Людьми для людей — журналістика в часи ШІ

Коли керуєш регіональним медіа, у розмовах про штучний інтелект насамперед шукаєш практичну користь. Що допоможе команді витрачати менше часу на рутину? Як швидше опрацювати документи, організувати роботу, підготувати матеріал до публікації? Під час війни, коли ресурси редакцій обмежені, ці питання зовсім не абстрактні.

У жовтні я відвідала Стокгольм у межах програми «Лідерки в медіа», яку реалізує ГО «Жінки в медіа» за підтримки International Media Support. Однією із зустрічей була розмова в редакції Dagens Nyheter про використання ШІ. Найбільше мені запам’яталася думка про журналістику, яку роблять люди для людей.

Під час зустрічі колеги з Dagens Nyheter навели приклад журналістського розслідування про примусове влаштування дітей під опіку. Щоб перевірити твердження про те, що соціальні служби нібито безпідставно забирають дітей із мусульманських родин, журналісти вивчали судові рішення. Ці документи містили чутливі відомості про дітей та обставини життя їхніх сімей.

Штучний інтелект міг би допомогти швидше опрацювати великий обсяг документів і знайти закономірності. Проте для цього матеріали довелося б завантажити в зовнішній ШІ-сервіс. Редакція не могла гарантувати, як він зберігатиме та використовуватиме ці дані й хто матиме до них доступ. Тому журналісти відмовилися від такого способу аналізу: захист приватності дітей і родин виявився важливішим за можливість пришвидшити роботу.

Для мене як редакторки МикВісті ця історія зрозуміла. У місцевій журналістиці за документами й цифрами часто стоять люди, яких ми знаємо особисто. Вони пишуть нам, приходять до редакції, довіряють подробиці свого життя. Те, що людина погодилася розповісти свою історію журналісту, ще не означає згоди передати всі її дані сторонньому технологічному сервісу.

Водночас обережність не означає відмови від експериментів. У Dagens Nyheter розповідали про пошук безпечних способів використовувати вайбкодинг — створювати програмні інструменти за допомогою ШІ. Вони можуть допомагати розслідувачам або давати редакції більше можливостей для графіки й представлення матеріалів. Але перевіряти потрібно не лише результат на екрані, а й безпечність коду для сайту та застосунку.

У МикВісті ми також використовуємо ШІ для розроблення власного застосунку, в якому організовуємо завдання, відстежуємо KPI, ведемо проєкти та звітування. Це спосіб створити інструмент під потреби нашої команди. Тому на зустрічі я думала не лише про те, що можна запозичити, а й про те, наскільки схожі питання постають перед редакціями різного масштабу.

Окрема тема — що про використання ШІ має знати аудиторія. Підхід, який описували в DN, не зводиться до позначки на кожному тексті, де технологія виправила орфографію. Якщо її внесок суттєвий, читачеві важливо пояснити, у чому саме він полягав. Так само важливо не видавати згенероване зображення за документальне фото.

Я повернулася з цієї розмови з простим для себе орієнтиром. ШІ варто оцінювати не лише за тим, наскільки швидше він дозволяє працювати, а й за тим, що ця швидкість дає журналістиці. Чи з’являється більше часу перевірити інформацію, поставити додаткове запитання, поїхати на місце й вислухати людину?

Для регіональної редакції саме в цьому я бачу сенс технологій. Вони можуть розширювати наші можливості. Але довіру людей і відповідальність перед ними ми маємо зберігати самі.

Поїздка до Стокгольма відбулася в межах програми «Лідерки в медіа», яку реалізує ГО «Жінки в медіа за підтримки International Media Support (IMS).