У пастці стагнації: які шанси у Миколаївського глиноземного заводу після націоналізації

Три місяці тому стало відомо, що Україна завершила процес націоналізації Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ), який рік тому конфіскували у російського олігарха Олега Дерипаски. На сьогодні це найбільший об’єкт націоналізації, який отримав у своє управління Фонд Держмайна України (ФДМУ).

20 березня 2024 року на своєму сайті ФДМУ висловив однозначну позицію щодо планів продажу конфіскованого російського майна, кошти від якого «спрямувати на підтримку та відновлення України». Після цього ми не чули та не бачимо жодних дій з боку Фонду держмайна щодо цього підприємства. 

Працюючи над цим матеріалом «НикВести» звернулись до низки державних органів, зокрема і до Фонду Державного майна з питаннями щодо поточної ситуації на МГЗ, який вважається одним з найбільших в Європі заводів з виробництва глинозему. Окрім виробничих потужностей розуміння ситуації на заводі та його майбутнього також важливе у зв’язку з екологічною безпекою — там знаходиться два шламосховища, які потребують постійного обслуговування, що обходиться щорічно у сотні мільйонів гривень.

Хто та як керує підприємством?

Із питаннями щодо режиму роботи підприємства, кількості працівників, залишків продукції, заборгованості по зарплаті та яким чином обслуговуються шламові поля ми звернулись безпосередньо до органу управління — Фонду державного майна України. Однак, там нам порадили звертатися до підприємства та його тимчасового керівника.

Наразі, до обрання нового Генерального директора, ці повноваження виконує Олексій Медвідь — провідний інженер з експлуатації обладнання декомпозиції «Ділянки кальцинації та декомпозиції». У коментарі «НикВести» Олексій Медвідь повідомив, що фактично керує заводом з 1 червня 2022 року.

«Я на підприємстві працюю 20 років. До того був керівником профкому. Я сюди прийшов у 2004 році електромонтером», - сказав Олексій Медвідь.

Саме він влаштовував акції протесту працівників заводу біля судів в рамках справи «Стоп шлам» 4 роки тому, яка стосувалась компенсацій жителям Миколаївської області, які постраждали від викидів червоного шламу.

Однак, досі, станом на 18 червня 2024 року, у реєстрі директором значиться російський  ставленик Віктор Кожевніков, про що свідчать дані системи YouControl. За інформацією «НикВести» він залишив Миколаїв ще навесні 2022 року.

З п’яти тисяч робітників залишилось 400

Зараз на підприємстві працює 400 людей. До повномасштабної війни було близько 5000 робітників. 

«Ці 400 спеціалістів слідкують за збереженням самого підприємства, обладнання та двома шламовими полями. Це єдина дільниця, яка у нас, по суті, функціонує на підприємстві. Шлам залишився, він туди не надходить, але зберігається. Треба слідкувати за дамбами», - розказав Олексій Медвідь.

Підприємство не отримує допомогу від держави, а усі фінансові потреби (наприклад виплата зарплат працівника) вирішує за рахунок власних заощаджень.

«З 80% співробітників ми призупинили трудові відносини. Не звільнили, але призупинили. Хто виявив бажання — ті праціюють. Ми залишили спеціалістів по дільницях, підрозділах, які знають технологію, обладнання. Щоб вони могли навчати людей та запускати завод в майбутньому», - розказав Олексій Медвідь.

На сьогодні основна задача заводу — це підтримка шламових полів. 

«Найголовніше — система зрошення. Вона була порушена. Це прокладені труби з «фонтанчиками». Це постійне зволоження поверхні. Щоб не було пилення. У нас також є шнекоходи, він коли ходить, він перевертає шлам, не дозволяє дуже сухому шламу знаходитись на поверхні. Шламові поля ми обробляли спеціальними реагентами. Це плівка, щоб попередити пилення. Зараз ми цього не робимо.

Завод коли функціонував, вода, яка акумулюється на першому шламовому полі, вона йшла в процеси. Зараз процес стоїть — вода на поле лише прибуває. І ось вона робить біду з розмиттям. Ми займаємось перекачуванням. Робимо великі технологічні зміни, використовуємо частину технологічного обладнання», - розказав Олексій Медвідь.

Миколаївський глиноземний завод — екологічна «бомба» уповільненої дії?

Непрацюючий уже третій рік завод став в рази небезпечніше для навколишнього середовища, ніж за часів роботи на повну потужність. Таку позицію висловив очільник Державної екологічної інспекції Ігор Зубович у відповідь на інформаційний запит «НикВести» щодо ситуації на МГЗ з початку повномасштабної війни.

У період з серпня 2022 по вересень 2023 року на МГЗ зафіксовано 12 випадків некерованого пиління зі шламосховищ №1 та №2 Миколаївського глиноземного заводу.

Зазначимо, що так звані шламові поля МГЗ — це 49 мільйонів тонн відходів, що зберігаються на площі близько 400 гектарів на території МГЗ.

Червоний шлам на МГЗ зберігається на двох шламосховищах. Перше було введено в експлуатацію в 1980 році з проектною потужністю 20 мільйонів кубометрів шламу. Шламосховище №1 знаходиться на першій підйомній терасі Дніпро-Бузького лиману, в дамбах висотою 22 метри з боку лиману та 12 метрів з боку схилів. Шлам складається мокрим методом - для зручності транспортування його позбавляли водою.

Шламосховище №2 ввели у роботу у 2007 році. Складування шламів проводиться сухим методом шляхом згущення. Проектна потужність 1,5 мільйона кубометрів на рік.

Червоні шлами - це тверда або пастоподібна суміш відходів, яка створилася в результаті виділення окису алюмінію (сировина для виробництва алюмінію) з бокситів, містить оксиди заліза, титану, кремнію та воду, що характеризується сильним лужним середовищем.

Згідно з довідкою, яку «НикВести» отримали від Державної екологічної інспекції,  19 липня 2022 року Миколаївський глиноземний завод повідомив про те, що через обстріли в районі шламосховища №2 ускладнена обробка поверхні укладеного червоного шламу у чашах шламосховища, через що виникли ризики пиління червоного шламу.

Через це підприємство обробляє лише третину площі шламосховища №2: «ведення бойових дій в районі розташування шламосховища №2 та ушкодження ліній системи пилопригнічення з утрудненням їх відновлення; відсутність можливості проведення обслуговування системи пилопригнічення у зв’язку з блокуванням рахунків підприємства. При цьому, обслуговування шламосховища №1 виконується у повному обсязі шляхом змочування території власними силами підприємства».

Двічі у серпні 2022, один раз у вересні 2022 та один раз у січні 2023 року МГЗ звітував про те, що внаслідок посилення швидкості вітру спостерігалось некероване пиління з якогось зі шламосховищ, що могло спричинити забруднення земельних ділянок за межами їх санітарно-захисної зони. Тоді підприємство задіяло в роботу систему пилопригнічення на шламосховищі №2.

Разом з тим, через нестачу персоналу, підприємство не змогло виконати роботи з пилопригнічення на пляжах шламосховища №1.

Неконтрольоване пиління шламу зі шлакових полів підприємства продовжувало відбуватися і протягом 2023 року: у травні, липні, серпні (двічі) та вересні (4 рази).

До липня 2022 року роботи з обслуговування систем пилопригнічення шламосховища №2, у тому числі відновлення роботи системи після обстрілів, виконувала підрядна організація, яка припинила надавати послуги через те, що МГЗ  майже пів року не платив їм за роботу.

Причиною цього стала відсутність можливості розрахуватися за надалі послуги через зупинку здійснення всіх видаткових операцій за всіма рахунками Миколаївського глиноземного заводу з початком повномасштабної війни у лютому 2022 року згідно з рішенням Національного банку України

«Зупинка здійснення всіх видаткових операцій (крім виплати зарплати та податків), арешт рахунків в межах проведення кримінальних справ призвела до зупинки виробничої діяльності ТОВ «МГЗ» та порушення режиму нормальної експлуатації шламосховищ червоного шламу. Наразі відсутня можливість придбання матеріалів та предметів, які б могли бути використані для попередження руйнування дамби шламосховища №1 та залучення підрядних організацій для виконання відповідних робіт з тією з метою», - повідомили в Держекоінспекції.

Також зазначається, що навесні 2023 року експлуатація на шламосховищах підприємства стала аварійною:

1. наповнення підшламовими водами робочої чаші шламосховища №1 перейшло допустимий рівень, що загрожує забрудненням акваторії Бузького лиману, що знаходиться в 300 метрах від шламового поля.
2. Критичний рівень накопичення підшламових від на шламосховищі №2, лужність яких вища, ніж у шламосховищі №1. Переповнення цього накопичувача призведе до забруднення прилеглих до нього сільськогосподарських земель.
3. Зберігається проблема значного пиління шламу на полі №2, що може спричинити забруднення повітря. Це пов’язано з тим, що там «сухий» метод накопичення, який вимагає постійного контролю та зволоження поверхні.
4. Спринклерна система пилопригнічення (необхідна для зволоження шламу), що діяла на підприємстві, за час бойових дій була пошкоджена та вийшла з ладу.

«Ситуація з підривом греблі Каховської ГЕС ускладнила існування цього промислового об’єкта, що зупинившись, став у рази небезпечніше для навколишнього середовища, ніж за часів роботи на повну потужність… Поки підприємство не працює, впровадження конструктивних заходів щодо реконструкції та посилення безпеки переробки, накопичення і зберігання відходів виробництва, є складним для реалізації через високу вартість робіт. Як наслідок, Миколаївська область має на довгі роки проблему потенційної загрози здоров’ю та безпеці населення у разі аварійної ситуації на шламосховищах ТОВ «МГЗ», - йдеться у відповіді екологів на запит «НикВести».

Окрім екологічних загроз, пов’язаних з обслуговуванням шламонакопичувачів, на підприємстві у травні 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу вибухом були пошкоджені об’єкти мазутного господарства, що спричинило забруднення грунту на площі 1200 м². Крім того, у червні 2022 року відбулось забруднення грунтів на площі 2500 м2.

Загальна сума завданих збитків внаслідок забруднення грунту склала 58 мільйонів 905 тисяч 747 гривень.

В рамках підготовки цього матеріалу, у квітні 2024 року ми написали повторний запит до Державної екологічної інспекції щодо стану справ на підприємстві на початку цього року. Однак, у відповіді на наш запит Державна екологічна інспекція південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомила, що підприємство не веде діяльність, а інспекція не проводить жодних планових та позапланових перевірок, а тому з листопада 2023 по квітень 2024 року ніяких порушень регламенту обслуговування шламонакопичувачів там не фіксували.

Які перспективи глиноземного заводу?

Минулого року тодішній очільник Фонду держмайна, а зараз – міністр оборони України Рустем Умєров заявляв, що на підготовку завода до приватизації потрібно від 60-90 днів. Наші співрозмовники стверджують, що потенційні інвестори, які готові придбати підприємство або, наприклад, взяти його в концесію, є. Але не в умовах воєнних дій та заблокованої акваторії. Окупована російськими військами Кінбурнська коса знаходиться у 20 кілометрах від території МГЗ.

Питання логістики — основне у вирішенні проблеми підприємства. Морський шлях — єдиний можливий для транспортування бокситів (сировина для виготовлення глинозему). Це підтверджує і голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім.

«За ці два роки було проведено багато досліджень, розмов з потенційними інвесторами. Їздили і в країни, де є сировина, і країни, де є споживання. Сценарій такий є, але він упирається в логістику, в тому числі в наші непрацюючі порти. На даний момент не вбачається можливим запустити виробництво у будь-якому вигляді», - сказав Віталій Кім в коментарі «НикВести».

Ще один варіант післявоєнного розвитку підприємства — це будівництво в Україні алюмінієвого заводу. Таким чином, був би забезпечений повний цикл виробництва алюмінію, який, у тому числі, необхідний для будівельних та відновлювальних робіт в Україні. Для конкурентоспроможності такого виробництва важлива дешева електроенергія, проте в умовах дефіциту електроенергії в України це неможливо. 

Також можливе і остаточне закриття виробництва, розвиток портової інфраструктури на території МГЗ. У такому випадку, проблемою може стати питання обслуговування шламосховищ, які стануть тягарем для бюджету.

Націоналізація Миколаївського глиноземного заводу відкриває нові перспективи та виклики для регіональної економіки та екології. Завданнями найближчого часу є забезпечення сталого управління шламовими полями та відновлення виробничих потужностей, що можуть сприяти економічному розвитку України в умовах післявоєнного відновлення. Забезпечення цих процесів потребуватиме як державного регулювання, так і приватних інвестицій, що відкриває поле для діалогу між різними зацікавленими сторонами.

Катерина Середа, «НикВести»