в програмах президента і партії досить широкими мазками. Зеленський обіцяв детінізацію, свободу конкуренції, розвиток внутрішнього виробництва та доступні кредити. В той час як партія робить інші акценти: демонополізація ключових галузей, сприяння іноземним інвесторам українського походження, проведення національного економічного аудиту і створення Національної економічної стратегії. Що криється за останніми двома пунктами, зможемо зрозуміти, якщо партія увійде у склад Верховної Ради дев’ятого скликання.
Амбітні плани Зеленського у сфері енергетики полягали у забезпеченні потреб України за рахунок власних енергетичних ресурсів, а надалі експортуванні їх на європейський ринок. Партійні плани більш приземлені і полягають у збільшенні власного видобутку та демонополізації енергетичних ринків. Про тарифи президент у програмі не сказав нічого, а його політсила обіцяє усунути корупційну складову в тарифоутворенні та започаткувати стратегію оптимізації житлово-комунальних тарифів.
Зеленський хоче формувати прозорий ринок землі, втім його партія позицію стосовно цього питання у свою передвиборчу програму не включила.
Щодо екології позиції партії та президента єдині: забезпечити переробку сміття, протидіяти незаконній вирубці лісів.
Новела соціального забезпечення пропонує президент і його політсила – «економічний паспорт українця», за яким всі діти отримають частку від реалізації природних ресурсів. Однак, перед цим «Слуга народу» планує провести перепис населення та аудит системи соціального забезпечення, про що не згадував президент.
Єдина партійна позиція в президента і політсили у соціальній політиці – буде введена накопичувальна пенсійна система, а всі пільги і субсидії будуть монетизовані.
У сфері охорони здоров’я також простежуються послідовні плани: запровадження обов’язкового медичного страхування, відновлення медичної інфраструктури, скасування механізму повторної сертифікації ліків і розвиток профілактичної медицини.
В освітній галузі основним планом, що простежується від президентських до парламентських виборів є зрівняння в правах приватних та державних закладів освіти.
Питанням розвитку української культури та мови президент у своїй програмі не виділив місця. Втім, партія компенсувала цю необачність та обіцяє пріоритетно фінансувати українську мову та культуру.
Крок за кроком«Слуга народу» послідовно продовжує політику означену в програмі Володимира Зеленського. Можна вважати, що передвиборчі програми президента і партійної сили були сформовані за принципом «від загального до конкретного». У програмі кандидата в президенти були означені загальні напрямки розвитку тих чи інших сфер, а в партійні програмі політики деталізували та конкретизували позиції президента. Варто зазначити також, що програма президента містила менше чітких позицій у оборонній сфері та у міжнародній політиці, аніж програма партії, незважаючи на те, що саме ця сфера належить до пріоритетних повноважень глави держави.
Лише два аспекти суттєво відрізнялись у програмах. У президента була чітка позиція по ринку землі, а партія це питання оминула. А в партії визначена конкретна позиція у сфері підтримки української мови, чого немає у президентській програмі. Уточнень щодо відсутніх у програмі позицій по сферах компетенцій парламенту, партія «Слуга народу» на наш запит не надала.
Ця стаття стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID). ГО "Центр UA" була відповідальна за зміст цього матеріалу, але він не обов'язково відображає погляди USAID або уряду США.