Партизанська мовчанка Барни, миколаївський акцент президентських виборів та сканування бюджету

Уявіть собі ситуацію – ви власник підприємства, фірми. Великої фірми, із складним виробництвом. І для того, щоб це виробництво запустити, ви вкладаєте в нього чимало фінансового ресурсу. А потім приходите до найманого менеджера, якого ви призначили фірмою керувати і питаєте у нього – куди і на що він подів передані йому гроші і коли, зрештою, очікувати хоч якогось прибутку? Тому, що, нагадаю, - підприємство велике але занедбане, для його відновлення було витрачено вже багато грошей. І менеджер просить ще й ще. Але найманий працівник у відповідь вам каже – не скажу. Чому? А тому, що… комерційна таємниця, або об’єкт у нас режимний чи щось таке подібне. Ви скажете, що таке неможливо, що менеджер, який таке говорить власнику або геть знахабнів, або під кайфом, або зловживає оковитою. І що такого менеджера треба гнати з посади дуже брудною мітлою дуже далеко! І, якщо власник не зробить цього, то він дуже скоро втратить свій бізнес або свої гроші. Або і те, і інше. Але, як виявляється – таке у нас цілком можливо. І стосується це не приватного бізнесу, а бюджетної сфери. І відбувається це прямо зараз і прямо у нас.

Ось як це виглядає - виконуючий обов’язки директора Миколаївського міжнародного аеропорту, депутат Миколаївської обласної ради та й ще голова бюджетної комісії дав інтерв’ю інтернет-виданню НикВести, під час якого визнав, що чартери між Києвом та Миколаєвом було сплачено коштом цього комунального підприємства. Але на пряме питання про кількість витрачених грошей відповіді не було. Замість чіткої, зрозумілої та ясної відповіді ми почули розповіді про «режимне підприємство» та комерційну тайну. Ще раз нагадаю – йдеться про бюджетні кошти обласного, міського ті інших бюджетів, які формуються з податкових відрахувань всіх працюючих мешканців області, які, до речі, і є власниками цього підприємства. 

Отже, виходить ситуація, яка на голову не дуже налазить. Найнятий менеджер не звітує перед власником про його, власника, витрачені гроші, аргументуючи це чим тільки завгодно. Так і хочеться сказати – Федір Петрович – ну немає в місцевих бюджетах таємних статей витрат і в комунальних підприємствах немає – це прерогатива виключно державного бюджету та силових структур – міністерства оборони, СБУ, МВД, тощо. Зрозуміло, що в розвиток кошти треба вкладати, але так само зрозуміло, що хочеться знати, куди і на що витрачаються наші гроші, так саме, як хочеться знати, перспективи всього цього дуже захопливого двіжняка. Тим більше, що мешканці області мають повне право володіти цією інформацією.

І ще одне. Інтерв’ю вже давно в інтернеті, хто ще не дивився - рекомендую подивитись, але зверніть увагу ось на що. Нікого такий стан речей особливо  не турбує. Ані самого власника – мешканців області, ані його представників – депутатів обласної ради, передусім. Ось такий у нас рівень місцевого самоврядування на обласному, так би мовити, щаблі.

Миколаївська міська влада затвердила перспективний план розвитку міста, а вірніше – перелік об’єктів, які планується побудувати або відновити. Всього -  близько п’яти десятків об’єктів на загальну суму  в майже п’ять і три десятих мільярди гривень. Є там і реставрація музичної школи і будівництво нового мосту через Південний Буг, але, чомусь, у цінах 2012 року. Така собі, збірна солянка. А все в рамках підготовки плану перспективного розвитку Миколаївської області. Не знаю, що з цього вийде – можна скласти і більший перелік того, чого хочеться побудувати, але, зважуючи який низький рівень уваги до цього плану був з боку міських депутатів виникає питання – чи то депутатам байдуже, чи то вони не дуже вірять у реальність всієї цієї катавасії?

Виконавчий комітет Миколаївської міськради затвердив пооб’єктний перелік на який будуть витрачатися гроші миколаївського міського бюджету. Чекайте, скажете ви – бюджет же було прийнято ще у грудні минулого року, під час нічної сесії. Що, тоді не було детального розпису витрат? Не було, як виявляється. Приймати так бюджет, це все одно, що планувати витрати, наприклад, на весілля таким чином – стільки-то на стіл, стільки – на розважання гостей. І при цьому, не вдаватися у деталі. А потім дивуватися – чому на столі тільки холодець, багато холодцю і нічого більше і виступають п’яні лабухи із сусіднього кабака? Коли на столі хотілось різноманітності і нормальної групи? Але от миколаївському Опозиційному блоку такий стан речей не муляє і він закликав, хоч і з зауваженнями, прийняти відповідне рішення. І його почули.

Цілий каскад висувань у президенти відбувся цього тижня в Україні. Це і масштабне, дороге, дуже добре зрежисоване багаточасове шоу Юлії Тимошенко і геть не стандартне коротке Володимира Зеленського з піцою та напоями. Щодо першого, вже з’явилися заяви деяких людей – Пауло Коельо, чи то Андерса Расмусена, про відео де вони, начебто, підтримують Юлію Володимирівну, що вони Юлію Володимирівну не підтримують, і вони взагалі не переймаються питаннями українських виборів. І що? І кому цікаві їх заяви? І кому вони зробили гірше? Ось, хто з виборців Юлі знає хто такий Пауло Коельо, і хто з них цього бразильського вискочку, взагалі, читав або читає? А Расмусен? Колишній генсек НАТО! Тю! Бувший – а права качає! Та вони за щастя повинні мати, що Юлія Володимирівна про них згадала, я так вважаю! А щодо висування Зеленського, то, дивлячись на нього, та порівнюючи його відео із багаточисельними селфі та стрімами із нічних клубів, кафе і барів, спадає думка – скільки ж у нас ще потенційних кандидатів в президенти по розважальним закладам пропадає!

Але, на одному висуванні хочеться зупинитися окремо. Президентські вибори 2019 року будуть, так би мовити, з миколаївським акцентом. На найвищу посаду в державі претендує миколаївській народний депутат, обраний по 132 виборчому округу – це північний захід області, Аркадій Корнацький. А відомий він перед усім тим, що будучи членом фракції партії Блоку Петра Порошенка у парламенті, він являється, в той же час, найзапеклішим критиком політики президента Петра Порошенка. Саме через нього ламалися списи і билися люди у 2012 році у Первомайську. Це його звинувачують у тому, що він незаконно обробляє землі кількох сотень працівників бюджетної сфери. Саме його називають магнатом за величезні статки та ще більші амбіції. І саме його вважають дуже яскравим прикладом того як власний інтерес ставиться понад інтереси всіх інших. І ось, зараз, ця людина йде в президенти. Як там казав російський класик: «Не хочу быть вольною царицей, Хочу быть владычицей морскою» - кінець цитати.

Отже, кількість кандидатів на главу держави стрімко наближається до двадцяти и так же стрімко цю відмітку проходить. А ми відстежуємо ситуацію, висування можливе ще тиждень.

Колишнього президента Віктора Януковича засудили за статтею Кримінального Кодексу України «Державна зрада» до 13 років ув’язнення. Як кажуть про нього з 2004 -го – тепер він тричі несудимий. Або – «почесний зек» України. А відео винесення вироку раджу передивитися уважніше – звучить як дуже ретельний опис про те, як захоплювали Крим «брати – росіяни». Найкраща ілюстрація апогея російсько-української «дружби».

Наостанок про хороше. Інститут Суспільно-Економічних досліджень розпочав навчально-практичну програму «Бюджетний сканер» для активістів, журналістів та працівників місцевого самоврядування Миколаївської, Одеської, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Основна мета проекту – навчити названі категорії фахово аналізувати саме місцеві бюджети та презентувати свої аналізи для загалу.  Тим більше, що зараз існує купа інтернет ресурсів, які надають таку можливість. Актуальність таких навичок стає особливо важливою, коли бачиш, як приймається бюджет, в Миколаєві, наприклад. А ще є і виконання…