ЩО КПК ПРИЙДЕШНІЙ НАМ ГОТУЄ?

Згідно з попереднім кодексом

Згідно з новим КПК

1.Адвокат перебував у другорядному положенні порівняно з всесильним прокурором. Де-факто змагальність сторін у процесі дотримана не була. До того ж, окрім підтримання державного обвинувачення, прокуратура виконувала і слідчі функції. Правозахисники не раз вказували на неправомірність подібної ситуації.

1.Захист та обвинувачення зрівняно у правах. Захисник може провадити власне розслідування, збирати докази і представляти їх у суді. Натомість прокурор позбавляється права санкції на арешт майна, обшук у нежитлових приміщеннях тощо. Прокурор також позбавляється і слідчих функцій.

2.В ролі захисників підсудного могли виступати його найближчі родичі.

2.Інтереси обвинуваченого представлятимуть виключно професійні юристи.

3.Народні депутати, кандидати у президенти та деякі інші категорії громадян користувались імунітетом при затриманні.

3.Дозволяється затримання на 72 години будь-якого громадянина України, незалежно від його статусу.

4.Статус потерпілої сторони надавав суд. В разі ненадання такого статусу громадяни позбавлялись можливості безпосередньо спостерігати за ходом розслідування та брати у ньому участь.

4.Той, хто звертається до правоохоронних органів із заявою про злочин, автоматично визнається потерпілим. Така особа може вимагати ознайомлення з рядом експертиз, висновками фахівців та іншими документами.

5.Норма про суд присяжних, а також про суд «народних засідателів» де-юре існувала у кодексах попередніх років. Проте не було законодавчого роз’яснення, яка категорія справ підпадає під юрисдикцію суду присяжних, а яка – суду народних засідателів. 

5.Суду присяжних підлягає та категорія справ, санкція щодо яких передбачає довічне ув’язнення. Обвинувачений у скоєнні тяжкого злочину матиме право вимагати для себе суду присяжних, котрі (у кількості трьох осіб) доповнюватимуть трійку професійних суддів.

6.В якості запобіжного заходу застосовувалось взяття під варту. Через це, як підкреслювали правозахисники, українські СІЗО були переповнені особами, підозрюваними у скоєнні нетяжких злочинів.

6.Вперше пропонується ввести поняття «домашнього арешту». Застосування такої міри дозволить суттєво розвантажити вітчизняні тюрми. Традиційно під домашнім арештом мають на увазі заборону залишати певну територію.

7.Досі існуюче законодавство не передбачало можливість звільнення підозрюваного під заставу.

7.Пропонується звільняти під заставу підозрюваних у нетяжких злочинах. Розмір застави коливатиметься від 3 до 300 тисяч грв.

8.За радянських часів була прийнята формула про «щиросердне зізнання, яке полегшує провину». Проте законодавчо подібна обіцянка більш м’якого вироку оформлена не була.

8.Запроваджується так звана угода зі слідством щодо визнання провини. Щоправда, подібна угода можлива тільки у тому випадку, якщо йдеться про нетяжкі злочини.

9.Суд міг відправити справу на додаткове розслідування. Таким чином, справа могла «кружляти» по інстанціях досить довго.

9.Додаткове розслідування скасоване. Суд завершується або обвинувальним вироком, або виправданням підсудного.

10.Термін, відведений на досудове та судове слідство, де-факто не обмежувався у часі. Обвинувачений міг роками знаходитися за гратами, чекаючи на вирішення своєї долі.

10.Пропонується встановити обмеження щодо тримання під вартою: підозрювані у незначних злочинах перебуватимуть за гратами не більше 6 місяців, підозрювані  у скоєнні тяжких злочинів – до 12 місяців.