Ковід, вибори та психічне здоров’я

Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Його ніхто не хоче помічати, про нього воліють забути та не згадувати, так, начебто, його не існує. А дехто взагалі не вірить в його існування. Але він є, він нікуди не дівся і заявляє про себе кожного нового тижня все гучніше і гучніше. Я говорю про коронавірус, який по кількості захворюванності в Україні б’є всі рекорди. Щодня реєструється більше двох тисяч нових хворих і це число стрімко наближається  до трьох тисяч, кількість оддужавших – значно менша. Загалом, по Україні зареєстровано понад 130 тисяч хворих, і поки я говорю ці слова, ця цифра змінюється у більшу сторону. Останніми днями спалах COVID-19 відмічається і на Миколаївщині, особливо – в самому Миколаєві – по 60-70 нових хворих, з яких більша частина – в обласному центрі. Цей різкий спалах став причиною того, що святкування дня міста, яке планувалось на 12 вересня було скасовано як і, взагалі, всі масові розважальні заходи. Олександр Сєнкевич заявив, що свято – це добре і це подарунок для будь якого мера напередодні місцевих виборів, але ризикувати здоров’ям містян він не може. Хоча майже катастрофічна ситуація з розповсюдженням хвороби не завадила меру Одеси Труханову провести день міста повністю ігноруючи будь які карантині обмеження за величезної скупченості людей. 

Отже, яка ситуація з короновірусом на цей момент? Кількість хворих стрімко зростає, але це не головне. Головне те, що кількість госпіталізованих хворих зростає ще більше, за визнанням самого міністра охорони здоров’я Степанова за серпень хворих у лікарнях стала більше вдвічі порівняно із липнем. Лікарні поволі, але невпинно заповнюються ковідними пацієнтами. В деяких українських містах вільних місць вже майже немає, для того, щоб звільнити місця для ковідників інших хворих, іноді важких, вимушено викидають просто на вулицю. Ось як це відбувалось у 8-й київській лікарні за описом журналістки Вікторії Поліненко, яка мала лікуватися там у кардіологічному відділені, початок цитати: «Фактично одних пацієнтів викинули на вулицю, щоб покласти інших. Настільки ганебну ситуацію я бачила вперше. Тільки в нашому відділенні було близько 80 осіб, в тому числі у тяжкому стані. З відділення поверхом вище вивозили інсультників, які взагалі не рухаються. Так само травматологію – я бачила, як людей на розтяжках намагалися впихнути у звичайні машини й таксі. Оформити документи лікарі не встигали, тож пацієнтів виписали без будь-яких документів про їх перебування в лікарні. Це не виглядало як виписка, це виглядало як евакуація. Я завтра поїду зустрічатися з лікарем і отримувати свою виписку. Добре, що в мене є така можливість і стан здоров’я дозволяє. Уявіть собі, як післяопераційним хворим” – кінець цитати.

В той же час, миколаївці масово ігнорують карантинні обмеження і не носять маски у маршрутках та інших людних місцях. Один клас за іншим в школах та групи у дитячих садочках відправляють на карантини через те, що там виявляють хворих школярів чи вчителів. А миколаївці ходять без масок. І ті, хто стикається із респіраторними хворобами із незвичним, але неважким перебігом, а погодьтеся, що бронхіт у серпні-вересні за умови 35-градусної спеки – це вже незвично, розповідають, що тести та рентгенівські дослідження їм не роблять. Бо їх, тестів, елементарно немає, а на рентген – величезна черга. Отже, кількість виявлених хворих – це кількість протестованих важких хворих, середніх та легких не тестують, якщо тільки вони самі себе не тестують, а це значить, що реальних хворих в десятки разів більше, ніж зареєстровано. Але миколаївці маски у маршрутках не носять, бо, бачте, спека. Невже ви думаєте, що у реанімаційному відділенні обласної інфекційної лікарні під апаратом штучної вентиляції легень вам буде прохолодніше? І це за умови, якщо для вас там знайдеться місце.

Незважаючи ні на що, місцеві вибори мають відбутися. Центральна Виборча комісія оголосила початок офіційної кампанії з 5 вересня. Партії почали проводити з’їзди на яких вони приймають рішення про участь у цих місцевих виборів. «Європейська Солідарність» оголосила про участь у виборах. За словами очільника партії Петра Порошенка ЄС ставить на меті сформувати: «…потужні фракції у всіх обласних радах, особливо це важливо у південних та східних регіонах – для забезпечення унітарності країни, боротьби з ідеями федералізму та проявами сепаратизму – кінець цитати. Трохи раніше провели свій з’їзд «Слуги народу» на якому кандидатка від них на посаду Миколаївського міського голови Тетяна Домбровська заявила що вже відчуває себе… Миколаївським міським головою. Чесно кажучи, я точно не знаю як називається психічний розлад, під час якого людина вважає себе іншою людиною, якою вона не є.

Як, на вашу думку, називається людина, яка вперто, раз за разом, намагається зробити щось, що викликає обурення та активне несприйняття у значної частини суспільства? На мою думку, він або дебіл, або впертий шахрай та злодій. Саме це спадає на думку, коли бачиш з якою впертістю намагається Володимир Олександрович разом із керівником свого офісу протягнути незрозуміло що на переговорах по Донбасу. Спочатку – якусь «формулу Штайнмаєйра», тепер – через видатних та «юних» переговорників Кравчука та Фокіна просувається ідея надання особливих повноважень Донецькій та Луганській областей із амністією російських колаборантів. Це навіть більше, ніж хотіла Росія – бо в Мінських угодах йдеться лише про окремі райони Донецької та Луганської областей. Офіс Зеленського відхрестився від горезвісного інтерв’ю Фокіна. Але питання на неприємний осад лишилися.

Справа в тому, що і Кравчук, і Фокін звикли жити в умовах російського рабства. Вони ніколи не були прихильниками української незалежності, у 1991 році їх інтереси тимчасово співпали з інтересами тої частини українського суспільства, яка щира прагнула незалежності, для якої українська незалежність є самоцінністтю. Але звичка плазувати перед Москвою, звичка зневажати національними інтересами на користь власних, звичка пристосовуватися у Фокіна та Кравчука лишилась. Питання: Навіщо таких людей призначати у склад переговорної групи від України? Чи є це проявом дебільності, чи є це проявом злочинного умислу тих, хто їх туди призначив – вирішувати вам, шановні глядачі.

До речі, що до тих, хто не перетравлює Україну, її незалежність та все українське. Подейкують, що деяких з яскравих представників українофобства вже записала до своїх партійних виборчих списків ОПЗЖ. Я говорю про скандально відомого депутата обласної ради Скорого, якому не подобаються український державний гімн та прапор. Як то кажуть – подібне приліпає до подібного. Але кожний українець, для якого державні прапор та гімн є цінними мають усвідомлювати – чим менше їх прийде на вибори 25 жовтня, тим більше скорих, фокіних та кравчуків опиниться у місцевих радах.

За цим кланяюся, зустрінемось!