Коронавірус нас вітає знову, а впевненість нового очільника поліції насторожує

Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Минулий тиждень у нас відзначився неймовірною спекою та відразу ж кількома антирекордами щодо захворюванності на коронавірус. Кількість захворівших у світі вже на рівні 20 мільйонів, в Україні стримко наближається до ста тисяч. Кожного дня реєструють понад тисячу нових хворих. У Миколаївській області, а, якщо вірніше – у самому Миколаєві так само відмічається різке зростання кількості хворих на COVID-19, настільки різке, що обласні чиновники заговорили про можливість переходу Миколаївщини з так званої зеленої зони карантину до помаранчової або, навіть, до червоної, і тоді карантині обмеження, про які всі вже забули, знову повернуться. 

А насправді, давайте чесно дамо собі відповідь – хто зараз дотримується елементарних заходів безпеки? І дамо чесну відповідь – та практично ніхто! Маски у громадському транспорті одягають одиниці, в магазинах та супермаркетах – трохи більше, але переважно – не одягають, або носять на підборідді. Скажу більше – на поодиноких людей в масках у маршрутках інші дивяться, скажемо так, недоброзичливо, а на прохання у магазинах одягнути маску реагують дуже часто агресивно. Отже, якщо так і далі все буде, то в осені у нас цілком може бути італійський сценарій, нагадаю, це коли місць в лікарнях не вистачає і люди вмирають сотнями та тисячами за добу. А від цієї хвороби ще й досі немає ані вакцини, ані іншого специфічного лікування і, оскільки вірус новий та маловивчений, то ніхто не може сказати, як людина, яка перехворіла COVID-19 перенесе, наприклад, звичайний грип. Але, будемо чесними, ні до чого вмовляння лікарів не призведуть. По-перше – серед самих лікарів немає єдності, а, по-друге –є метушіння з боку влади отже, прогнози по коронє навряд чи можна вважати втішними. У будь якому разі, змусити миколаївців та українців носити маски та дотримуватися дистанції зможуть хіба що гори трупів, та ніщо інше. Дай Боже, щоб такого не було. Але осінь покаже як воно буде.

Одеський господарський суд ще раз підтвердив законність продажу суднобудівного заводу «Океан», ще раніше це зробив Миколаївський господарський суд. Ще одна маленька перемога на довгому шляху відстоювання справедливості. Але очевидно, що той шлях не пройдено ще до кінця.

Нещодавно призначений начальник Головного управління національної поліції Сергій Шайхет дав прес-конференцію під час якої розповів про себе та про те, чим живе та дихає у нас поліція в області. З першого погляду – цілком нормальний, я би сказав, черговий захід. Якби не один момент. Не знаю, як вам, але мені різанула одна його заява, а саме, про те, що розпочаті розслідування по, начебто, зловживанням у бюджетних сферах як в області, так і в обласному центрі і він, початок цитати – «…переконаний, що багато крали» - кінець цитати. Розберемося. Отже, слідство ще не відбулось, судового вироку немає, але очільник поліції області вже переконаний, що «багато крали». То й що, виходить, що слідство має лише підтвердити його переконання? Звичайно, може бути так, що Сергій Шайхет знає більше за нас, але, все ж таки, будь яке слідство має встановлювати істину, а ось крали чи не крали, є вина – чи ні – має визначати суд. Мені так здається. А переконання про те, що крали, головного поліцейського області, якщо чесно – трохи насторожує.

Міністерство юстиції Сполучених Штатів Америки звернулося з позовом щодо конфіскації двох об’єктів комерційної нерухомості у Кентуккі та Техасі, які належать Ігорю Коломойському та його партнеру Геннадію Боголюбову. За версією мінюсту США гроші, за які було придбано ці офісні будівлі, нечесно було виведено з ПриватБанку, коли Коломойський та Боголюбов ним володіли. А загалом, в заяві цього американського відомства говориться про мільярди доларів, виведених з банку колишніми власниками. Ігор Валерійович все заперечує. Лазаренко робив те ж саме свого часу, але опирався він не дуже довго…

Всіх вразили кадри дуже потужного вибуху у Бейруті, внаслідок якого загинуло понад сотня людей, ще сотні було поранено, завдано значної матеріальної шкоди. Але наслідки цим не обмежились. Справа в тому, що 2750 тон амміачної селітри, яка, власне, і вибухнула, зберігалися у бейрутському порту кілька років. Їх було конфісковано з судна, власником якого був росіянин, але який не мав грошей на його ремонт. Отже, судно та вантаж було конфісковано за борги, потім вибухонебезпечний матеріал зберігався не належним чином, якби зберігався належним, не сталося б те, що сталося. Російське раздолбайство поєдналось з місцевим – і великий ба-бах. І вже на цьому фоні розпочалися протести місцевого населення, люди вважають, що саме недбалість ливанської влади призвела до трагедії. Це я про те, що спокій та стабільність у цілій країні можуть бути зруйновані лише одним вибухом, або одним вбивством темношкірого у Сполучених Штатах. Наш світ дуже крихкій, а спокій за вікном дуже оманливий.

 За цим кланяюся, зустрінемось!