«Клейонкою вкривалися, бо зі стелі текло». Репортаж з Первомайського

Вася, мій знайомий, йшов додому, міна під ноги прилетіла. Вибачайте за такі слова, ми думали, що тряпка висить, а то його потрохи висіли на дереві, — мешканець Первомайського Анатолій Ільяшенко розповідає про загиблого друга. 

Селище Первомайське, що за 40 кілометрів від Миколаєва, з березня по 10 листопада 2022 року було прифронтовим. Через удари з боку російської армії тут зруйновано та пошкоджено близько 150 будівель: приватні будинки, багатоповерхівки, ліцей, будинок культури та дитячий садок. 

«НикВести» дізналися, яким сьогодні є життя у побитому війною Первомайському та чи змінилося щось за півтора роки після відходу російсько-окупаційних військ.

Реклама

«Клейонкою вкривалися, бо все текло»: перші дні у Первомайському

До повномасштабної війни у Первомайському мешкало близько 4 тисяч людей, сьогодні ця цифра скоротилася більше ніж вдвічі — 1500. Але у часи жорстоких обстрілів у селищі залишалося орієнтовно 350 мешканців.

— Приїхав я сюди. Що сказати, голубів тут повно було, на кухні я зубною щіткою вимивав шви, вони все загадили, — розповідає про свої перші дні після повернення додому мешканець Первомайського Анатолій Ільяшенко.

Мешканець Первомайського Анатолій Ільяшенко. Скриншот з репортажу

У селищі не обійшлося без жертв внаслідок обстрілів. За словами Анатолія, у Первомайському загинуло мінімум 5 його знайомих.

— Мій друг вийшов на балкон з жінкою по телефону побалакати, міна прилетіла на балкон. Потім Вася, знайомий, йшов додому, також міна під ноги прилетіла. Вибачайте за такі слова, думали що тряпка висить, а то його потрохи висіли на дереві, розірвало його, в мішок зібрали. Діма також вийшов під підʼїзд на лаву, прильот, один уламок і прямо у серце. Багато було, чоловік 5, я знаю, що загинули, — пригадує чоловік зі сльозами на очах.

«Душа боліла», — так пригадує свої перші години після повернення у Первомайське місцева жителька Людмила Артамонова. За її словами, ситуація у Партизанському протягом року змінилася на краще. 

Людмила Армамонова мешканка Первомайського. Скриншот з репортажу

— Я сюди як приїхала, побачила, що у мене ось в перестінку дирка наскрізь. Я сама її зробила, відремонтувала собі одну кімнату, щоб з батьком там зиму перезимувати. Я як приїхала, то душа боліла, все позаростало, все розбите, тихо так було. Заїжджати від траси у село, як другий Ірпінь був, — каже Людмила Артамонова.

Жителька Первомайського Катерина Наконечна. Скриншот з репортажу

Що з Первомайським будинком культури?

До повномасштабної війни у Первомайському будинку культури щодня лунали пісні, але 9 травня 2024 року російські дрони перетворили будівлю на згарище. За час повномасштабної війни будинок культури витримав 10 російських ударів.

Первомайський будинок культури. Скриншот з репортажу

— Було 10 прильотів у це приміщення, ну але так сталося, що згоріла тільки спортивна зала, усе інше залишилося уціліле. А вже 9 травня о 2:18 прилетів один дрон, через 4 хвилини дуплетом ще два. Отака трагедія трапилася, — розповідає директор будинку культури Микола Левківський.

За його словами, до останньої атаки будівля підлягала відновленню, але зараз її доля не відома.

Директор Первомайського будинку культури Микола Левківський. Скриншот з репортажу

— Вона підлягала відновленню, була технічна експертиза, де було прямо вказано, що будівля підлягає відновленню. Ми вже навіть спілкувалися з данською благодійною організацією, яка приступила до виготовлення кошторису на відновлення будівлі. Але на жаль, який сьогодні буде вердикт нам не відомо, — каже директор будинку культури.

Дитячий садок та школа: що з навчанням у Первомайському

Первомайський ліцей також був зруйнований внаслідок обстрілів. Будівля не підлягає відновленню, тому її вирішили демонтувати.

Первомайський ліцей. Скриншот з репортажу

— У 2019 році була однією з перших шкіл в області. Був зроблений шикарний ремонт, було придбане обладнання найсучасніше, корисне для дітей, але, на жаль, війна зруйнувала це приміщення. Як ми бачимо, школа майже вже знесена, рішенням експертної комісії було знесення будівлі. Але ми віримо та надіємось, що на цьому місці побудують нову, сучасну, гарну школу, — розповідає Микола Левківський.

Дитячий садочок у Первомайському також постраждав під час одного з обстрілів. Прямого влучання у будівлю не було, однак авіаракета влучила у багатоповерхівку неподалік.

Первомайський дитячий садок. Скриншот з репортажу

— 13 березня 2022 року до нас прилетів літак, не на садочок, на пятиповерхівку. Там скинули бомбу і порушилася наша будівля, дах у трьох місцях, повипадали шибки, двері всі пробиті. У листопаді 2022 року, коли вже у нас тут все затихло, перестали нас тут бомбити, ми приходили сюди, працювали, прибирали що могли, виносили сміття, скло прибирали з двору, щоб був більш-менш вигляд, — пригадує завгосп закладу Марина Тарахненко.

Два місяці тому волонтери допомогли відновити будівлю дитячого садочку: частково встановили нові вікна, двері та відновили покрівлю. Однак останній удар по будинку культури 9 травня не пройшов безслідно для дитячого садочку, який знаходиться зовсім поруч. Вибуховою хвилею у садочку пошкодило нові вікна.

По приїзду додому більшість мешканців Первомайського боялися, що не зможуть жити у пошкоджених будинках, боялися братися до роботи, адже не знали, з чого починати. Сьогодні вони живуть не в ідеальних умовах: з протікаючим дахом, розбитими стінами. Попри це, вони прийняли рішення залишатися і не покидати знову свій дім. 

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю онлайн-медіа «НикВести» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Дивіться також репортажі «НикВести»:

 «Посад-Покровське: Село, яке вижило під обстрілами»

«П'ять ракет зруйнували школу. Репортаж с Березнегуватого»

«Створили добровольчу «пожежну бригаду», щоб врятувати село. Репортаж з Котляревого»

«Онук мив руки водою, що текла зі стелі». Репортаж з Новогригорівки»