«Я росіянам це ніколи не прощу»: репортаж зі Степового на Миколаївщині

«Я росіянам цього ніколи не забуду, і за тих дітей, і за ту жінку, що тут загинула», — каже житель Степового Сергій Пальчик.

18 жовтня 2023 року росіяни вдарили чотирма «Іскандерами-М» по селищу Степове на Миколаївщині. Тоді було пошкоджено 89 будівель, внаслідок ударів під завалами загинула одна людина, ще одна була поранена. Руйнувань зазнав дитячий будинок інтернат, будинок культури, спортивна школа. В центрі селища від прямого влучання ракети було зруйновано магазини та кафе. 

«НикВести» навідалися до степового та поспілкувалися з місцевими підприємцями, які втратили свій бізнес.

Світлана Ордеха до 18 жовтня минулого року тримала у Степовому два магазини: продуктовий та господарський, один з них знаходився у будівлі, куди влучила ракета. Жінка каже, на щастя удар був пізно ввечері, магазин був закритий.

— Це було 18 жовтня, напевно той день я запамʼятаю на все життя. Слава Богу, що на місці ми не були, магазин закрився о 19 вечора, а прильоту був десь о 20:20, я вже точно не памʼятаю. Я була вдома, почула ці всі вибухи, мені через 10 хвилин передзвонили і сказали, що нашого магазину немає. Я навіть не повірила, перш за все спитала, а як люди які були в кафе, яке поруч. Загинула, на жаль, одна жінка. Це саме страшне, що могло трапитися, — згадує Світлана Ордеха.

Після російського удару до Степового заходили благодійні фонди та організації. Однак, за словами жінки, допомогу надають в основному жителям, у яких постраждало житло. Підприємці ж скаржаться, що за більше ніж пів року не отримали жодної допомоги.

— Приміщення ви бачите, як виглядає. Відновленню воно не підлягає. З кадастрового номера його прибрали, єдине, я б хотіла, щоб хтось мені допоміг зробити оцінку цього приміщення, поліція обіцяє так і не робить, у приватних структурах 20 тисяч гривень це коштує. Це не житлове приміщення, перш за все треба допомагати людям у кого постраждало житло. Ми підприємці чекаємо, коли закінчиться війна, коли Росія буде платити нам репарації, — каже Світлана Ордеха.

Магазин Сергія Пальчика також постраждав після російського удару, його пошкодило вибуховою хвилею: вибило вікна, двері, по стінах пішли тріщини. Однак чоловік не став чекати допомоги ні від кого і почав самостійно відновлювати бізнес.

— Я тут вже своїми силами зробив ремонт, вже пройшло стільки часу. Поміняв вікна, там була дирка, я її замінував заштукатурив. Двері повністю вибиті були, повністю пристройку зробив, дах, — каже чоловік.

Сергій Пальчик каже, що один його магазин приносить понад 80 тисяч гривень податку в місцевий бюджет. 

— Я вже скільки пропрацював, скільки я  податків заплатив. Було дуже образливо і мені, і жінці. Цей один магазин приносить 80 тисяч гривень податку в сільраду, а нам сільська рада дала два ОСБ, більше ніхто нічого не допоміг, — розповідає він.

Внаслідок руйнування магазинів, будинку інтернату та інших об’єктів багато людей у Степовому втратили роботу, через що їм довелося виїхати з села.

— Зменшилась кількість населення після вибухів через те, що у нас закрився дитячий будинок інтернат, люди не мають роботи, — каже Світлана Ордеха.

Сергію Пальчику вдалося зберегти робочі місця, магазин продовжує працювати.

— Не треба забувати людей, які працюють.  Багато людей розʼїхалося через те, що 4 «Іскандери» прилетіли в село. Другим людям надали допомогу, а підприємства допомогу ще ніяку не отримали. Скільки ми вже вклали в той магазин, 60 тисяч гривень, і я не можу сказати скільки ще треба, — каже чоловік.

Степівська сільська рада просить фонди звернути увагу на місцевих підприємців, щоб створити у селі нові робочі місця для населення.

— Враховуючи те, що приватним підприємцям не надавалася допомога, адміністрація Степівської ради хотіла б, щоб наші підприємці її отримали. Ми розуміємо, що це в умовах війни, але ми б хотіли, щоб вони отримали допомогу за рахунок якихось спонсорських програм. Наша громада виграє від цього, адже відбудуться бізнес, будуть нові робочі місця, ну і в кінцевому результаті, це вплине на економіку всієї України, — каже перша заступниця голови сільради Валентина Овчар.

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю онлайн-медіа «НикВести» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Дивіться також репортажі «НикВести»:

 «Посад-Покровське: Село, яке вижило під обстрілами»

«П'ять ракет зруйнували школу. Репортаж с Березнегуватого»

«Створили добровольчу «пожежну бригаду», щоб врятувати село. Репортаж з Котляревого»

«Онук мив руки водою, що текла зі стелі». Репортаж з Новогригорівки»

«Клейонкою вкривалися, бо зі стелі текло». Репортаж з Первомайського»

«Будинок не придатний до життя»: що змінилося за рік після підтоплення Афанасіївки на Миколаївщині»

«Наслідки затоплення Нововасилівки на Миколаївщині. Рік після трагедії»

«Мене роздавили, як колорадського жука»: життя у розбитій Киселівці на Миколаївщині»

«Все одно тягне до хати». Як мешканці Квітневого живуть у напівзруйнованому селі»