«Будинок не придатний до життя»: що змінилося за рік після підтоплення Афанасіївки на Миколаївщині

Зруйнований внаслідок підтоплення будинок в Афанасіївці. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

Село Афанасіївка на Миколаївщині з початку повномасштабної війни пережило не тільки окупацію, а й підтоплення через підрив Каховської ГЕС. 6 червня минулого року російські військові підірвали дамбу, вода почала затоплювати Херсонщину та частину Миколаївської області. Афанасіївка опинилася поміж населених пунктів, які постраждали найбільше внаслідок підтоплення.

«НикВести» навідалися до Афанасіївки, щоб дізнатися, як сьогодні живуть мешканці села, яке рік тому прозвали «островом зі зміями».

Будинок Юрія Федоренка розташований на крайній вулиці села, найближче до річки Інгулець, яка омиває Афанасіївку зі всіх сторін. Чоловік згадує, що вода почала прибувати поступово, спочатку затопило город, через декілька годин чоловіку довелося виводити худобу з сараїв, а вже 7 червня рівень води в будинку досяг близько півтора метри. Чоловіку довелося з усім хазяйством переїхати в центр села. І ось вже як рік він не може повернутися додому.

Житель Афанасіївки Юрій Федоренко. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

— Потопилося, короче, все. Я перебрався на верхню хату, щоб було де ночувать, перебрався я, коти, собаки, корови, бички, кури, качки, все, що міг врятувати, забрав туди. Але я ходив сюди кожен день, десь якусь одежину витягну, простірну в Каховській воді, зерно з гаража витягував відрами, просушував, бо треба було чимось годувати господарство, — розповідає Юрій Федоренко.

Так подвір'я Юрія Федоренка виглядало рік тому. Скриншот з відео «Новини Приазов'я»

Так подвір'я Юрія Федоренка виглядало рік тому. Скриншот з відео «Новини Приазов'я»

Чоловік каже, що в перші дні жителям села дуже сильно допомагали волонтери, натомість зазначає, що допомоги від держави не відчув. Після затоплення в Афанасіївці працювала комісія, яка оцінювала збитки внаслідок трагедії та визначала розміри компенсації для постраждалих. Але виплати за підтоплене житло мешканцям Афанасіївки, у тому числі Юрію Федоренко, прийшли лише минулого тижня. Чоловік скаржиться, що цих коштів йому не вистачить, щоб відбудувати пошкоджений будинок.

— Волонтери допомагали і хлібом, і водою, і продуктами, все волонтери. А держава, вона якось у сторону відійшла. Одразу волонтери як кинулися, і волонтери усе допомагали. Хата у мене не придатна для життя, а мені 200 з чимось тисяч нарахували, ну так як долар «дешевий» у нас, то тих 200 тисяч якраз мені на біотуалет вистачить, — каже Юрій Федоренко.

Так будинок Юрія у Афанасіївці виглядає сьогодні. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

Людмила Дзюбан мешкає по сусідству з Юрієм Федоренко. Рік тому, на момент затоплення, жінки у селі не було, вона виїхала з Афанасіївки під час окупації. За будинком приглядалася дочка Людмили Світлана Бардиш. Жінка пригадує, перший час не могла зайти до будинку — чоловік забороняв. 

— Зайшла і що, все верх ногами, лінолеум, все. Ми з чоловіком тут почали воду вичерпувати, виносити килими. У дворі вода ще стояла, і ми килими почали мити, бо воно все було в болоті, — каже жінка.

Так сьогодні виглядає літня кухня Людмили Дзюбан. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

Так сьогодні виглядає літня кухня Людмили Дзюбан. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

До повернення матері додому вони з чоловіком більш-менш відбудували будинок: підлітали та пофарбували стіни, змінили підлогу, звели нову грубу. Однак усе це за власний кошт. Жінка каже, що їм довелося брати в борг в односельчан, щоб хоч трохи відбудувати будинок матері. За цей час, за її словами, Людмила отримала компенсацію в розмірі 10 тисяч 800 гривень.

— Це все ж по новому робилось, тому що воно ж пообвалювалося все. Але і досі виходять вологі плями. Один раз мамі виплатили 10 тисяч 800 гривень, — розповідає Світлана Бардиш.

Пошколджені внаслідок підтоплення стіни в будинку Людмили Дзюбан. Фото: Аліна Квітко, «НикВести»

Пройшов вже рік після підтоплення, але будинки місцевих жителів досі виглядають, як у перші дні після відходу води: розмиті стіни, гнила підлога та зіпсовані меблі. Попри це, люди прийняли рішення не виїжджати з села, вони залишаються в дома та мають надію на швидке закінчення війни та повернення до мирного життя. Усе інше, кажуть, наживне.

— Мені головне, щоб мир настав і діти додому приїхали. А інше — це наживне все. Буде здоров’ячко, будуть діти вдома, а це швидко відбудуться, — каже Юрій Федоренко.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю онлайн-медіа «НикВести» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Дивіться також репортажі «НикВести»:

 «Посад-Покровське: Село, яке вижило під обстрілами»

«П'ять ракет зруйнували школу. Репортаж с Березнегуватого»

«Створили добровольчу «пожежну бригаду», щоб врятувати село. Репортаж з Котляревого»

«Онук мив руки водою, що текла зі стелі». Репортаж з Новогригорівки»

«Клейонкою вкривалися, бо зі стелі текло». Репортаж з Первомайського»