Хто там у нас «малорос», а хто – «українка»?

Вітаємо всіх президентів!

Як і очікувалось, боротьба за контроль обласної ради, яка на минулому тижні вийшла з під килима назовні, на цьому тижні тривала. Сторони, поки що, обстрілювали звинуваченнями один одного на відстані. Так, політична партія «Наша Край» заявила про тиск на її депутата обласної ради Тахіра Садрідінова губернатором Олександром Стадніком. Саме так ця партія розцінила рейд з перевірками цілої низки контролюючих та правоохоронних органів на підприємство свого однопартійця, початок цитати: «На сегодняшний день фракция партии «Наш край» в облсовете является центром формирования нового большинства, которое будет работать в интересах родного края, а не варягов. Тахир Садридинов, как представитель фракции, является одним из кандидатов на руководящую должность в облсовете.

Пытаясь установить контроль, новый руководитель области прибегнул к испытанным еще предыдущей властью методам – к попыткам запугать и «переломить через колено» депутатов. 

Власть новая – методы старые! Варяги плохо знают наш край: переломить депутатов облсовета не получится» - кінець цитати. Уявляєте – саме так і сказали – переломити депутатів не вийде!

У свою чергу, Олександр Стаднік під час свого чергового публічного виступу, розлогого як Дніпро під Херсоном, заявив, що обласні депутати збираються взагалі, для того, щоб поділити між собою посади  та вирішити свої «договорнякі», але нова більшість у обласній раді вже є. А Вікторія Москаленко, поки що голова обласної ради, звинуватила Олександра Стадніка в тому, що виконавча гілка влади хоче знищити орган місцевого самоврядування, а також розповіла про те, що ДБР проти неї порушила справу за, начебто, фальсифікацію рішень облради, а резонансні справи ДБР вона взагалі назвала «зведенням рахунків». 

Що тут сказати? Щодо «знищення органу місцевого самоврядування», то за всієї поваги до Вікторії Вікторівни, конкретно той орган місцевого самоврядування, який вона очолює, давно вже знищений за її активної участі і був перетворений на придаток обласної державної адміністрації. Але це було тоді, коли стосунки очільників цих двох інституцій були добрими, а коли вони не складаються, то вже можна і побунтувати. З іншого боку, «виховання» непокірних депутатів та голів обласної ради за допомогою порушення кримінальних справ та тиску перевіряючих органів – це привіт ще з часів Леоніда Даниловича. Це дає тимчасовий ефект, який заспокоює, як знеболювальне, але не діє на причину проблеми і дуже псує репутацію. І самого губернатора, і самого пана президента Зеленського. Як бачимо – нічого нового. 

Хоча – щодо зведення рахунків – можливо в цьому і є доля істини. Хто там у нас «малорос», а хто – «українка»?

Тим часом, партія «Слуга народу» провела з’їзд, на якому поміняла голову, та й ще і ідеологію. Бо ідеологія та партія у виконанні слуг, як виявилось, це не якісь там переконання, а, початок цитати: «маркетинговий продукт». Але, у такому всепоглинаючому бажанні подобатися публіці, можна непомітно і стать поміняти. А потім ще раз, і ще раз, і багато разів. А одної прекрасної миті можна і не згадати ким ти народився на світ – хлопчиком, дівчинкою, або якоюсь «дивною звірюшкой». На місці «слуг» я би був обережніше з метаморфозами. І добре, що я не їх місці.

Коломойській у своєму інтерв’ю виданню «Нью-Йорк таймс» заявив, що треба покращувати стосунки з Росією, яка готова дати Україні 100 мільярдів доларів, а пролита під час україно-російської війни кров забудеться за 5 – 10 років. Багато хто здивувався такій еволюції поглядів українського олігарха, бо він п’ять з половиню років тому він називав Путіна шизофреніком, дії якого можуть довести світ до катастрофи. На мою думку, така зміна настроїв Коломойського пояснюються його інтересом. Ігор Валерійович завжди йде за профітом. Він завжди там, де є прибуток, там де є гроші. І дуже не любить їх втрачати. Це у нього такий патріотизм, а більше, напевно, і немає ніякого іншого. У 2014 році він не хотів їх втратити, бо боявся, що як зайде Росія, то таке трапиться. Та й владний тренд був такий. Зараз при владі інші люди, владний тренд інший. І він слідує за цим трендом. Те, про що хтось думає потайки, поки що, він говорить відкрито. А ви робить свої висновки.

Верховна Рада після бурхливого обговорення приняла у першому читання закон, про ринок землі, основні суперечки викликали норми про можливість продажу землі іноземцям та максимальна кількість землі у одних руках. Щодо продажу землі іноземцям Володимир Олександрович пообіцяв провести референдум, але Юлія Володимирівна все одне оголосила про перехід до опозиції і тут нічого нового. А колишній нардеп від Народного Фронту Вадим Підберезняк очолив Миколаївській осередок її партії, про що сам написав у своєму фейсбуці. 

І все ж, попри гостроту обговорення земельного законодавства у парламенті, на мою думку, питання землі буде важливим але не головним за часів президентства Зеленського та його слуг. Зрештою, ринок землі – ця лише інструмент, як лопата, якою можна викопати Суецький канал, або могилу собі.

Основне питання лишається без змін – це питання війни та миру з Росією, питання збереження або не збереження української незалежності та суверенітету. Ігор Валерійович знає про що говорить.

За цим кланяюся, зустрінемось!