«Гасимо пожежу і дивимось, де можна укритись», — рятувальник розповів, як працює під обстрілами на Миколаївщині

Понад шість десятків бойових виїздів і понад півсотні загиблих, яких довелося діставати з-під завалів – це з історії Дмитра Тарнавського, рятувальника з Миколаївщини.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

— Від шести років мріяв стати рятувальником,  в мене батько працював в пожежній охороні і якось в 6 років я потрапив до нього на роботу і це стало початком моєї карєри своєрідної, – пригадує заступник начальника 16 рятувальної частини Миколаївського району Дмитро Тарновський.

Він розповідає, що найбільше боїться не впоратися: «Дуже буває тяжко, доводиться інколи боротися із самим собою, фізично і морально, але робота є робота».

Його зона відповідальності – прифронтові села в бік Херсонщини.

— Смертей 60 я, мабуть, бачив точно, – каже він.

За час війни мав 64 бойові виїзди – рахує лише ті, що були під час обстрілів.

— І по нам стріляють неодноразово, ми намагаємося ховатися, тонкощі нашої роботи в тому, що ми однією рукою ствол подаємо з водою, гасимо пожежу, іншим оком дивимось, де можна укритись, неодноразово працювали дотушували, – розповідає він.

Доводиться дорогою до пожеж відлежуватися у кюветі, рятуючись від прильотів. Найнебезпечніші – займання великих площ, але самому Дмитру Тарновському найскладніше бачити, як горить житло людей – будинки, де жили родини, дбали і любили, вішали на стіни фотографії дітей, а потім все це зжирає вогонь.

Він розповідає, що в деяких селах давно не було світла, що місцеві, ті, що залишилися, виходили подивитися на маячки:  «Кажуть, не бачили з початку війни світла, а ми їдемо світло, маячки проблискові, люди в шоці, страшно».

У командира рятувальників за війну змінився графік – працює добу через добу, навіть мови немає про відпустку. Він розказує про мрії, але його весь час перебивають звуки прильотів.

— Українці – така нація, що відтворювати ми також вміємо, віра в майбутнє стовідсоткова, – переконує він.

Своїх рідних – дружину та двох синів Дмитро Тарновський відправив за кордон – йому самотньо, але аби стало легше, склав чіткий план, що робитимуть після війни разом.

— Коли закінчиться війна, дуже хочеться поїхати до Криму, показати дітям Крим, Херсон. Взяти відпустку і поїхати Україною. Справжню відпустку, де не буде дзвінків телефонних, що десь треба виїжджати, десь треба резерв, – мріє рятувальник.

Нагадаємо, що писав кореспондент The Guardian, як тільки українська армія 29 серпня перейшла до наступальних дій в Херсонській області, медикам у Миколаєві додалося роботи, але вони залишилися і сумлінно виконують свій обов'язок.