Сни на мільярд, кому належіть свято і хто відповість за ЖКГ?

Народний депутат України Вадим Підберезняк зробив цілу низку досить цікавих заяв минулого тижня, які привернули нашу увагу. Перед усім, він розповів, що одного мільярду гривень на ремонт доріг у Миколаївській області у бюджеті 2019 року немає. Нагадаю, що після візиту до керівництва Укравтодору, голова обласної ради Вікторія Москаленко у стилі переможної реляції оголосила про те, що мільярд на дороги є! І цю новину жваво підхопили всі ті місцеві політики, які, як вважають, входять до губернаторського пулу. А виходить, що мільярду немає, а є лише його половина! І за цю половину ще треба добре поборотися, бо ми говоримо не про бюджет, а про його проект, прийнятий Верховною Радою лише у першому читанні. А проект і кінцевий документ, перше і останнє читання можуть ой як сильно відрізнятися!

Ще Вадим Іванович не оминув наш миколаївській нещасливий аеропорт. Розкритикував він відсутність чіткого плану запуску підприємства та поблажливу позицію депутатів обласної ради у питанні контролю за об’єктом обласної комунальної власності. Також, він, говорячи про керівництво аеропорту, висловлюючи повагу, все ж зазначив, що не може керувати їм людина, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам і не пройшла погодження спеціалізованої служби під назвою «Украерорух». Йдеться, як всі зрозуміли, про депутата обласної ради Федора Барну, дуже, дуже, відомого персонажа і відомість ця, на жаль, поки що, не стосується  досягнень у відновленні миколаївського аеропорту. І, поки що, до квітня 2019 року він залишається виконувати обов’язки директора аеропорту. Цілком розумію керівництво нашої обласної державної адміністрації – розкидати такі цінні кадри у цей складний час – це просто злочин.

Також, народний депутат зачепів тему передачі спортивного комплексу «Зорі» місту Миколаєву, про що сам президент Порошенко проголосив минулого свого візиту на Миколаївщину у серпні. І сесія міської ради під час горезвісній «фекальній» сесії навіть дала згоду на прийом спорткомплексу. Але. Самім процесом передачі ніхто конкретно ще не займається. І чималий тренерський колектив та сотні спортсменів різного віку знаходяться у ситуації невизначеності.

Ну, оскільки мова зайшла про спорт, то дуже гучно минулого тижня прозвучала тема ремонту ще одного спортивного комплексу, який належіть місту – «Надія». Його почали ремонтувати нещодавно, зняли покриття з даху і, так трапилось, дуже я вам скажу несподівано для цієї пори року, почався дощ і доволі сильний. Ще раз наголошую – дуже раптово дощ пролився.  І через розібраний дах вода почала заливати приміщення спорткомплексу та, що найгірше – унікальний паркет на гральному баскетбольному майданчику. Як стало відомо, згідно угоди, підрядник мав розпочати ремонт в середині літа. До речі – це найзручніший час – немає турнірів, команди не тренуються, спорткомплекс стоїть пустий. Але, чомусь, ремонт почали в осені, коли почали тренуватися команди, як дорослі, так і дитячі, почався сезон. Ну, і дощ.  А так, звичайно, у другій половині жовтня у нас в Миколаєві дощів не буває. Не пощастило. І деякі міські чиновники нас вже поспішили заспокоїти, мовляв, шкоди комунальному майну не заподіяно, виявляється, паркет, свого часу придбаний коштом спонсорів, на балансі спортивної школи не знаходився. 

А давайте спрогнозуємо, що буде, якщо паркет буде пошкоджено сильно. Грати на ньому стане неможливо. Гаплик всім тренуванням. Всі домашні ігри в рамках всеукраїнських змагань миколаївські баскетбольні команди змушенні будуть приймати на виїзді. А це додаткові витрати. І головне, чого будуть позбавленні наші команди – це підтримки своїх відданих вболівальників, а вони, вболівальники, залишаться без спортивного свята. Паркет, як виявляється, місту не належить. А кому, скажіть, належить свято спорту і хто має відповісти за те, що через недолугість чиновників та підрядників його у городян на невизначений термін забирають?

24 жовтня депутати міської ради зібралися на позачергову сесію з однією метою – послухати звіт про роботу департаменту житлово-комунального господарства. Але не так сталося, як гадалося. Голова департаменту Віталій Кузнєцов на сесію не прийшов - хворіє, а самого звіту департамент ніякого з початку не представив ані в електронному, ані в паперовому та, взагалі, в ніякому вигляді. На цілком справедливе обурення депутатів, а нащо тоді було збиратися, міській голова заявив – зібрання вимагали депутати від опоблоку і він мусив скликати сесію. Правда, чомусь не пояснив, чому він не скликав сесії коли ті ж самі депутати мали бажання послухати звіт про підготовку міста до зими. Виходить у Олександра Федоровича, як у відомій репризі радянських часів – тут граємо, а тут не граємо, бо рибу було загорнуто, це його особиста справа. Зрештою, звіт у друкованому вигляді з’явився, аж на трьох папірцях формату А5. Це вже остаточно розлютило депутатів і звіт було вирішено перенести.

Якщо чесно, зовсім не зрозуміла така позиція виконавчої влади. Робота департаменту і так знаходиться під нищівним вогнем критики. Ніхто не може точно сказати – скільки із запланованих бюджетом коштів на цей рік департамент витратив. Одні говорять – 16%, інші називають цифру у 60%. Які об’єкти заплановано збудувати, відремонтувати, а головне на якій стадії знаходиться виконання робіт та яка якість цього виконання? На всі ці питання може відповісти ясний та чіткій звіт керівника. Але ж – ні. Немає нічого. Немає звіту і немає того, хто готовий цей звіт захищати. Чи, може, там таке у звіті, що захистити його не зможе жоден смертний на Землі?

Бійці 36 – ї бригади морської піхоти повернулися із зони проведення операції об’єднаних сил. А мешканці Миколаєва їх зустріли і привітали. Вітаємо і ми наших воїнів і дякуємо за захист та мир у нашому домі.

Ну, і звичайно не можна оминути тему підвищення ціни на газ. Як відомо, наприкінці ще минулого тижня Уряд прийняв таке рішення. З 1 листопада газ для населення та теплогенеруючих компаній буде коштувати 8550 гривень за тисячу кубометрів, замість майже сьомі тисяч які є зараз. І відразу ж таке рішення викликало шквал критики. У пориві праведного гніву за долю народу з’єдналися політичні сили, які разом важко взагалі уявити разом. В одному загоні опинились і Тимошенко, і Ляшко, і Тягнибок, і Вілкул з Рабиновичем. Всі заговорили, про те, що таке підвищення надзвичайно важке і чи не все населення України якщо не з 1 листопада, то з 1 грудня жебракуватиме. Ну, і, звичайно, всі стали звинувачувати Порошенко і обіцяти зниження ціни на газ в рази у разі зміни влади.

Ось чесно – не зрозуміло, чому стільки галасу саме зараз? Якщо подивитися на динаміку цін на газ для населення за останні роки, то нинішнє підвищення далеко не найбільше. У 2014 році ціна виросла у 1,6 рази, а у 2015 – більше, ніж у 6 разів! І тоді ніхто «караул» не кричав і позачергові сесії рад всіх рівнів не скликав. Очевидно, що зрозуміло, чому стільки галасу зараз – до президентських виборів трохи більше п’яти місяців.

Що тут можна сказати? Звичайно, нікому не хочеться сьогодні платити більше, ніж вчора. Але, не платити взагалі за товари і послуги, які ми споживаємо, теж не можна, бо їх просто не стане, вони зникнуть. А ціну визначає ринок. Якого, до речі, якщо ми говоримо про ринок газу, в Україні ще немає. Але він і не з’явиться ніколи, якщо не буде однієї справедливої ціни. А якщо буде дві ціни на будь що – на м’ясо, за радянських часів, на валюту – на початку 90-х минулого століття та – на газ зараз, то буде суцільна спекуляція і ніякого розвитку.