Тобі більше всіх треба?

Ми всі звикли скаржитися. Скаржитися на місце, де живемо, де працюємо, де відпочиваємо і водночас захоплюватися місцями, в яких ніколи не були, але бачили або знаємо за чиїмись розповідями.

Я зараз маю на увазі нашу «погану країну, убоге місто, засмічений парк, розбитий дитячий майданчик». І кожен день ми чекаємо чарівника, який одним помахом все перетворить в казку і впровадить європейський менталітет в наші голови. 

Адже, лавки, арт об'єкти, дитячі гойдалки самі себе не ламають, стіни будинків самі себе не розмальовують, сміття саме не висипається із смітника! І найближче дерево чи закуток – це не туалет! 

А тепер подивіться у дзеркало? Кого ви там бачите? 

У вас є сили донести папірець або недопалок до урни? А якщо донесли, чи робите ви зауваження тим, хто кинув сміття на тротуар у вас на очах? Прибираєте ви за своїм собакою? Стежите за чистотою прилеглої до приватного будинку території?

Паркуєтеся ви за правилами або знищуєте газон? Або ви можете дозволити собі, наприклад, авто за 50-100 тисяч доларів, але про те, як себе вести в цьому авто ви не знаєте? Нещодавно, зробивши зауваження водієві, який у центрі Миколаєва припаркувався величезним джипом на газоні, я почула на свою адресу: «тобі більше всіх треба?». Так, більше! Я не хочу аби наші діти деградували, дивлячись на тих, кому менше треба. 

Ось із таким світоглядом ми можемо довго скаржитися на бідність, на поганого мера або президента. Змін не буде, поки ми свідки свого життя. Давайте бути його учасниками – вчитися свідомості і відповідальності за свої слова і дії. Тому що європейська держава – це правова держава, а ми, на жаль, спочатку робимо, а потім замислюємося про наслідки. Захоплюватися європейської реальністю набагато простіше, ніж зробити свій внесок у європейську Україну.