• Пятница

    20 сентября, 2024

  • 15°
    Ясное небо

    Николаев

  • 20 сентября , 2024 сентября

  • Николаев • 15° Ясное небо

Демид Губский

Демид Губский

Глава Николаевской областной организации партии ВО "Свобода"

Майдан — то назавжди

Пригадую події 22 лютого минулого року. Напередодні я був у Києві — спочатку у подіях 20 лютого, потім на прощанні з Небесною Сотнею. 21 ввечорі народний депутат України Михайло Блавацький запитав мене про стан справ у Миколаєві, чи не збираються там скидати Леніна на що я лише гірко посміхнувся.

Мушу покаятись перед миколаївцями-вони перевершили сподівання. 22 вранці брат телефоном повідомив про початок заворушень на центральній площі. З Геннадієм Федюшиним та Олексієм Ложенком (фігурантом гучної справи про міліційне свавілля) вирушили додому, проте на повалення боввана запізнилися.

Побачили лише розлючений натовп сепарів. Зайшли до адміністрації, де нас зустрів розгублений охоронець, який не знав як реагувати на пізній візит людей, які ще вчора вважалися ворогами. У адміністрації зустріли Оксану Янішевську, Вадима Мерікова, Давида Макар'яна, привітали один одного з перемогоюю.

Потім я поїхав до батьків, яких не бачив кілька тижнів. Буквально за пів- години до нас завітали. Невідомі через двері спочатку називалися співробітниками міліції, вимагали від батька повідомити про місцеперебування його синів, погрожували вибити двері. Потім взламали двері сусіднього приміщення (складу), пішли по сусідах.

Такого огидного відчуття безпорадності ще не було- із зброї лише ніж та шокер. І от коли я зрозумів що Майдан — то назавжди. Варто було лише повідомити у соціальній мережі про те що відбувається, як до нас стали стягуватись побратими по зимовому протистоянню.

Хлопці з Самооборони Майдану, бійці МГО "Сокіл", побратими-свободівці, Євгенія Матейчук, Вадим Підберезняк, Вадим Меріков, Оксана Янишевська, Ігор Фінкельштейн... За півгодини у дворі батьківського жилкопу зібрався чи не весь Майдан, а тітушки, побачивши темпи зборів патріотів і швиденько втікли. Хлопці казали, близько семидесяти осіб.

Після того багато чого відбулося, й більшу загрозу життю мав і маю тепер. Проте я ніколи не забуду цей день — день перемоги й тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Знайте, я завжди готовий віддячити тим самим!