Альфочка, старий кінь та повна «дематюкація» країни

Вітаємо всіх президентів!

Чи відчуваєте ви, що живите вже у іншій країні понад місяць? Про що я? А ось про що.

Спочатку, Новообраний президент влаштував формений скандал у прямому ефірі, публічно відчитавши міністра закордонних справ Клімкіна. За те, що той відповів на ноту російського МЗС, в якій Росія пропонувала повернути захоплених українських моряків, без погодження з ним. А ще, попросив Путіна «вернуть детей родителям». 

З одного боку, цілком зрозуміло бажання Зеленського повернути моряків до дому, але, з іншого боку, зовсім не зрозуміло не розуміння справжніх бажань та мотивів Путіна. У своїй ноті МЗС Росії обумовило повернення наших людей тим, що вони мали б кримінально переслідуватися за російськими законами. А там їх звинувачують у незаконному перетинанні російського кордону. Тобто, фактично, Росія пропонувала Україні визнати анексію Криму.

Також, зрозуміло бажання Зеленського показати хто в хаті альфа-самець. Але у подібній істеричній формі, показуючи неузгодженість української позиції всьому світові – він, поки що, тягне хіба що на альфочку, але ж, ніяк ні на альфу.

Ще більше переконуєшся у тому, що нова команда, обрана українцями, не розуміє причин російсько-українського конфлікту, коли читаєш інтерв’ю офіс-менеджера, ой, вибачте, керівника Офісу Президента виданню РБК-Україна, в якому він говорить буквальне наступне: «Лично мое мнение: я бы разрешил Донецку и Луганску государственный – украинский, региональный – русский и при условии, что после этого они – территория Украины.» - кінець цитати. Так і хочеться спитати у пана Богдана – ви серьозно? Адже був вже горезвісний закон про регіональні мови Колісниченко-Ківалова, який вже казав про російську, як регіональну. І я добре пам’ятаю, як регіональна більшість у обласній раді святкувала прийняття цього закону і відповідного рішення у 2012 році. І чим це зарадило у 2014 році? Коли Росія прийняла рішення про анексію Криму та операцію «русская весна», внаслідок якої маємо ДНР та ЛНР. Тобто, вся проблема була в тому, що цей закон тоді Верховна Рада скасувала, а «зелені чоловічкі» в Криму та Гіркін на Донбасі – це так, випадковість? Збіг обставин? І ще одне свідчення нерозуміння нової команди дій та бажань Росії.

Центральна виборча комісія спочатку не зареєструвала Андрія Клюєва та Анатолія Шарія кандидатами у депутати, потім, через рішення суду, зареєструвала. А коли це спричинило невеличкий Майдан у Києві – скасувало своє ж рішення. Допомогли ЦВК у прийняті правильного рішення ще листи від МВД та СБУ, в яких говорилося про те, що обидві фігуранти справи не проживали в Україні понад п’ять років, що є  формальною перешкодою для того, щоб стати народним депутатом. Але справа в іншому. І Шарій, і Клюєв – є фігурами одіозними – перший керував Адміністрацією Президента за  часів Януковича та, фактично, розкрадав державний бюджет через зелену енергетику, а другий – є відвертим українофобом та проросійським пропагандистом. І ще кілька місяців тому навіть уявити їх у ролі кандидатів в депутати було практично неможливо. А зараз – це майже стало реальністю. Кажуть, що це не Зеленський зробив цих суддів, які наприймали таких рішень, суддями. Це правда. Так саме правдою є те, що їх суддями зробив не Порошенко, або, за Порошенка вони не наваживались приймати подібні рішення. Це стосуються і перейменування вулиць у рамках декомунізації. За часів Порошенка вони таких рішень не приймали. Просто українські судді, у більшості своїй, є дуже чуйними до настроїв тих, хто при владі. І досить часто, на жаль, приймають рішення не на користь закону, а на користь домінуючої на цей момент політичної сили. Питання лише, у тому, хто на цей момент домінує у політиці. Відповіді, як на мене, очевидні. Хоча, я би радий був помилитися.

Тим часом, на вулицях Миколаєва з’явились нові муніципальні автобуси зелені, як новий президент, а Юрій Гранатуров, старожил миколаївського політикума після перерви повернувся у крісло голови Інгульскої районної адміністрації, розпорядження про його призначення підписав Миколаївський міський голова Олександр Сенкевич. Як то кажуть – все повертається на круги своя. А ще кажуть, що старий кінь борозни не зіпсує. 

На деяких людей перебування у стінах Верховної Ради впливає дуже сильно. Народний депутат Ольга Богомолець внесла законопроект «Про протидію лихослів’ю ( про дематюкацію мови). Законопроект передбачає суттєві штрафи за використання матюків у публічному просторі, а яке слово є матюком, а яке – не є, має визначити Кабінет Міністрів своїм рішенням. По-перше, я уявляю засідання Кабміну, яке визначатиме перелік матюків. Я би з великим інтересом подивився його пряму трансляцію. І щоб всі матюки там у різних відмінниках, у множині та все таке інше. Хочеться ж навчитися грамотно лаятися. А, по-друге, у разі прийняття цього Закону, в Україні можуть зникнути цілі професії. Наприклад, політики. Геннадій Москаль заявив, що деякі люди не матюкаються а так розмовляють та не розуміють інакше. Сказав їм на їх мові – і всі все зрозуміли. А Уляна Супрун написала, що не персонофіковане лайливо слово, сказане не на адресу когось, а з приводу неприємної ситуації сприяє психологічному розрядженню та допомагає пережити фізичний біль. Бажаю вам, щоб приводів матюкатися у вас було якнайменше.