«Повернулася одна людина», — старости сіл на Миколаївщині кажуть, що після отримання сертифікатів «єВідновлення» люди не повертаються

Старости сіл на Миколаївщині кажуть, що частина жителів, чиї будинки були повністю зруйновані, отримали житлові сертифікати та вирішили не повертатися до своїх громад.

Про це йдеться у статті «МикВісті» «Без школи не буде життя». Як сьогодні живуть найбільш зруйновані села Миколаївщини?.

До повномасштабного вторгнення у Киселівці проживали близько 600 людей. Наразі — приблизно 310. Зменшення населення пов’язане насамперед із тим, що частина мешканців, чиє житло було повністю зруйноване, отримали житлові сертифікати та обрали переїзд і купівлю житла в інших громадах замість повернення до села.

— Переважно люди брали сертифікати не для відновлення житла. Вони купували квартири або будинки в інших громадах. Із тих, хто мав повністю зруйноване житло, повернулася фактично одна людина, — говорить староста Киселівки Іван Волько.

Схожа ситуація і в Партизанському. Близько 98% села зазнали руйнувань, розповіла староста Раїса Шульга. Частина мешканців отримала сертифікати та виїхала.

— Люди побрали сертифікати, а земельні ділянки залишились закинутими. Я нічого не можу зробити. Що нам робити? Жити у таких бур’янах? — сказала вона.

Тих, хто вирішив залишитися та відновлювати будинки, — одиниці.

— У нас таких п’ять людей. Я одна з них, — каже Раїса Шульга.

Її власний будинок був повністю знищений, але жінка отримала компенсацію за державною програмою «єВідновлення» і разом із чоловіком відбудовує житло.

— Було б простіше взяти сертифікат і виїхати. Але я хочу додому. Тут виросли мої діти. Тут похований перший чоловік. Це моя земля. Мене тягне додому, — поділилась староста.

Схожі процеси відбуваються і в селі Луч. За словами директорки будинку культури Світлани Гінжул, частина мешканців будинків, які не підлягали відновленню, скористалися житловими сертифікатами та придбали житло в інших містах.

— Хтось купив квартиру в Миколаєві, хтось — в Одесі. Люди шукають місце, де є робота і де можна виховувати дітей, — каже вона.

До повномасштабного вторгнення у Лучі проживали близько тисячі людей. Під час активних бойових дій у селі залишилися лише 38 мешканців. Наразі тут проживають близько 260 людей та 16 дітей.

Водночас у Партизанському є і приклади відновлення інфраструктури. За підтримки Данії тут відбудували амбулаторію, яка вже працює та приймає мешканців.

— Амбулаторія була зруйнована, але її відновили за підтримки Данської ради у справах біженців. Сюди щороку приїжджає приватна клініка з Києва — проводять обстеження, УЗД, прийом гінеколога. Це безкоштовно, — сказала Раїса Шульга.

Спілкуючись зі старостами та мешканцями, усі зазначали: проблем із базовими потребами наразі немає — вода, газ та електропостачання відновлені. Це перше, що запрацювало у селах після деокупації. Така ситуація характерна для Партизанського, Киселівки та Луча.

Водночас у Максимівці ситуація інша. Зараз у селі проживають лише 10–12 сімей. Повноцінного водопостачання немає.

— Люди набирають воду або зі ставка, або зі свердловини. Водонапірна башта зруйнована, але звідти ще якось качають воду. Ситуація критична. Як буде далі — навіть не знаю, — каже староста сусіднього села Іван Волько.

Читайте також статтю «МикВісті» «Як у Миколаєві працює «єВідновлення» та чи покривають компенсації потреби людей».