Поки ми живі – нічого не вирішено остаточно

Отже, другий тур президентських виборів відбувся, результат відомий всім – відповідно до відомостей Центральної виборчої комісії тринадцять мільйонів  п’ятсот сорок одна тисяча та й ще п’ятсот двадцять вісім українських виборців проголосувало за Володимира Зеленського – коміка, шоу-мена та продюсера «95 кварталу», а чотири мільйона  п’ятсот двадцять дві тисячі триста двадцять виборців – за Петра Порошенка -  чинного Президента України. Трохи більше 73-ох відсотків проти майже 24-х з половиною. На Миколаївщині співвідношення ще більше на користь Зеленського - 85 з половиню проти 12 з половиною відсотків.

Отже, поки не оголошено офіційних результатів виборів та не проведено процедури інавгурації новообранного президента країна знаходиться у перехідному стані. Кожні слова та дії, які вчиняє старий, але ще чинний Президент, та переможець виборів знаходяться під мікроскопом суспільної уваги. І що ж ми бачимо? Всюди сущий представник «командизеленського» Дмитро Розумков вже встиг зробити заяву про те, що зниження тарифів – не прерогатива президента та, взагалі, він, президент може впливати лише на те, на що може впливати. Сам Зеленський поскаржився на те, що ЦВК, цитую «затягує офіційне оголошення результатів», мовляв, щоби затягнути його дату вступу на посаду та не дати йому можливості достроково розпустити Верховну Раду, знову  цитата – «система боїться». Ну, а, оскільки булаву від Зеленського за його ж словами «хтось ховає», то він вирішив злітати на вихідні до Туреччини.

Натомість, поки що чинний Президент Петро Порошенко через ініціював позачергове засідання Ради Безпеки ООН з приводу указу президента Росії Володимира Путіна. Указ Путіна, нагадаю, спрощує отримання російських паспортів мешканцям тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України.  Також, Порошенко підтримав прийняття Верховною Радою так званого «мовного закону». А у Зеленського пообіцяли його вивчити. Напевно, після вивчення самої української мови. Також, Порошенко провів нараду з депутатами парламенту від БПП, де було прийняте рішення готуватися до парламентських виборів.

Отже, підсумовуючи події в країні за тиждень, що минув. Зеленський вибори виграв, але як і раніше живого спілкування уникає – замість нього говорять тіні його, так званої команди, ясності щодо його думок, кадрових призначень як не було, так і немає. Порошенко здаватися не збирається та готується до виборів до Верховної Ради.

А що ж відбувається у нас на тлі загальноукраїнських драматичних подій? Голова обласної державної адміністрації подякував Президенту Петру Порошенку та після цього повіз до Києва свою заяву про звільнення з посади. І ця новина надзвичайно збурила місцеву громадськість. І мені, чесно кажучи, не зрозуміло – чому? Олексій Савченко представляв на Миколаївщині Президента Петра Порошенка і було б дивним, якби він погодився далі представляти Володимира Зеленського, і ще б дивнішим було б, якби Зеленський погодився працювати із Савченком. Президент змінюється – змінюється уся вертикаль його влади – цілком нормальна, цивілізована практика. Хоча, у представницькій демократії, якою і є Україна, здійснення владних повноважень не може перериватися – це теж факт. 

Господарський суд Миколаївської області на початку квітня прийняв рішення про стягнення майже 40 мільйонів гривень з комунального підприємства «Миколаївський міжнародний аеропорт» на користь компанії «Житлопромбуд – 8». Нагадаю, що вищеназвана компанія здійснила ремонт будівлі аеровокзалу Миколаївського аеропорту без проведення тендерів та належного оформлення, про що, свого часу розповідали миколаївські журналісти. А зараз, можна сказати – час розплати настав. Чи будуть виплачені ці кошти без пручання у вигляді дієвої апеляції з боку КП та усіх гілок обласної влади? Якщо так – то хто платитиме – саме КП чи обласний бюджет? Побачимо.

Із зміною влади у Києві почалися ширитися у владних коридорах мерії чутки про можливу заміну секретаря міської ради. Деяких депутатів навіть запідозрили у бажанні вже прямо зараз вимагати від Тетяни Казакової відставки. Але, як показала сесія міськради у четвер – говорити про зміну влади у місті ще передчасно. І хоч, є претензії до Тетяни Вікторівни і є бажаючи зайняти її місце, а в деяких фракціях таких претендентів аж троє або навіть четверо – вважай – половина фракції секретарей! Зрозуміло, що частині депутатів не терпиться зайнятися улюбленою справою – ділити посади, та чи знайдуть вони зараз компромісну фігуру, яка влаштує всіх, ще при тому, що не відомо хто та коли з’явиться у будинку навпроти?

Нечуваний демографічний бум очікує сусідню Білорусь! Саме такий висновок можна зробити, якщо продивитися послання Олександра Лукашенка до білоруського парламенту якщо у державних службовців цієї країни не буде по троє – четверо дітей – їм не світить кар’єрне зростання. Буде бейбі-бум у Білорусі!

І, підсумовуючі. Хтось зараз радіє та знаходиться у ейфорії, хтось вже вирішив, що йому можна все. Хтось посипає голову попілом. Скажу так – не праві ні перші, ні другі, ні тертті. Поки ми живі – нічого не вирішено остаточно. Головне зараз інше – не пересваритися остаточно всім тим, для кого українська незалежність має хоч якесь значення. Бо правило Риму першого – розділяй та володарюй – працює, як ніколи. А третій Рим, як відомо – то Москва і нащадок Риму першого вона гідний. 

Всіх зі святами!