Контролери без контролю: депутати облради не захотіли обговорювати «катування» дітей у лікарні

Протягом усього березня я очікувала реакції від депутатів Миколаївської обласної ради, особливо, від профільної комісії з питань медицини, на ситуацію у Центрі паліативної допомоги дітям (Обласний Будинок дитини), що входить до Обласної дитячої лікарні. Новини щодо порушень прав дитини у медзакладі були у всіх національних медіа України, не говорячи уже про місцеві.

Поліція проводить розслідування у кримінальному провадженні, відкритою за заявою представників Моніторингової групи Офісу Уповноваженого з прав людини за статтею «Катування».

Минулого тижня, готуючи детальний матеріал про виявлені Офісом Омбудсмана порушення у лікарні, ми намагались отримати коментар від голови депутатської комісії Миколаївської облради з питань медицини Ірини Шабільянової: спочатку вона відповіла на телефонний дзвінок і попросила передзвонити, оскільки у неї нарада, а потім вимкнула телефон.

На цьому тижні стало відомо про те, що Державна аудиторська служба знайшла порушення фінансово-господарської діяльності у тій самій Миколаївській обласній дитячій лікарні, яку очолює депутат Олександр Пліткін. Аудитори заявили, що лікарня не виконала всіх вимог до організації надання послуг, визначених договором з НСЗУ, через що безпідставно отримала з державного бюджету 232 тисяч гривень. 

З подивом побачила, що, виявляється 31 березня відбулось засідання профільної комісії облради. Думаю, ну нарешті депутати вирішили зібратись і все ж заслухати свого колегу та керівника управління охорони здоров’я щодо того, що відбувається у підпорядкованому їм закладі, розібратися в ситуації, провести якусь перевірку, дізнатися, що ж з тими дітьми.

Але ні. Загалом відеотрансляція засідання тривала 7 хвилин, з яких близько двох хвилин депутати збирались. У порядку денному було два питання, що пов’язані з фінансовими показниками обласних лікарень, які вони проголосували без будь-яких обговорень, після чого закрили засідання. Ось і все. Це показник того, коли представники місцевого самоврядування перетворились на піднімачів рук для вирішення формальних бюрократичних питань, при чому в певній мірі особистих, адже вони не просто депутати, які мають контрольну функцію, а ще головні лікарі, які мають бути підконтрольні. Але кому? Самим собі.