«Океан», туман з пустотою та Мордор

Вітаємо всіх президентів!

Третій тиждень року почався дуже бурхливо для Миколаєва. Наче блискавка у ясну погоду  всі медіаресурси України і не тільки України облетіла новина про те, що Печерський суд столиці наклав арешт на майновий комплекс суднобудівного заводу «Океан» за клопотанням прокуратури. Ось цитати із повідомлення Офісу Генерального Прокурора України: «…у кримінальному провадженні за фактом доведення до банкрутства та незаконного заволодіння майном публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»…Печерським районним судом м. Києва 13 січня 2020 року  у кримінальному провадженні накладено арешт на весь цілісний майновий комплекс публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» - кінець цитування. 

Нагадаю коротко історію питання. Суднобудівний завод «Океан» один з трьох великих суднобудівних миколаївських підприємств, найновіший з них, збудований після Другої Світової війни. Був приватизований, тобто, виведений з державної власності ще у 2000 році. Після цього поміняв кілька власників серед яких були і росіяни. І саме за часів володіння ним російських власників підприємство було доведено до коматозного стану, після чого почалася процедура його банкрутства та нелегкий шлях до одужання. Чого дуже не хотіли росіяни і всіляко цьому одужанню заважали. Але, наприкінці 2018 року «Океан» отримав нового власника – ним стало ТОВ «Аннона», власником якого, та, відповідно і заводу був і є Василь Капацина – відомий миколаївський бізнесмен. Завод було придбано на аукціоні, який був фіналом процедури банкрутства, проведеного у повній відповідності до законів – принаймні, тоді це ніяк та ніким не було оскаржено. 

Після чого «Океан» почав відроджуватися та працювати, з’явилися замовлення, в тому числі, іноземні, почалися заповнюватися вакансії – на сьогодні там працює сім сотень працівників, обговорюється можливість розміщення там оборонних замовлень для України – про все це розповів власник Василь Капацина під час своєї прес-конференції з приводу ситуації – і прогноз розвитку ситуації, за його думкою, - поганий, від заводу відвертаються потенційні замовники і він взагалі може просто припинити свою роботу.

Реакція на новину у миколаївської публіки була бурхливою – переважно це обурення, нерозуміння та вимога припинити атаку на суднобудівну галузь міста, яка почала відроджуватися. На підтримку «Океану» висловились практично всі – починаючи від місцевих депутатів, колишніх народних депутатів та закінчуючи Олександром Сєнкевичем, який, до речі, закликав діючих народних депутатів долучитися до процесу, припинення безпрєдел, який зараз коється. Але, поки що, миколаївські нардепи, які всі, без виключення, належать до правлячої партії, ніяк у публічній сфері своє ставлення до ситуації не визначили і мовчать. Так саме, як мовчить, на момент створення цього матеріалу, і керівництво обласної державної адміністрації та обласної ради. Депутатам, напевно, немає часу – плівки Гончарука, чергова криза у турборежимі, але ж синхронне мовчання Олександра Стадніка та Вікторії Москаленко, м’яко кажучи, дивує – ці люди за статусом не можуть так довго мовчати, вони повинні визначитися із позицією у такому резонансному для нашого регіону питанні. Чи сім сотень працівників, які годують власні родини, та наповнюють податками місцевий бюджет і перспектива все це втратити – недостатній аргумент на користь порушення цими двома достойниками табу мовчання? Як то кажуть – все для та заради людей, і – як було раніше вже ніколи не буде.

А посередині третього тижня року пролунав черговий скандал вже в Києві. 15 січня на анонімному телеграмм-каналі, та на анонімному ютуб-каналі, з’явились, записи розмов, начебто прем’єра Гончарука, з, начебто високопосадовцями Національного Банку, начебто міністра економічного розвитку та інших осіб, під час яких вони обговорюють яким чином пояснити Зеленському, який, за словами, начебто Гончарука, має «примітивне розуміння економіки» та «туман і пустоту у голові», причини та наслідки зміцнення гривні відносно американського долару. При цьому, начебто Гончарук, називає себе «профаном» у економіці, а його співбесідники визнають, що не мають ані пояснення ситуації, що склалася, ані плану стосовно того, що робити далі. Вже наступного дня прем’єр розміщує на своєму фейсбуці відео під умовним слоганом – «Нас не догонят!», ой, вибачте, це з іншої опери, «Нас не злякати!», а всі вкидання у мережу – називає атакою тих, кому команда президента та уряду перекриває корупційні потоки. 

Але вже наступного дня написав заяву про відставку, яку передав… Зеленському. Хоча у парламентсько-президентській республіці, якою і є Україна, рішення про відставку Уряду приймає парламент а не президент. Свою позицію він пояснив таким чином, що він і Зеленський одна команда, до влади прийшов завдяки йому, його поважає та якщо той захоче, то передасть його заяву до Верховної Ради. Тобто, долю свою вручаю Тобі, Господи, ой, вибачте, - Тобі, Володимире Олександровичу!

Отже, що сталося? У анонімних телеграмм-каналі та ютуб-каналі, яких розвелося сьогодні в Україні як золотистого стафілококу у носо-глотці людини хворої на ангіну, з’явились записи начебто розмов, начебто прем’єра, з начебто посадовцями, де вони не дуже компліментарно відгукуються про Зеленського та демонструють не дуже високий рівень компетентності і все це те ж – начебто. І замість того, щоб не звертати уваги або не приділяти цієї уваги багато анонімному зливному унітазу, до речі – ця технологія анонімних каналів, поширення компромату та маніпулятивної інформації зародилася у Росії і місцем її народження небезпідставно називають ФСБ Росії, на печерських пагорбах почалася справжня політична буря, яка невідомо чим може закінчитися. Але найгірше, на мою думку, те, що головним предметом обговорення стало не фахові якості Гончарука та інших фігурантів, а його повага чи не повага персонально до Володимира Олександровича. Його лояльність або не лояльність персонально до Зеленського. І саме свою повагу, лояльність та повну покору до Зеленського Гончарук побіг доводити в першу чергу. Хоча, якщо, навіть все, що є на плівках правда, і Гончарук насправді вважає, що у Зеленського «примітивне» сприйняття економіки, то що тут такого? Чи ви серйозно вважали, що у коміка, який ніколи не вивчав економічної теорії буде не примітивне сприйняття економічних процесів, як, власне, і у абсолютної більшості людей? Хіба Гончарук сказав не правду? А питань до всього іншого, як то – курс долару, який вже спричинив дірку у державних фінансах та болюче б’є по українських експортерах, а значить – і по економічному зростанню, вже в нікого немає, та й, власне, не було? А питання щодо безпеки держави, коли розмови високопосадовців зливаються у загальний доступ, а це вже далеко не перший випадок за останні півроку, теж немає?

Скажіть, в мене в одного складається враження, що країна занурюються у хаос та безладдя некерованості, коли туман не тільки у президента в голові а й у Генерального Прокурора? У мене одного складається враження карикатурності сучасного політичного режиму в Україні, коли питання хто, що там, про кого неповажливо сказав, важливіше за національну безпеку? В той час, коли божевільна імперія на сході і не думає відмовлятися від планів анексії та знищення України і активно до цього готується.

Щодо божевільної імперії на сході. Президент Росії виступив із щорічним посланням нобілитету імперії, який у них називається федеральними зборами. Там він багато чого запропонував, зокрема, перерозподілити повноваження між президентом та Державною Думою на користь посилення останньої, які всі спостерігачі розцінюють як початок транзиту влади в Росії задля забезпечення Путіна пожиттєвим контролем за всім в цій країні. Аля для нас важливим є його пропозиції щодо змін до російської конституції, згідно яких російське законодавство матиме пріоритет перед міжнародними зобов’язаннями, які Росія мала, має та матиме у майбутньому. Якщо просто – це означає, що після прийняття цих змін до своєї конституції, а те, що такі зміни будуть там прийняті ніхто немає жодного сумніву, Росія може цілком офіційно плювати на все міжнародне право та свої зобов’язання по міжнародних угодах в яких вона є учасником. Власне, вона і раніше це робила, але виходило так, що порушувала власні закони. Для того, щоб цю «дрібну» незручність прибрати, щоб не відчувати взагалі ніяких докорів сумління і затіваються ці новації. 

Отже, Росія, яка вже захопила частину нашої території, яка не знімає територіальних та інших претензій до України, про що той самий Путін говорить відкрито, перетворюється на справжній Мордор. А у нас тут – «пустота та туман в голові» і змагання у «вєрноподданічєствє». 

За цим кланяюся, зустрінемось!