Кава з Зеленським – дуже дорого, хорошая дєвочка та машина часу

Вітаємо всіх президентів! 

Коронавірус в Україні б’є всі рекорди. Рекорди, на жаль, негативні. Минулого тижня кількість захворілих за добу впритул наблизилась до тисячі осіб, а поки я пишу та говорю ці слова може вже і стала більшою за тисячу. Загальна кількість померлих в Україні впритул наблизилась до цієї самої цифри і так само, коли я пишу та говорю ці слова їх може стати більше тисячі. 

Всього загалом на Землі вже захворіло понад 8,5 мільйонів людей, з них померло понад 450 тисяч, одужали більше 4 мільйонів. В Миколаївській області кількість захворівших стала більше 330 осіб, з них більше 260 людей одужали. І хоча на тлі інших українських регіонів наша область виглядає більш-менш благополучно але і у нас кількість хворих збільшується. Уряд подовжив діє адаптивного карантину до кінця липня, а в деяких, найбільш уражених регіонах скасовують пом’якшення карантину та знову повертаються до його більш жорстких форм. Міністр боротьби зі змінами у медицині, ой, вибачте, здається він називається міністром охорони здоров’я, Максим Степанов вважає що причиною такого стрімкого зростання кількості COVID-19 в Україні є несвідомі громадяни, які повністю ігнорують будь які заходи безпеки – ходять скрізь без масок, скупчуються та не дотримуються безпечної дистанції. А тим часом, людину, яка мала б демонструвати зразок відповідальної поведінки під час пандемії, але – ніт, не демонструвала, за порушення карантину навіть не оштрафували. У Хмельницькому міськрайоному суді не знають, чи можуть штрафувати Зеленського за адміністративні порушення, бо у нього є імунітет, і це не імунітет від вірусу. І за роз’ясненням щодо цього питання звернулися до Верховного Суду. В той же час, голові Хмельницькій ОДА та Хмельницькому міському голові впаяли штраф по 17 тисяч гривень кожному. Після цього можна зробити застереження, що пити каву, та взагалі, сідати за один стіл з Володимиром Олександровичем може вам коштувати дуже дорого – 17 тисяч гривень за філіжанку кави – погодьтеся це трохи забагато.

Місцеві вибори близько. Якщо для більшості громадян це означає лише, що в останню неділю жовтня їх запросять на виборчі дільниці, то серед місцевих політиків відбуваються часом бурхливі події. Бажання обратися, або переобратися, бажання стати депутатом якоїсь ради або головою ОТГ чи міста часто виявляє у бажаючих цікаві риси та якості. Виявляється, наприклад, що для частини місцевих політиків перехід з одної політичної сили до іншої – діаметрально протилежної за ідеологією – нормальна та звичайна справа. Бо в новій силі харизматичний лідер, бо інші вчиняють так само, тому - шниряти туди-сюди в тусовки з абсолютно різними ідеологіями – це цілком нормально. А вся проблема в тому, що таку «достойну» поведінку висвітлюють журналісти, бо вони «поводяться некоректно». Взагалі, журналісти ці – як скалки у дупі – дуже заважають нормальним людям міняти партійні бренди частіше за шкарпетки. З іншого боку, можна прийняти людину до своєї тусовки лише тому, що вона «хорошая дєвочка» – і немає ж фактів, що дєвочка погана. Хочу лише додати, що чим ближче до дати місцевих виборів, тим більше подібних прикладів ми побачимо – слідкуйте за новинами. А може йдеться про доволі багаточисленну групу людей, які чомусь вважають себе політиками, але, насправді, не мають ніяких політичних переконань, вони не мають принципів, їм абсолютно байдуже, під якими прапорами стояти, аби лише бути при владі. Сьогодні вони українські патріоти, а завтра вітають Путіна, а післязавтра клянуться у вірності рептилоїдам. Та справжня біда ні в тому, що такі люди є і вони пруться до політики, а в тому, що за них голосують раз за разом. А потім мудрий український виборець дивується – чому ж так хєрово жити і ніяк життя не покращується?

Олександр Сенкєвич, схоже, визначився з яким проектом він піде на вибори у жовтні. Це політична партія під назвою «Пропозиція» яку у п’ятницю презентували мери шості українських міст – Дніпра, Миколаєва, Кропивницького, Житомира, Каховки та Чернівців. Цю партію вже встигли назвати «партією мерів», хоча самі фігуранти просили її так не називати. На презентації говорили про те, що партія не буде ідеологічною, натомість – вона буде програмною. А говоритимуть мери про розвиток місцевого самоврядування. Чи «вистріліть» цей проект у жовтні – покаже час. Ідея об’єднання навколо місцевих лідерів суспільної думки, скорочено – ЛСД, навколо лідерів місцевих громад, в принципі, не нова. Але такої реалізації, здається, ще не було. Ідея сильного самоврядування сама по собі здорова ідея та може привабити певну кількість виборців. Одне лише можна сказати певно – частина мерів бажає меншої опіки з боку держави, частина не змогла домовитися з найбільш рейтинговими партійними брендами, а частина і не хотіла. А що із цього вийде – час покаже, чекати лишилося не так довго.

У Києві, у Печерському районному суді обирали запобіжний захід п’ятому Президенту України Петру Порошенко. Слідство хотіло арешту із заставою у 10 мільйонів але потім зажадало особистого зобов’язання. Але подією стало не судове засідання, а акція протесту прихильників п’ятого Президента України проти політичного переслідування останнього, яка відбулась під стінами Печерського суду. Кілька тисяч прихильників Петра Порошенка мітингували під стінами цієї судової інстанції, а після того, як у судовому засіданні було оголошено перерву до 1 липня, протестувальники колоною пройшлися до Офісу Президента, де знову висловили свій протест. 

І що хочеться сказати. Особисто в мене відчайдушне відчуття дежавю. Таке враження, що я на машині часу повернувся у 2012-2013 роки. Точно такі справи проти опонентів на виборах. Спочатку, перед, та під час виборів говориться про страшну корупцію, мародерів та бариг. А потів відкриваються кримінальні впровадження, в яких немає ані краплини тої самої корупції, ані трішечки користі – йдеться лише про дії опонентів під час виконання ними своїх обов’язків на державних посадах. Жодної корупції. А справи все штампуються і штампуються. А приводи для справ все більше і більше схожі за помсту саме за політичні рішення, як-то справа за отримання Томосу, наприклад. І 18 червня вже гасла звучали схожі «Зека – геть!» та «Зелю – геть!» - навіть співзвучно. І вулицями тими самими протестувальники ходять, тими самими маршрутами – від судів до президентської резиденції. Дуже багато аналогій, просто дуже.

Але, є відмінності. Сім – вісім років тому Крим та частина Донбасу були ще частиною України. А понад 13 тисяч українців ще були живими. І Росія на чолі із своїм безумним фюрером Путіним, який буде на троні пожиттєво, не так відверто та відкрито зазіхала на український суверенітет. Тому, те, що зараз робить людина, яка очолила українську державу матиме такі ж самі наслідки, що і тоді, але тільки буде гірше. І не слід вважати, що гірше вже не може бути, ще як може! В цьому питання, особисто я – рішучій оптиміст! 

За цим кланяюся, зустрінемось!