«Вивезли тисячі людей з дітьми та останніми речами», — згадки миколаївця про евакуацію з окупованої Кінбурнської коси на початку війни

Житель Кінбурнської коси Євген Полтавчук з моменту окупації півострова вивіз на власному промисловому судні понад тисячу людей, які намагались уникнути російської окупації.

В інтервʼю «НикВести» він розповів, що через косу йому вдалось забрати жителів не тільки Миколаївщини, але й Херсонської області.

До початку війни чоловік мав на території Кінбурнської коси власний бізнес: магазин та кафе на місцевому пляжі, а також займався промисловим рибальством. Російське вторгнення знищило все, чим він займався останні 12 років, розповідає Євген Полтавчук.

 — Перший будинок, який вони знищили на Кінбурнській косі, був мій. Росіяни мали списки тих, хто допомагає з перевезенням людей. Їх їм хтось надав, й це були доволі точні дані з адресами. 14 липня мій будинок повністю знищили з тваринами, з обладнанням, з меблями. Це був маленький будинок, при якому був рибопромисловий пункт, де можна було готувати чорноморську креветку. До мене приїжджали журналісти, знімали як відбувається увесь цей процес. Ми намагалися робити все так, щоб це виглядало як найкраще і останні 10 років я витратив усі свої ресурси на те, щоб розбудувати це на Кінбурнській косі. Ми хотіли показати людям, що є така локація, що це наша така фішка, наш продукт і він дуже смачний, — ділиться Євген Полтавчук.

До організації евакуації разом з чоловіком долучились і місцеві, з якими він створив хаб у Миколаєві. Через хаб родичі могли передавати близьким допомогу. Крім того, деякі продукти та ліки доставлялись через Кінбурн аж до Херсонщини.

— Була безкоштовна доставка туди ліків, харчування. А потім по п'ять мішків муки — люди запасалися. Це було важко, але ми з усіма питаннями впоралися. Наші миколаївські склади видавали на Голу Пристань, на херсонську територію ті ліки, яких на той час не було: інсулін, наприклад. Ми навіть передавали на Голу Пристань дуже багато ліків для соціальних аптек, для лікарень, тому що шлях дорогою був вже зачинений. Люди почали дізнаватися про наш маршрут, про можливість допомогти. Крайні рази їх було дуже багато — вже на межі можливого.

Евакуація тривала на власний страх і ризик, підкреслює чоловік. Виїзди погоджувались з керівництвом громади Очакова, але ситуація була вкрай небезпечною.

— Перші рази ми ще не завозили гуманітарну допомогу, тому що тільки налагоджували процес. Але ми виїхали звідти і по дорозі нам телефонували знайомі — працівники держгідрографії, працівники маяків з острова Майський — і попросили їх також евакуювати. Ми повернулися до Очакова, висадили людей, тому що це був ризик, адже острів Майський — це військова частина і будь-яке переміщення туди є дуже небезпечним. Але ми, слава Богу, забрали людей звідти. Це було як сарафанне радіо. Мій мобільний не затихав ні на хвилину. Усі телефонували, питали «як з вами можна виїхати?». Я не знав, хто на тому кінці слухавки. Були такі моменти, коли нам дійсно дзвонили росіяни. Доводилося навіть просити «скажіть паляниця». Навіть такі перевірки були. Але нам потрібно було вивезти якомога більше людей, — розповів він.

Людей забирали тричі на тиждень. За попередніми оцінками, за час евакуації команді Єівгена Полтавчука вдалось врятувати з коси близько тисячі людей. Остання евакуація відбулась в травні 2022 року.

Саме судно, за допомогою якого вдалось перевезти таку кількість людей, наразі досі стоїть на причалі в Очакові, але в якому воно стані — невідомо, адже дана ділянка прострілюється з боку Кінбурнської коси. Загалом за весь час було знищено чотири його судна і три моторних човни, які лишались на півострові.

Що відбувається на Кінбурні?

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну територія Кінбурнської коси окупована російськими військовими. Власне, звідти росіяни понад рік обстрілюють Очаківську та Куцурубську громади Миколаївської області.  

Досі у Миколаївській області залишаються окупованими всього три населені пункти, які знаходяться на території Кінбурнської коси. Йдеться про такі населені пункти:

• село Василівка. До повномасштабної війни населення становило 382 особи;
• село Покровка. До повномасштабної війни населення становило 229 осіб;
• село Покровське. До повномасштабної війни населення становило 177 осіб.

Наразі Сили оборони України продовжують бойову роботу по окупантах там. Зокрема, українські захисники вразили район зосередження живої сили, озброєння та техніки росіян на косі, а також знищити там російських загарбників та ворожу техніку

Очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім заявив, що звільнення Кінбурнської коси — це питання часу, «ще й не дуже великого». Це також підтвердила спікер Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк.

Водночас російські окупанти продовжують обстрілювати та мінувати заповідну територію Кінбурнського півострову. Майже щоденно на мінах там підриваються дикі тварини, є випадки й людських жертв. Про це йдеться у статті «НикВести» «На межі знищення: Як заповідна Кінбурнська коса потерпає від дій окупантів».

Впродовж усього часу окупації на Кінбурнській косі час від часу горять ліси. Ситуація зазвичай ускладнюється тим, що російські окупанти не дозволяли рятувальникам гасити вогонь, тому пожежі можуть тривають тижнями. Водночас, як зазначили в ОВА, Миколаївська область не може допомогти у гасінні пожеж там, оскільки усі пожежні частини та техніка, яка може туди дістатися, перебувають на окупованих територіях Херсонщини.

Через пожежі на Кінбурні під загрозою опинилися червонокнижні орхідеї, інші унікальні рослини та тварини, повідомила омбудсмен Людмила Денісова.

Після деокупації Кінбурнській косі потрібен буде час на самостійне відновлення природи, повідомили в «Білобережжя Святослава». Це відбуватиметься у період, поки триватиме розмінування заповідної території.

Наразі на окупованому Кінбурнському півострові за попередніми рахунками української влади проживає близько 200 людей, проте зв'язок з ними повністю втрачений.

Генерал-майор ЗСУ Дмитро Марченко заявив, що тимчасово окупована Кінбурнська коса на Миколаївщині наразі включена до комплексу заходів з наступальних дій.