Хто в домі хазяїн, що вирішить безпорадний парламент, відбування «номерів» та дірка в дамбі

Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

У Миколаєві будуватимуть катери для Державної прикордонної служби. В рамках угоди із Францією буде 20 таких сучасних катерів. П’ять з них зроблять на суднобудівному заводі «Нібулон». На цьому тижні, під час візиту до Миколаєва міністра внутрішніх справ Арсена Ававкова було підписано відповідну угоду. Безперечно, те, що одне з миколаївських підприємств буде завантажено роботою, зі всіма відповідними наслідками – новина цілком позитивна і ми не можемо цьому не радіти.

А ми ще звернемо увагу на декілька інших моментів. По-перше, - очевидна надзвичайна вага Арсена Борисовича. Про це свідчило все – ставлення та звернення до нього і власника «Нібулону» Олексія Вадатурського і очільника депутатської фракції «Слуг» Давіда Арахамії. Спостережливому спостерігачу цілком видно та зрозуміло «хто в домі хазяїн». А ще, вустами Авакова відтепер оголошено, що Миколаїв не бандитське місто, а місто кіосків . Чесно кажучи, навіть і не знаю, як ставитися до того, що київським високопосадовці постійно щось хочуть відкорегувати у нашому місті та регіоні та їм щось постійно у нас не подобається.

А з іншим суднобудівним заводом «Океаном» не все так райдужно та добре. Після візиту нардепки Скороход до Миколаєва, цю проблему вже обговорювали у стінах українського парламенту на засіданні відповідної тимчасової слідчої комісії. І сам власник заводу Василь Капацина, і більша частина парламентаріїв зазначили, що своїми недолугими діями правоохоронці у буквальному сенсі руйнують підприємство, яке почало відроджуватися. Парламентська слідча комісія, звичайно, надішле свої висновки до тих самих правоохоронних органів, але маємо проблему, про яку я вже говорив – у формально парламентсько-президентській республіці парламент не є центром прийняття рішень. Отже, який це ефект матимете – побачимо. 

Миколаївські міські депутати нарешті на земельній сесії приймали земельні питання, як не дивно. А ще, вони прийняли програму поводження із тваринами, відповідно до якої, бродячі собаки будуть відловлюватися, їх будуть стерилізувати а потім відпускати на вулиці міста. А там вони будуть знову збиватися у зграї і знову будуть нападати на нас. По відношенню до собак дуже гуманно, а от, щодо гуманності по відношенню до людей? Крім того, депутати від так званої групи ОПЗЖ повідали всім, що, виявляється у нас відбувається «геноцид укрАїнського народу». Це вони так про медичну реформу, як вони її назвали - реформу Супрун-Порошенко-Зеленського. Якщо чесно, не зрозуміло, до чого вони тут причепили Зеленського – він теж проти реформи. Не зрозуміло за що він «ЗА», але він «ПРОТИ». Не зрозуміло, також, як можна виступати проти реформи окремим депутатам – медикам, попри те, що останні роки вони її активно просували, та користувалися її наслідками. Очевидно, що депутати озвучивали вказівки з партійного центру, «відбували номер». І подібних безглуздих та дурнуватих «відбувань» ми будемо бачити найближчі три місяці все більше і більше, так що, не слід дивуватися. А ось чи обирати знову людей, які говорять одне, а роблять геть інше і є, насправді, нещирими це я м’яко так кажу – це вже вирішувати самим миколаївцям та й всім українцям у жовтні. Але, якщо їх відповідь буде «так» то не слід потім дивуватися тому, що в їх житті нічого не змінюється.

На початку тижня у Луцьку було захоплено рейсовий автобус. «Луцький терорист» вимагав від цілої низки політиків зробити запис про те, що вони є терористами, а самого Володимира Зеленського – запис з закликом дивитися зоозахисний фільм «Земляни» 2005 року. Зеленський особисто вступив у переговори з терористом та виконав його вимогу. Після чого той здався, а Зеленський той запис видалив зі всіх своїх акаунтів. Ніхто з заручників не постраждав.

Прихильники Зеленського відразу ж почали говорити про людяність свого кумиру, та й він сам проголосив, що заради спасіння людських життів він готовий на все. Але у цьому контексті хочеться згадати інший приклад. У червні 1995 року група чеченців під орудою Шаміля Басаєва захопила загалом понад півтори тисячі заручників у райцентрі Будьоновськ Ставропольського краю. Спроби взяти штурмом будівлю будьоновської лікарні, в якій знаходились басаєвці та заручники призвели до жертв серед заручників. І тоді перша в державі, після Президента Росії, посадова особа, тодішній прем’єр-міністр Росії Віктор Черномирдін розпочав з Басаєвим переговори. Він погодився на всі умови останнього. Басаєву дали можливість піти. І навіть бойові дії в Чечні припинилися, і навіть почалися перемовини між Росією та цією бунтівною провінцією. Але мир та переговори тривали дуже недовго. Війна відновилась за кілька тижнів, і теракти також почали траплятися знову і знову. Бо, вступивши у переговори з терористами  та виконавши їх умови, тодішнє керівництво Росії продемонструвало слабкість, воно показало, що можна таким чином на Росію впливати та домагатися свого. А потім Борис Єльцін «устал» і з’явився Володимир Путін, який обіцяв «мочити терористів у сортирі». Але не припинилося нічого. Ані війна у Чечні, ані теракти. Потім були вибухи у російських містах у вересні 1999 року із сотнями загиблих, був Норд-Ост у 2002 році, був Беслан у 2004 році із сотнями загиблих дітей і багато інших. І скрізь – сотні та тисячі мирних росіян, які загинули, або постраждали. 

Проблема в тому, що ніхто на сто відсотків не застрахований від терористичних атак. А, виконуючи вимоги терористів, ви їх заохочуєте. В Україні і до цього випадку траплялися захоплення заручників, але ніколи вище керівництво не вело з терористами переговори та, тим більше, не виконувало їх вимоги. А Зеленський зробив це. Отже, відтепер, всі, хто йому аплодує за «людяність» мають бути готовими до того, що в один чудовий момент вони можуть стати заручником якогось психа, якому заборгували зарплатню за два місяці. І вимагати виплату цієї заборгованості він буде від самого президента. Бо Володимир Олександрович показав, що так можна. Зеленський зробив дірку у дамбі, через яку може хлинути такій потік, якій зруйнує і саму дамбу, і те, що вона захищала – нашу, хоч і відносну, безпеку.

За цим кланяюся, зустрінемось!