Миколаїв. Герої тилу: рятувальники розповіли про найтяжчі моменти роботи під час війни

Їхнє життя — щоденний ризик: пожежі, аварії, нещасні випадки. А під час великої війни масштаб роботи розширився ще більше. У будь-який час дня і ночі вони повинні відправитися туди, де людині загрожує небезпека, і ризикуючи своїм життям зробити усе, щоб її врятувати.

У третьому випуску серії репортажів «Герої тилу» «НикВести» розкажуть про працівників ГУ ДСНС у Миколаївській області — рятувальників та піротехніків. 

З початку повномасштабної війни і до звільнення Херсону, Миколаїв перебував під щоденними обстрілами з боку російської армії. Рятувальник— перший, хто потрапляє у палаюче приміщення після прильоту ракети, де у будь який момент може обвалитися стіна, стеля, сходи. Попри ризик, вони рятують постраждалих, дістаючи їх з-під завалів. Адже від їх швидкості та рішучості залежить життя людини.

— Перший виклик був такий масштабний, це був виклик на обʼєкт, на якому був прильот декількох ракет, було велике руйнування та велика кількість людей під завалами. Дану надзвичайну ситуацію ми ліквідовували протягом тижня або півтора, — розповідає, як пройшов для нього день 24 лютого рятувальник Станіслав Устич.

Він розповів, що буквально бачить уві сні тих, кого не вдалося врятувати. 

— Деякі люди знаходилися під такими руйнуваннями, що щоб до них дістатися і звільнити треба дуже багато часу. Саме через 2-3 дні роботи на цьому першому обʼєкті пішов запах від людей які від прильоту загинули, — згадує чоловік.

Проблема, з якою стикнулися під час повномасштабної війни миколаївські піротехніки — різноманітність боєприпасів, які використовує російська армія. Як розповів сапер Олександр Рак, іноді трапляються снаряди, про яких немає жодних відомостей. 

— До війни ми працювали здебільшого зі снарядами з Другої світової війни. Коли ми почали працювати з новими боєприпасами, деяких ми навіть не бачили, про них не було зовсім відомостей. Не кожен зможе займатися такою роботою, це потрібно жити цією працею і постійно удосконалювати свої знання. З однієї сторони це цікаво, а з іншої небезпечно, — розповідає чоловік.

Навіть досвідчені сапери не завжди можуть убезпечити себе від підриву. Олександр згадує, як йому вдалося врятуватися попри те, що снаряд здетонував поруч з ним.

— 30 березня виїхали ми на місце, де накривали РСЗВ. Перший день ми відзначили боєприпаси, наступного дня приїхали щоб їх підривати. Я вже закладав вибухівку, щоб підірвати боєприпас, мабуть вийшов час його ліквідації і він здетонував самостійно. Мені пощастило і він здетонував перед тим, як я заклав вибухівку. Хлопці молодці, швидко зреагували, підбіг мій напарник, відтягнув мене від місця вибуху, надав першу медичну допомогу, наклав джгут. Потім приїхали медики і забрали мене до лікарні. Кілька уламків лишилося, а так все добре, — пригадує піротехнік.

На питання про те, про що мріють усі рятувальники, відповідають: «закінчення війни і миру». Усі вони хочуть нарешті відпочити. 

— Моя мрія на даний момент — це завершення війни, перемога, вигнати окупанта з нашої території, миру і просто нормального відпочинку. Не цього підвішеного стану, коли ти не розумієш прокинешся ти завтра чи ні, — каже Станіслав Устич.

Читайте також:

Герої тилу: як працівники «Миколаївводоканалу» ціною власного життя намагалися відновити водопостачання

Герої тилу: медики «швидкої» розповіли, як працювали у Миколаєві під обстрілами

Над репортажем працювали: Ксенія Стужук, Антон Шатура, Сергій Єфімов

Текст: Олена Козубовська