Разброд и шатание

Вітаємо всіх президентів!

Понад два мільйони людей у всьому світі офіційно захворіли на короновірус. Більше ста п’ятдесяті тисяч з них померло. Водночас, більше половини мільйона людей одужали. Найбільше хворих, як і раніше – у Сполучених Штатах, хоча президент цієї країни говорить про можливість поступового виходу з карантину. В Україні кількість зареєстрованих хворих так саме зростає кожного дня – їх вже кілька тисяч. І Миколаївська область вже не є неприступною фортецею для коронавірусу – офіційно у нас хворих також кілька десятків. Епіцентром захворювання на Миколаївщині є Вознесенщина, але випадки COVID-19 реєструють і в Миколаєві і в інших містах та районах області. Але так і лишається не досить зрозумілим – чому наша область була такий тривалий час поза зоною враження? Чи мала під собою хоч якісь підстави публічна заява очільника обласного управління СБУ про те, що проби для тестів на коронавірус у нас робили з порушенням процедур? Представники, так би мовити, іншої сторони, медичні працівники рішуче спростували ці звинувачення. Від СБУ ані пари з вуст з цього приводу, навпаки – відмова від будь яких коментарів. А всім би було цікаво послухати. Ще дуже цікаво на всьому цьому фоні звучать заяви керівниці Миколаївського обласного центру лікування інфекційних хвороб Світлани Федорової, яка стверджує, що робота у обласній державній адміністрації по боротьбі із хворобою часто є чисто формальною, початок цитати: «Я обращалась и буду обращаться, в том числе и письменно, и к А. Трайтли и к руководству всяческих многочисленных штабов. Особенно, когда вижу, что работа, мягко говоря, идёт «для галочки» и даже для этой самой галочки, явно не удовлетворительная» - кінець цитати. 

Взагалі, вся ця ситуація «разброда і шатанія», неузгодженості та разнобоя заяв в ешелонах обласної влади трохи приголомшує. Особливо, коли розумієш, що до широкої публіки долітають лише відлуння. Всяке бувало на миколаївському політичному олімпі, бувало, що казали абсолютну фігню, фігню антиукраїнську, брехали часто, але до цього часу завжди робили все це узгоджено, одним фронтом, так би мовити. А те, що ми бачимо зараз схоже на  бруонівський рух якийсь. Схоже, немає ніякого феномену Миколаївської області. Вірніше, він є, але полягає у безпорадності обласного керівництва, невміння скоординувати діяльність всіх владних структур, це, власне, те, що воно, керівництво і має робити, особливо у критичні моменти. Але, судячи зі всього, не робить, або робить та не дуже вдало. Чому? А ви самі як думаєте?

Нарешті, після майже трьох тижнів суперечок, скандалів та взаємних звинувачень, обласна рада та обласна державна адміністрація погодили перерозподіл бюджету та оформили це на сесії обласної ради в понеділок 13 квітня. Нарешті були спрямовані кошти і на боротьбу з епідемією, хоча вже три тижні вони могли працювати. І ще депутати, увільнили Федора Барну з посади голови бюджетної комісії, що він пояснив помстою за співпрацю з адміністрацією та «здравий смисл». Голова обласної ради Вікторія Москаленко пояснила звільнення Барни тим, що чаша терпіння переповнилася у всіх, не лише у неї одної. Ну, тобто, раніше його всі терпіли, а зараз раптом не змогли стерпіти. Просто, хочеться згадати, ЩО весь цей час терпіли і як воно все було. Терпіли постійні зашквари з бійками на засіданнях тої самої бюджетної комісії, не звертали уваги на журналістські розслідування про сумнівні операції навколо та у Миколаївському аеропорті, директором якого він, до речі, ще лишається. Тобто, для того, щоб зрозуміти, що призначення цієї людини на всі ці посади – це суцільний зашквар та скандал, що це помилка, депутатам та керівництву обласної ради  знадобилось майже п’ять років. А раніше всього цього не помічали, бо була… «політика». Або скажемо, що Барна просто опинився у складі команди, яка програє. Його звичайна, безпрограшна до цього, ставка на адміністрацію не зіграла. Бо програє адміністрація. 

Але без нього буде якось нуднувато, погодьтеся.

Схоже, що короновірус – не єдине випробування яке прийшло в Україну. Незважаючи на пандемію, Державне Бюро Розслідування, які вже цілком обґрунтовано можна називати Державним Бюро Реваншу впевнено продовжує справу переслідування активістів Майдану та проукраїнських політиків. Я маю на увазі звинувачення у вбивстві Тетяни Чорновол, яку Печерський суд столиці відправив на цілодобовий домашній арешт, та справу стосовно начебто розтрати коштів Володимиром Вятровичем, коли той був керівником Інституту Національної пам’яті. Ну, і, звичайно, справи проти п’ятого Президента України Петра Порошенка, які не мають жодного відношення до корупції, про яку всі так багато говорили ще рік тому. Не знаю, як вас, а мене відчуття дежавю часів Януковича не відпускає. Але, як на мене, все виглядає значно гірше, ніж за часів Януковича – у нас немає Криму, але є війна. Чим це закінчіться, спитаєте ви? А чим закінчилось правління Януковича? Ось тим самим все це і закінчиться.

Ну, ще на додаток до всього, Київ накрила пилова буря. Погіршилась якість повітря і в Миколаєві. Пояснюють це сухою зимою. Дехто називає все це ознаками Апокаліпсису. Дехто, навіть, натякає на велосипедиста ой, вибачте, на вершника того самого Апокаліпсису. На мою думку все це перебільшення та проїски порохоботів.

Вітаю всіх, хто святкує, з Великоднем. Сподіваюсь, що у вас вистачило розуму посвяткувати, не наразивши себе та інших на небезпеку заразится у натовпі біля церкві. А якщо ні, то готуйтеся до того, що карантин може стати нескінченою історією. 

Не хворійте!

За цим кланяюся, зустрінемось!