Дослідник біографії Путіна розповів про першого наставника президента Росії і «вплив кримінального світу»
-
12:25, 02 апреля, 2020
Радіо Свобода публікує наступний фрагмент інтерв'ю із російським дослідником біографії Володимира Путіна – Артемом Кругловим. Він є автором інтернетресурсу «Путінізм» і документального серіалу «Путінізм як він є». Зібрана дослідником інформація, на його думку, пояснює, чому за 20 років перебування Путіна при владі, у Росії запанував гібридний сплав «імперського великоросійського синдрому», «неосталінізму» і «псевдоблатного кодексу».
Росія прожила двадцятиріччя під керівництвом колишнього офіцера КДБ Володимира Путіна та «команди», яка за ним стоїть. 26 березня 2000 року Путіна вперше обрали президентом Росії і тепер, якщо поправки, внесені в Конституцію Російської Федерації, будуть ухвалені, Путін зможе залишатися президентом до 2036 року. Але при цьому у біографії президента Росії досі залишається багато «білих плям» і «темних кутків, в які небезпечно заглядати».
– Як виникли міцні зв'язки між ФСБ та ізмайлівським злочинним угрупованням?
– У 1993 році Єльцин розігнав групу «Вимпел» після того, як підрозділ відмовився штурмувати російський парламент. Відразу 600 відмінно підготовлених диверсантів і ліквідаторів залишилися без державного забезпечення. Малевський (перший ватажок ізмайлівского ОЗУ Антон Малевський, воював в Афганістані, із родини вчених – ред. ) взяв до себе «на роботу частину цих безробітних». Було утворено кілька бандитських «приватних підприємств» (ПП «Стел» та інші) , які стали спільним бізнесом ізмайлівського ОЗУ і ФСБ.
Ці, так звані ПП, виконували замовлення як кримінального світу, так і ФСБ.
Саме про них написав Олександр Литвиненко у книзі «ФСБ підриває Росію», за що і був отруєний талієм.
Із такими «бойовими загонами мафії» ізмайлівські швидко прибрали до рук мало не всю кольорову металургію Росії, захопили десятки заводів в інших галузях, шахти Кузбасу, сталеливарні комбінати по всій Росії.
Влітку 1998 року Володимир Путін став керівником ФСБ. Всі кримінальні «дахи» він благополучно успадкував від своїх попередників.
І вже через два місяці на посаді Путін відновив «Вимпел» у складі ФСБ.
У сухому залишку: «Ізмайлівські» і донині – найпотужніший злочинний синдикат Росії. Він працює «у зв'язці» з ЦСП (Центром спеціального призначення) – підрозділом, який виконав для Путіна «брудну роботу» на початку його влади.
Усі ці 20 років вони отримують з цього свої дивіденди, а 200 людей, які загинули від підривів будинків на Каширці і Гур'янова у Москві, лежать у могилах. Їх принесли в жертву, щоб захопити владу.
Ми повинні дивитися правді в очі: у Росії править «кримінально-чекістський режим» самого похмурого спрямування.
Вони всі забруднені у крові, крадіжках і криміналі. Усі «зав'язані» спільним минулим.
Як каже народний гумор часів пізнього Путіна: «Захопивши владу братва з 90-х лякає всіх поверненням 90-х».
– Багато років точаться дискусії, де і як Володимир Путін сформувався як особистість. Хто був його наставником?
– Варто ще раз подивитися на людину, яка дала Путіну путівку в життя. Це у його юнацькі роки тренер з боротьби – Леонід Усвяцов. Він же кримінальний авторитет Льоня-Спортсмен. Для Путіна і Ротенберга він був як другий батько.
Коли я розпочав вивчати біографію Усвяцова, спогади очевидців, спочатку виходив образ такого собі Бені Крика із оповідань Бабеля. Лихий бандит, весь на понтах, блатний-гуморний. Як Путін на прес-конференціях.
З іншого боку, Усвяцов – єврей, який грабував інших євреїв, які виїжджали до Ізраїлю. Це була його бандитська спеціалізація. Люди проходили кола пекла, щоб отримати дозвіл на виїзд, а на довершення усьому їх ще й грабували, причому свої ж.
Одночасно, у паралельному житті, нальотчик Льоня зворушливо піклувався про своїх юних вихованців: Ротенберга влаштував в Інститут фізкультури імені Лесгафта, Путіна – у Леніградський держуніверситет через свого приятеля, завідувача спортивної кафедри Михайла Боброва.
Путін в автобіографії «Від першої особи» (2000 рік) згадує про Усвяцова з великим пієтетом: «Леонід Іонович нам сказав», «я до Леоніда Іоновича прийшов», «ми з Леонідом Іоновичем поїхали».
Леоніда Усвяцова вбили десь у підвалі під час розбірок у 1994 році. Мені навіть шкода його було. Він би прикрасив путінський паноптикум сьогодні: був би міністром спорту не гіршим, аніж Мутко або держзамовлення «пиляв» би разом із Ротенбергом.
Можна було поставити його в ООН представником замість Сафронкова, відомого своїм «тиканням» і «блатним» зверненням «В очі дивись!» до представника Великої Британії, після його виступу щодо блокування Росією резолюції ООН із засудженням хімічної атаки у Сирії.
Так я думав, поки не наштовхнувся на пізніші спогади ще одного товариша Володимира Путіна по секції боротьби Миколи Ващиліна.
Той написав, що Леонід Усвяцов, якого він добре знав, отримав свій перший вирок ще у 1957 році і термін ув’язнення – 10 років.
– За зґвалтування?
– Одна дівчина виявила, що вагітна від Усвяцова і прийшла до нього радитися, що робити – аборт, чи не аборт. А Льоня із ще одним її удвох зґвалтували. Як пише Ващилін, «додали їй вагітності»...
Тут вже не Бабель, а Варлам Шаламов згадується: «Блатні – не люди».
Ось такий він був – наставник юного Путіна і Ротенберга, «шановний Леонід Іонович» ...
– Але все ж вирішальний вплив на особистість російського президента мав не цей тренер-рецидивіст, а багаторічна служба в органах КДБ, чи не так?
– Безумовно. Перші 15 років служби Путіна в КДБ – 1975-1990 – покриті мороком.
Коли він прийшов до влади в 2000 році, в автобіографії «Від першої особи» повідомлялося, що спочатку він працював в якомусь «контррозвідувальному підрозділі» в Ленінграді, був «спеціалістом із спілкування з людьми». При цьому Путін туманно обмовився, що брав участь в акціях проти дисидентів, із припинення мітингів. Але вони нібито робили все коректно, щоб «вуха не стирчали».
Що це за «контррозвідка» така із розгону дисидентів? Це була робота 5-го управління КДБ «По боротьбі із ідеологічними диверсіями». І це ніяка не «контррозвідка», а політичний розшук, «охранка». Пізніше його колишній товариш по службі у Дрездені Володимир Усольцев-Гортанов (вони в одному кабінеті сиділи), підтвердив це в своїх мемуарах 2003 року: «Володя працював в Ленінграді по лінії 5-го управління».
Дмитро Волчек, Радіо Свобода