Про невігластво псевдодіячів

Друзі, вітайте мене, це слава – не інакше! Хочете я вам розкажу, як наприкінці тижня можна загубити кілька годин такого важливого для праці часу через невігластво псевдодіячів. Ми з вами як звикли працювати і діяти у житті? Не обіцяти – а робити, не прислухатися куди вітер дме – а йти в тому напрямку, що було обрано. Але у наших багаторічних опонентів є інший звичний шлях. Мала собі те ще задоволення побачити, як це виглядає. І навіть (за що, Господи) стати тлом для цього шоу. 

Надпись на плакате: "Оксана Альбиновна, разве Герои Небесной Сотни заслужили ваши "искренние" слезы?"

Йде собі робочий день: наради, зустрічі, термінові питання, червоні телефони – не вам розповідати, що таке наперед розпланований тиждень, а раптом виявляється, що вже «з собаками шукають». І хто шукає?! Є така каста людей, які знаходять хвилю, щоб була така собі піна галаслива, і на ній хоч кудись в’їхати. Шлях ефективний - запланувати, з’ясувати, зробити, перевірити, і проконтролювати результат – це для них нецікаво, задовго і занадто обтяжливо. 

Так от, прийшла до мене група псевдодіячів та ще й з плакатами, на яких я зупинюсь окремо. 

Про Майдан і Небесну Сотню ми з вами вголос майже не говоримо. Тому що для нас це святиня. Це важлива і насичена переживаннями і спогадами частина душі і життя. Тільки на роковини, у річницю цих подій ми дозволили собі торкнутися їх словами. 

Автори плакатів цього, боюся, ніколи не зрозуміють. У найкращому випадку декотрі з них бачили це тільки по телебаченню. А очільники – це люди з сумнівною репутацією, ті, хто возили на антимайдан, стояли під прапорами Партії регіонів, очолювали її крила, осередки, кишенькові комісії, кружляли навколо грошей благодійників, допомагаючи робити ура-звіти, завдяки яким країна вибухнула. 

З року в рік ми послідовно протистояли Партії регіонів та її методам. Податковий та мовний Майдани, вибори на 132 окрузі, суди, мітинги, акції ми пройшли пліч-о-пліч і дуже добре пам’ятаємо імена та обличчя посіпак переможеного режиму. 

Ми стали однодумцями і командою через головну засаду – прагнення до законності і прозорості у будь-яких процесах. Ми протистояли подвійним стандартам, виправданню напівзаконних дій тим, що «ситуація вимагає». 

В четвер від мене вимагали саме введення подвійних стандартів, порушення закону і прийняття рішення під галасливим тиском: «зробіть швидко, яки ми сказали, і ми вважатимемо, що це законно». 

Невід’ємна частина моєї роботи – це спілкування з людьми, які звертаються по допомогу, розповідаючи про проблеми, що не вирішувалися роками. Небагато треба часу, щоб зрозуміти людина прийшла, щоб вирішити проблему, чи там є друге дно, визначити, що проголошена мета є просто гаслом, за яким приховано власні зиски. 

Окрема замальовка, яка описує людські якості вимагальників: під камери, при журналістах та мітингувальниках про мене казали казна що, лили бруд, прямо кажучи, а наприкінці, віч-на-віч, коли вже ніхто не знімав і не чув, спробували між іншим вибачитися, мовляв, «ну такий я емоційний, даруйте». І ці люди кажуть про «ідеали Майдану», і ці люди кажуть про закони? Не вражає. 

Я сміялася коли рахували мої шуби, зарплатню, прикраси, намагалися знайти фотографії з відпочинку та залізти в моє приватне життя. Добре мати кристальну репутацію . Але написати моє ім’я поряд з «Партія регіонів», «корупція», торкнутися брудними руками пам’яті Небесної сотні – це занадто. Це за межею понять честі та гідності. Це є підставою для судового позову. 

Здогадуюся, що і у вас відбувається схожі випадки, що і ви стикаєтесь з таким «діячами». Перемогли режим – подолаємо і його відлуння!