Прості питання, лячний нардеп та мрія про 500 ескімо

Вітаємо всіх президентів!

Хто такий Штайнмайєр і що за формула його імені, яку всі так жваво зараз обговорюють? І що, взагалі, відбувається? На перше запитання відповідь проста - Франк-Вальтер Штайнмайєр – зараз це 12-й Федеральний президент Німеччини, у 2013 – 2017 роках він був міністром закордонних справ цієї країни, тому брав участь у всіх перемовинах в рамках так званого «Нормандського формату» - це переговори лідерів Франції, Німеччини, Росії та України щодо врегулювання ситуації на українському Донбасі. А на питання щодо формули його імені, відповідь не така проста – це не хімічна чи фізична формула, а запропонована ним послідовність дій щодо цього самого врегулювання. Про те, що Україна підписалась під цією формулою, Володимир Зеленський повідомів нам всім під час свого термінового брифінгу 1 жовтня. Він заявив, що було усунуто останню перепону для саміту «нормандської четвірки», що формула Штайнмайєра – це «страшилка», про те, що закон про особливості самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей починає діяти тільки після того, як там відбудуться місцеві вибори, демократичність яких визнає ОБСЄ, а значить, не під дулами кулеметів і ніякої зради немає і не буде. 

У тексті листа, який підписав представник України Леонід Кучма, формула звучить так, мовою оригіналу: 

«Настоящий закон вступает в силу в 20:00 по местному времени в день голосования на внеочередных местных выборах в отдельных районах Донецкой и Луганской областей, которые назначены и проведены в соответствии с Конституцией Украины и специальным законом Украины, регулирующим внеочередные местные выборы в вышеупомянутых районах. Он будет действовать на временной основе до дня публикации итогового доклада миссией БДИПЧ ОБСЕ по наблюдению за выборами, в соответствии с установленной практикой БДИПЧ ОБСЕ, о соответствии в целом внеочередных местных выборов стандартам ОБСЕ и международным стандартам для демократических выборов, а также украинскому законодательству, в котором дает ответ на вопрос, согласованный в "Нормандском формате", утвержденный Трехсторонней контактной группой и направленный Украиной в ее пригласительном письме и Председательством ОБСЕ Директору БДИПЧ.

Настоящий закон продолжает действовать на постоянной основе, в случае если в итоговом докладе БДИПЧ ОБСЕ будет сделан вывод в соответствии с установленной практикой БДИПЧ ОБСЕ, что внеочередные местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей были проведены в целом в соответствии со стандартами ОБСЕ и украинским законодательством, при ответе на вопрос, согласованный в "Нормандском формате", утвержденный Трехсторонней контактной группой и направленный Украиной в ее пригласительном письме и председательством ОБСЕ директору БДИПЧ». ОБСЄ це - Організація з безпеки і співробітництва в Європі, а БДИПЧ, або БДІПЛ українською, це Бюро демократичних інститутів та прав людини.

Закон, про який йдеться – це Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Який, до речі, передбачає, що після проведення місцевих виборів у «окремих районах» формується народна міліція, місцева влада впливає на призначення прокурорів, та судів, а стосунки, в тому числі, бюджетні, із українським урядом відбуваються на основі договорів, а не на основі українських законів, як зі всіма іншими областями України. Такий різновид стосунків – це щось середнє між федерацією та конфедерацією і аж ніяк не схожий на унітарну державу, якою, згідно Конституції є Україна. Закон цей прийнятий ще у 2014 році, але чинності він так і не набув, оскільки Київ завжди посилався на те, що неможливо провести вільні вибори без контролю за україно-російським кордоном та забезпечення безпеки. Але зараз ситуація змінилась.

В чому зміни? В тому, що Україна, фактично, погодилась на те, що цей особливий порядок може стати постійним, в тому, що Україна заговорила про вибори ДО припинення вогню та деокупації і в тому, що Україна пішла на однобічні поступки Росії, бо підписання цієї формули – це була умова Росії для зустрічі у «нормандському форматі». 

Все виглядає досить складно, дуже багато невизначеного, але, як на мене, все – гранично просто. Зеленському та кожному українцю треба тільки дати відповідь на декілька простих питань. Ось ці питання: 

Чи будуть дострокові місцеві вибори в окремих районах Донбаса приходити за умови контролю Україною не лише кордону – а всієї території ОРДЛО? 

Чи буде там на момент проведення виборів діяти у повному обсязі українські: поліція, Збройні Сили, Служба безпеки, прокуратура, ДБР, НАБУ, суди і всі інші українські державні органи? 

Чи будуть люди, які, згідно українських законів мають сидіти багато років у в’язниці  - сидіти у в’язниці? Тут, як варіант – чи ці люди будуть за межами України і не прийматимуть участі у виборах і не впливатимуть на їх перебіг? 

Якщо на всі ці питання відповідь «впевнене так», тоді, на мою думку, все гаразд. Якщо ж відповідь «ні» або «невпевнене так» – а ситуація поки що виглядає саме таким чином, враховуючи заяви лідерів ЛНР-ДНР про те, що дулю з маком Україна отримає, а не контроль за кордоном і все треба погоджувати з ними, то такі вибори – це ніщо інше, як легалізація російських колаборантів в Україні та шлях до подальшого послаблення, дезорганізації та руйнування української державності. Як останній крок – зникнення з політичної мапи світу такої держави – Україна. І якщо це так – то рухи Зеленського – це ще не державна зрада, але перші кроки на шляху до неї. Як підписання свого часу Харківських угод. І хоча Володимир Олександрович у своєму відеозверненні 3 жовтня запевнив, що капітуляції не буде і червоні лінії він не перетне, але, пам’ятаючи феєричну історію з його розмовою з Трампом, особисто мене він не дуже переконав.

Осінь прийшла – у повітрі з’явився сильний запах Майдану. Частину українського суспільства категорично не влаштовують кроки Зеленського, це все про ту ж саму формулу. Того ж дня, як Зеленський проголосив про події у Мінську, у Києві, а потім і в інших містах України відбулись акції протесту, під гаслами – «Ні капітуляції!». Подібна акція відбулась і у Миколаєві. Що тут можна сказати – учасників значно більше, ніж було майже шість років тому у 2013 році. І вони, загалом, спокійніші але значно більш рішуче налаштовані. А, в цілому – стійке відчуття дежавю – як було під час підписання Януковичем Харківських угод та відмови від євроінтеграції. Україна знову увійшла до нового циклу. З чим я весь мудрий український народ і вітаю.

Народний депутат Ігор Негулевський від партії «Слуга народу», обраний від 130 виборчого округу з центром у Баштанці, зробив дуже цікаве селфі та оприлюднив фото на своїй фейсбуцсторінці (переглянути можна тут). Як видно на світлині, він власною сердито-злою фізією висловлює негативне ставлення до людини, яка знаходиться на задньому плані, а на задньому плані, на трибуні Верховної Ради – п’ятий Президент України Петро Порошенко. Шановний Ігорю Петровичу, ми розуміємо ваше ставлення до Петра Олексійовича, але, попри це, дуже Вас просимо – не робить так більше ніколи. Бо, побачивши таке Ваше обличчя може дуже перелякатися якась мала дитина. Ба, - більше – ця маленька людина на все своє життя може вирішити, що всі нардепи такі ж самі, як Ви. Сердиті та злі. І виросте вона із душевною травмою, на депутатів реагуватиме неадекватно та й ще, борони Боже, почне їх відстрілювати. Депутат Негулевський – не травмуйте дітей! Не губить майбутніх депутатів! Чи, може, Ви претендуєте на звання найкращого актора України? Пам’ятайте, хто у нас зараз президент, – а на Вашому місці такі претензії особливо небезпечні. Всі у нас знають, хто в країні найкращій актор. Королівській трон зайнято! 

А поки новий міністр інфраструктури проводив у Миколаєві наради, дорікав міській владі, що вона не займалась ремонтом Варвірівського мосту та повчав, як розпоряджатися міським бюджетом, а миколаївській міський голова відповідав йому заочно, в тому плані, що проблема цього мосту – це проблема не лише одного Миколаєва учні, вчителі та батьки миколаївської школи №40 записали відеозверення до президента Зеленського щодо незакінченого ремонту спортивної та актової залів цієї школи. У ньому вони розповіли про те, що вони вірять у швидкі зміни в країні, які Зеленський обіцяв у своїй виборчій програмі і що він, Зеленський, не залишить без уваги їх звернення до нього, як гарант Конституції прав та свобод людини. У зверненні говориться про те, що з 2016 року, через недбало проведений ремонт школа лишилася спортивної та актової зал та висловлюється прохання до Президента України посприяти успішному закінченню ремонту. Що тут скажеш. Я, звичайно, розумію батьків, учнів та викладачів школи №40 та нікого не хочу образити, але просто хочу спитати всіх – невже ми самі настільки слабкі, чи дурні, чи просто неспроможні, що не можемо дати раду своїм домам, вулицям, школам, долям? Що тільки добрий барін, цар чи президент може витирати нам, вибачте, соплі? Ви для цього  Зеленського обирали, шановні? Хіба це трішечки не по дитячому, хіба це не інфантилізм цілком дорослих та самостійних людей – чекати за найменших проблем «волшебника в голубом, чи то – в зеленому, вертолете»?