Не реванш, кажете…

Вітаємо всіх президентів!

На жаль, змушені почати із сумної новини – минулої суботи помер відомий миколаївський поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії, член Національної спілки письменників України Дмитро Дмитрович Кремінь. У понеділок у холі Миколаївської обласної ради відбулось прощання миколаївців із цією видатною постаттю. Особисто для мене Дмитро Кремінь завжди був людиною, яка була справжнім українським патріотом, який підтримував Майдан, який завжди був на боці світла та добра. Вічна та добра йому пам’ять та наші щирі співчуття рідним та близьким Дмитра Дмитровича.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на своєму засіданні відмовився прийняти рішення про демонтаж пам’ятного знаку Леніському комсомолу біля кінотеатру «Юність». Деякі члени виконкому, очевидно, пам’ятаючи комуністичне минуле, яке так саме очевидно, не відпускає, щось розповідали про те, що треба не тільки «ламати» але і «созідать», а деякі виступили проти, тому, що справу про визнання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» таким, що не відповідає Конституції України розглядає зараз Конституційний суд. 

Скажу, що прикро чути таке від досвідчених юристів – давайте не будемо виконувати закон, бо, можливо, його скасують. Так можна будь яку правову норму ігнорувати, - нас же, закони час від часу змінюють. Але це зараз в тренді – якщо новообранному можна призначати очільника своєї адміністрації всупереч закону про люстрацію, бо, мовляв, його теж, розглядають у Конституційному суді, то чому не можна так саме вчиняти виконкому провінційного міста? Вибачте, але це – ніщо інше, як правовий нігілізм. А ще – абсолютно чітка реваншистська позиція, в даному випадку – окремих членів виконкому. Виступати проти демонтажу символів катування та нищення України, українського народу та всього українського – це відверта проросійська та проімперська і точно не проукраїнська позиція. Трохи прихована, трохи прикрита фразами про «созіданиіє» та законність – але, по суті, - саме це.

Верховна Рада не прийняла відставку Прем’єр-Міністра Гройсмана. За таке рішення проголосувало лише 97 народних депутатів. Мотивом більшості не відправляти Уряд у відставку за словами, наприклад, лідера фракції Народного Фронту Максима Бурбака, початок цитати:  «не можна допускати хаосу в економиці та вакууму у виконавчій гілці владі» - кінець цитати. 

Крім того незрозуміло, кого Зеленський бачить новим прем`єром. А якщо звільнити прем'єра чинного, згідно з Конституцією, його уряд все одно виконуватиме обов'язки до призначення нового Кабміну. Різниця лише в тому, що в.о. прем'єр-міністра буде обмежений в правах підписувати документи.

До того ж, після заяви новообранного про відставку уряду та переобрання Ради, Україна на невизначений термін втратила можливість отримати 2,5 млрд доларів міжнародної допомоги від МВФ, ЄС та Світового банку. І це при тому, що 2019 рік - рік пікових виплат по боргах, зробленим попередніми урядами. А це, на хвилиночку, – 400 млрд грн.

Але частина депутатів відчайдушно покритикували Кабінет Міністрів. І Прем’єр досить жорстко їм відповів – про те, що його уряд змушений «розгрібати» проблеми, які «нагребли» деякі попередники, та про те, що він хоче, щоб українці плакали лише від щастя. Так чи інакше, але Уряд Гройсмана продовжує працювати та складе повноваження вже тільки перед новообраною Верховною Радою. Як і має бути у парламентсько-президентській республіці, якою і Україна, якщо хтось про це забув.

Чи то хтось так жартує, чи то цілеспрямовано хтось нагнітає ситуацію у Миколаєві – за минулий тиждень кілька разів поліція та рятувальники змушені були евакуювати та проводити перевірку двох готелів – «Інгул» та «Миколаїв». Що цікаво – дехто відразу ж вбачає в цьому політичне підгрунтя – мовляв, «Інгул» належіть дружині Ігоря Дятлова, а можливо – це діють елементарні шантажисти, тим більше, що, на адресу, принаймні одного з готелів, приходили листи з подібним змістом – вимагали тисячу гривень за спокій. Хоча, можливо, хтось просто розхитує ситуацію, враховуючи на те, що ще був сигнал про замінування Южно-Української атомної станції.

Партія «Слуга народу», яка є політичною силою Зеленського буде відбирати кандидатів в депутати через інтернет, але бідкається, що на це дуже мало часу і взагалі, вони хочуть узаконити праймеріз. Вибачте - що? У вас мало часу? Ви хочете узаконити праймеріз? Так і хочеться заволати, як у популярній нині пісні – «охрана!, отмєна!». Це ж Володимир Олександрович призначив дострокові виборів і обмежив, не тільки власну політичну силу, а і всі інші у часі! Винуватити вам, хлопці, немає кого. А щодо до праймеріз – цього американського дива, про яке говорять всі, але ніхто в Україні не бачив, то всі, хто зараз про це говорить – брешуть. Нормальне праймеріз неможливо провести не тільки через брак часу – остання дата висування кандидатів партіями – 10 червня, але і через відсутність подібних традицій, процедур та уявлення у більшості, як це робиться у США – це, фактично, місцеві партійні конференції, які тривають п’ять місяців і закінчуються загальнонаціональними партійними зборами, які відбуваються цілковито публічно. Так, що, якщо вам хтось зараз говорить про праймеріз – знайте точно – брешуть. У кращому випадку кандидатів відбиратимуть на з’їзді – але найвірогідніше – це робитиме лідери партій. І не обов’язково, що цей вибір буде поганим.