«У дитинстві ми із сестрою постійно грали з лялькою, втім ніколи не могла подумати, що сама стану Барбі», — Ольга Харлан

«У дитинстві ми із сестрою постійно вигадували різні ігри з лялькою, втім ніколи не могла подумати, що сама стану Барбі», — сміється Ольга, тримаючи в руках свою лялькову міні-копію. Разом із десятьма європейськими спортсменками українська фехтувальниця стала прототипом для Барбі в рамках проєкту «Долай бар’єр до мрії», — глобальної соціальної ініціативи, мета якої — підвищити обізнаність про ті фактори, що не дають дівчатам розкрити свій потенціал. Щороку бренд випускає серію ляльок, присвячену відомим жінкам, які виходять за усталені рамки в різних професіях. Так Барбі надихає наступне покоління і допомагає повірити: можна досягти абсолютно всього. Що цей проєкт означає для самої Ольги, чому зараз важливо підтримувати жінок та як спортсменка готується до своїх четвертих Олімпійських ігор, вона розповідає у перервах між змаганнями, тренуваннями і нашою зйомкою.

ELLE Що ти відчула, коли вперше побачила свою Барбі?

Ольга Харлан Я займаюся спортом уже двадцять років. Коли постійно береш участь у змаганнях, швидко забуваєш про результати — чи то перемога, чи поразка, бо потрібно рухатися далі, працювати більше. Відтак не помічаєш багатьох речей навколо. І коли раптом стаєш натхненницею для такого бренду, як Барбі, — розумієш, що все вірно робиш.

ELLE Чи схожа лялька на тебе?

О. Х. У неї однозначно мій ніс! А ще усмішка, мій зелений колір очей і зачіска. Крім того, у ляльки мої параметри та одягнута вона у точну копію мого екіпірування. Зокрема, у неї є шабля та захисна маска із синьо-жовтим прапором.

ELLE Чи мала ти у дитинстві Барбі?

О. Х. У мене було небагато ляльок, але мала одну, яку дуже сильно любила. Мені було десь п’ять-шість років, коли батьки її купили. Моя бабуся була швачкою, вона залишала невеличкі шматочки тканини, з яких ми разом з подругою шили для Барбі одяг.

ELLE Що робитимеш зі своєю персональною лялькою?

О. Х. Дам погратися похресниці, але потім залишу Барбі в себе як визначний здобуток. Для неї буде особливе місце вдома.

ELLE Які моменти за всю спортивну кар’єру були найскладнішими?

О. Х. Олімпіада. Ти готуєшся протягом чотирьох років, а потім все вирішується за один день. Крім того, відчуваєш надзвичайний тиск, оскільки всі очікують від тебе тільки медалей.

Тому перед Олімпіадою я переходжу у режим тиші: не спілкуюся з пресою, не заходжу у соцмережі, щоб не читати повідомлення на кшталт «Олю, тільки золото!»

Навіть не розмовляю з батьками, тільки зі своїм хлопцем фехтувальником, який мене підтримує. Мама із сестрою приїжджали на Олімпіаду в Лондон і Ріо-де-Жанейро, втім ми побачилися лише після закінчення боїв. Коли я виграла бронзову медаль, одразу підійшла до трибун, де вони сиділи, і тільки тоді ми обійнялися й розплакалися. Приємно це згадувати. Сестра взагалі мій талісман, вона їздила зі мною на чемпіонати світу та Європи.

ELLE Як справляєшся із хвилюванням безпосередньо у день Олімпіади?

О. Х. Ти маєш бути максимально сконцентрованим на опоненті, на тренері, на собі та думати про те, як виграти, а не про те, що діється навколо.

У фехтуванні бій триває десять хвилин, якщо бодай на мить відволікся — одразу програв.

ELLE Тебе називають однією з найтехнічніших фехтувальниць. А що ти сама вважаєш своєю сильною стороною?

О. Х. Сила характеру та жага перемоги в мені настільки великі, що можу нашкодити техніці заради здолання опонента. На змаганнях може різне відбуватися. Так, я не показала найкраще фехтування, втім виграла — і це найголовніше.

ELLE Переглядаєш потім свої бої?

О. Х. Звичайно, ми робимо це з тренером і з психологом. Складно переглядати бої, які ти програла, або навіть ті, де перемогла, проте виклалася не на сто відсотків. Але краще дивитися саме їх, щоб учитися на своїх помилках.

ELLE Навіщо психолог переглядає бої?

О. Х. Він бачить з боку, де я розгубилася, а де стала більш сконцентрованою. Ці нюанси надзвичайно важливі, ми потім над ними працюємо. Психолог — наш другий тренер.

ELLE Який у тебе режим перед Олімпіадою?

О. Х. Ми живемо з командою на базі в Конча-Заспі. Підйом о 7.30, півгодинна прогулянка, о 10.30 тренування від трьох до п’яти годин. Після обіду невеличка перерва, а о 16.30 нове тренування.

Інколи можемо бути в залі до дев’ятої вечора. Після вечері просто падаєш у ліжко.

Але умови на олімпійській базі не найкращі. У фехтувальників досі немає власної зали, тому ми займаємося разом із боксерами та борцями. Особливо незручно влітку: ми тренуємося в екіпіруванні і нам жарко, а вони займаються роздягнутими і їм холодно, відтак складно підтримувати температурний режим, який підійшов би усім. Та й харчування там мені не підходить.

ELLE Як розвантажуєш себе та знімаєш стрес?

О. Х. Коли ти все свідоме життя у спорті, то просто запрограмований на такий режим. Якщо є вихідний, можу навіть не виходити з квартири: готую, прибираюся, дивлюся серіали або йду до магазину та зустрічаюся з друзями. Ще знімаю напругу під час фотосесії для ELLE (сміється). Хоча насправді мені це тяжко, тому що я не модель і не вмію позувати. Втім, цікаво відчути себе гарною.

ELLE А зазвичай так себе не відчуваєш?

О. Х. Ні, я ж постійно у спортивній формі та захисній масці, із зібраним у хвостик волоссям, без мейкапу.

ELLE Вистачає часу на догляд за собою?

О. Х. Складно через брак часу. Якщо є кілька годин, намагаюся потрапити на манікюр або до косметолога. За раціоном допомагає слідкувати командний дієтолог.

ELLE Після Олімпіади в Ріо-де-Жанейро у 2016 році тобі зробили операцію на плечі. Не було страшно, що можуть з’явитися ускладнення, які стануть на заваді поверненню до спорту?

О. Х. Проблеми з плечем почалися задовго до Олімпіади, але якщо зробили б операцію, я б не змогла взяти участь у змаганнях, тому просто терпіла. Мене запевнили, що після операції нічого не загрожуватиме. Втім, оскільки я завжди піддаю плече навантаженням, досі маю проблеми. Мене часто запитують: «Олю, як плече?» — «Є!» — відповідаю я. Звичайно, болить, але виходиш на доріжку і про все забуваєш. Коли край терпіти, звертаюся до лікаря, вживаю ліки. Але ж це спорт! За усіма травмами та поразками стоять результати.

ELLE Хто для тебе був рольовою моделлю в юності?

О. Х. Американська фехтувальниця Маріель Загуніс. Пам’ятаю, як під час Олімпіади-2008 вона перемогла. Дотепер я не бачила такого вдалого фехтування. Вона була настільки зосередженою та налаштованою на результат! Маріель видала емоції, тільки коли зняла маску після перемоги.

Тоді у мені щось змінилося, я побачила, наскільки маєш віддаватися заради здійснення мрії, без жодних компромісів.

Чотири роки потому ми зустрілися у поєдинку за бронзову медаль на Олімпіаді в Лондоні. Це був великий момент! Вона — олімпійська чемпіонка, а в мене ще не було тоді жодних медалей, окрім командних. Морально це було складно. Втім, цим я і відрізняюся від деяких спортсменів: я знала, що вона сильніша, але не здалася і перемогла. Я її дуже поважаю. Мало людей, котрі настільки б любили фехтування, як вона. Навіть я не настільки його люблю (сміється).

ELLE Що ти порадиш дівчатам, які прагнуть досягти усього самі?

О. Х. Дівчатка, які хочуть досягти своїх цілей, повинні у першу чергу прислуховуватися до своїх батьків і тренерів, якщо вони спортсменки. Ще потрібно вірити у себе і в те, що робиш, а також працювати над собою, не зупиняючись. Навряд чи все вийде з першої спроби, але не треба впадати у відчай і здаватися. Продовжуйте боротися!

ELLE Що означає для тебе стати рольовою моделлю у проєкті «Долай бар’єр до мрії»?

О. Х. Мені надзвичайно приємно, як і те, що я знаходжуся у компанії таких дівчат, як параплавчиня-юніорка Сюмейє Бояджи чи фехтувальниця Ібтіхадж Мухаммад, перша спортсменка, що брала участь у змаганнях в хіджабі. Це честь і велика відповідальність.

Можливо, моя історія стане прикладом для дівчат, які почуваються невпевненими у тому, що роблять.

Коли я починала займатися фехтуванням, ніхто не вважав його жіночим видом спорту. Але я хотіла довести зворотне і показати, що у фехтуванні можуть бути великі жінки. Тепер я знаю багато історій, коли маленькі дівчатка починали займатися фехтуванням, побачивши по телебаченню, як я перемагаю. Неймовірно усвідомлювати, що змінюєш чиєсь життя. Це стимулює розвиватися. Сподіваюся, що співпраця з Barbie ще більше приверне увагу дівчат до цього виду спорту.

ELLE Що робитимеш після Олімпіади?

О. Х. Буду відпочивати! (сміється). Місяць, а то і довше, сподіваюся. Зроблю паузу, а чи повернуся після неї — відкрите питання. Хочу побути із сім’єю, яку ми створили. Зараз я щаслива як ніколи. І хоча мій хлопець живе в Італії, ми знаходимо способи, як бачитися частіше та підтримувати зв’язок. Навіть на відстані відчуваю його підтримку.

ELLE Ти напевно вже думала, чим займатимешся, коли підеш зі спорту?

О. Х. Перший час я присвятила би собі, своєму хлопцеві та подорожам. А потім, мабуть, зайнялася передачею свого спортивного досвіду. Проблема багатьох тренерів у тому, що вони не хочуть змінюватися попри те, що фехтування зараз вже інше. Можливо, тому в нас немає нових визначних імен. Вважаю, що я та інші спортсмени мають право поділитися власним баченням. Тобто, зі спорту я точно не піду. Фехтування — це і є моє життя, і моя любов до нього ніколи не зникне.

ELLE