Одинадцятирічний Артем Мардзявко помер від травм, отриманих внаслідок тривалого перебування під завалами будинку у Миколаєві. Хлопчика рятували сім годин, однак у лікарні організм дитини не витримав.

Спогадами про сина поділилась мама хлопчика Алла Іващенко, йдеться у сюжеті «Суспільного».

Нагадаємо, що 13 жовтня 2022 року в будинок, де хлопець жив із батьками, влучила російська ракета С-300.

— Це був глибокий сон. Без повітряної тривоги, без попереджень. Перша ракета влучила саме у наш будинок. Чотири поверхи одразу впали на мою дитину. Було дуже багато рятувальників, чоловік 20 у нас в кімнаті. Порятунок моєї дитини тривав сім годин. Уявляєте, сім годин він був у цьому страшному диму. Там неможливо було навіть хвилини перебувати, тому що закладало ніс, дихати неможливо було, а дитина витримувала сім годин.Я весь час, коли він був під завалами, питала: чому саме він, чому не я, чому саме одинадцятирічна дитина має пройти ці страждання?, — згадує мама хлопчика.

Алла Іващенко зазначає, що сина були дуже великі плани відсвяткувати свій дванадцятий день народження, але назавжди він залишиться одинадцятирічним хлопчиком.

— З-під завалів його витягли вранці. Без п'яти вісім ми приїхали в лікарню. Це був останній день, коли ми його бачили. У кареті швидкої він так сильно мене обіймав, останні його слова були: «Мама, ти ж скажи, що я не прийду сьогодні до школи». Я так раділа, що його витягли. Лікар каже: «Зараз його поведуть на операцію, ви готуйте, можливо, речі якісь, прийдіть до нього пізніше». А пізніше вже не сталось. О 21:00 ми прийшли до лікаря, хотіли побачити сина. Принесли йому гарні новини: з-під завалів дістали його гроші, які він збирав на день народження, хотів собі щось придбати, — розповідає жінка.

Однак батьків у лікарні чекала страшна звістка.

— Але коли ми прийшли в лікарню, довго до нас лікар не підходив. І оті страшні слова, які він сказав нам. Я не могла тоді повірити, але ж він приїхав в лікарню в свідомості, навіть жодного разу не втрачав свідомість. Лікар сказав, що у нього був синдром тривалого стиснення, через те, що довго був під завалами. Всі органи його наповнились рідиною, токсинами, — говорить мама хлопчика.

Алла Іващенко згадує, що в останній вечір син зробив всі уроки та готувався до контрольної з географії.

— Я тільки радію одному, він встиг попрощатись з нами. Дуже сильно наостанок обіймав тата, який дуже сильно його любив. В останній вечір він поробив всі уроки, завдання. У нього мала бути контрольна робота перша по географії. Дуже розумівся в географії, задачах. Дуже хотів дізнатись, яка буде оцінка і, коли я вже побачила в електронному щоденнику після його загибелі оцінку, в нього було 12 балів. Йому подобалось вчитись, подобалось щось нове дізнаватись. Він був дуже турботливим, життєрадісним, щирим хлопчиком. Я дивувалась, наскільки у дитини бажання навчатися, навіть під час тривог, навіть тоді, коли було дуже страшно. Він мене перший заспокоював, він каже: «Мама, все буде добре, у нас не може бути інакшого», — згадує жінка.

Нагадаємо, що вчора, 4 червня, російські окупанти завдали обстрілів по акваторії Очаківської громади та місту Очаків.