Казкова "Казка" та дивні методи боротьби за якість медичних послуг Ірини Шамрай

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Життя, як казка, або казка, як має стати реальністю. Казка чудова, чи страшна – на що чекати миколаївцям? Як ви зрозуміли, йдеться про… сказати оренду, не можна, тому скажемо, про історію із дитячим містечком «Казка». Як відомо, на початку року було відіграно конкурс на право проведення підприємницької діяльності на території цього об’єкту міського господарства. Переможець конкурсу, проведеного силами чиновників, обіцяє перетворити «Казку» на справжню казку. Згідно умов договору переможець за все це платитиме міському бюджету 51 тисячу гривень на місяць та бере на себе охорону дитячого містечка. Відразу ж така новина викликала неоднозначну реакцію. Але реакція вийшла на новий рівень неоднозначності після того, як стало відомо, що планується витратити понад 700 тисяч гривень з міського бюджету на ремонт та посилення електричної мережі у «Казці». І від цих потужностей будуть живитися електрикою атракціони, які встановлюватиме переможець конкурсу. Як ви розумієте, відразу ж виникли підозра, що і конкурс, і переобладнання електричних мереж коштом міста – все було підлаштовано під одного, конкретного підприємця. Ні, ну, насправді, як той збирався підключати свої атракціони до недостатньо потужної мережі? І тоді за більш детальне вивчення цієї історії взялися депутати міської ради, бо вирішення долі «Казки» відбувалось, до останнього часу, без їх участі. 

У п’ятницю, 23 квітня відбулось виїзне засідання, як то кажуть, на місці, відразу ж двох депутатських комісій – з питань законності та з питань житлово-комунального господарства. У членів комісій виникла купа питань – як щодо проектів та дозвільної документації на перебудови, які йдуть в «Казці» повним ходом, так і щодо взагалі законності конкурсу, який відбувся. А задля вивчення ситуації депутати зажадали отримати всю документацію щодо конкурсу, бо, повторюю, депутати, по-суті, уповноваженні представники власника - громади міста, абсолютно відстороненні від управління майном міста. І з передачею документів не все відбулось гладко, вірніше, поки що, не дуже відбулось. Після довгих сперечань депутати отримали певний перелік документів, а саму документацію чиновники мають підготувати та передати згодом. Слідкуємо за розвитком подій.

Скажіть, це добре, коли ви маєте вибір? Вибір, за якого політика голосувати, вибір, який товар чи послугу купувати? Вибір, до якого лікаря та до якої лікарні йти лікуватися. Добре, коли є конкуренція у будь чому і кінцевий споживач має вибір. Саме задля того – для включення механізму конкуренції і було започатковано медичну реформу, яка так не подобається Зеленському і який нічого іншого так і не запропонував. Медична реформа передбачає, що медичні заклади, в тому числі комунальні, мають певну автономію. За лікування людей вони отримують гроші від Національної Служби Здоров’я України та вільно, в межах законів, розпоряджаються цими грішми. Але не так, всупереч законам, на моє глибоке переконання, вважає очильніця міського управління охорони здоров’я Ірина Шамрай. Нею наприкінці минулого, на початку цього року було видано низку наказів, згідно яких керівники некомерційних підприємств Миколаївської міської ради сфери охорони здоров’я, так тепер називаються міські лікарні та поліклініки, зобов’язані погоджувати з нею всі свої закупки. Ще раз – всі закупки. В тому числі, за гроші, які вони отримують від держави, а не від міста. Таку форму контролю над, нагадаю, автономними господарчими суб’єктами Ірина Валентинівна встановила задля того, аби вони… правильно витрачали зароблені ними кошти. А під час перевірок цих закладів, виявляється, було виявлено багато порушень. А накази, які стали предметом депутатського обговорення, виявляються чи не державної таємницею.

Як на мене – дивна позиція Ірини Валентинівни. Якщо є порушення, якщо є нецільове використання бюджетних коштів – це пряма дорога до правоохоронних органів, це пряма дорога до відповідних кадрових рішень, це пряма дорога до апеляції до депутатів, міського голови, громадськості. Але – ніт. Замість зрозумілих та відкритих кроків боротьби із зловживаннями, ми йдемо шляхом видання сумнівного, з явними корупційними ризиками розпорядження. У будь якому разі – це не кінець історії, крапку ставити явно зарано.

Росія оголосила про відведення своїх військ від українських кордонів. Оголошення це було зроблено російським міністром оборони в Криму, де тривають російські військові навчання. І ми чудово розуміємо, що російські  слова – це лише слова. А напередодні Володимир Зеленський запропонував Володимиру Путіну зустрітися у будь якій точці Донбасу. І Путін відповів. Спочатку він звинуватив Україну у всіх гріхах антиросійських, знову вказав на те, що по Донбасу Україна має вести прями перемовини з російськими маріонетками ДНР-ЛНР бо їх, росіян, там нєт і Росія взагалі «трєття страна» . А щодо так званих «двосторонніх стосунків», то він готовий прийнятий Зеленського у Москві у будь який зручний для того час. А потім, на пару з Лукашенко, зайнялися приниженням Володимира Зеленського.

На мою особисту думку, найгірше, що може зараз зробити Зеленський – це погодитися на принизливу пропозицію Путіна. Нічого, крім ультиматумів про капітуляцію та приниження себе та України у своїй особі він в Москві не отримає. А якщо він таки погодиться, то це стане початком стрімкого закінчення його політичної кінця.

      За цим кланяюся – побачимось.