Про шкарпетки

Вітаємо всіх президентів та всі сосни! 

Місцеві вибори – менше, ніж за місяць, отже, весь цей час до 25 жовтня тема місцевих виборів – це топ-тема, звичайно, якщо хтось з депутатів від «Слуги народу» не буде вимагати «плюшек» і потрапляти за це за грати, або хтось з них не робитиме недолугі та відверто глупі заяви, про що ми ще згодом поговоримо.

Отже, оскільки останній день висування кандидатів – 24 вересня, то останні два тижні – то був цілий парад партійних конференцій, зборів, які, власне, і висували своїх кандидатів на посади депутатів всіх рівнів та міських і сільських голів.

Партія «За майбутнє», яку тісно пов’язують із українських олігархом Ігорем Коломойським на Миколаєвщині представлятиме, перед усім, Юрій Гранатуров – персона відома, можна сказати, старожил миколаївської політики. Стальки, скільки він змінив політичних проектів, стільки в мене немає пар шкарпеток. І що цікаво, всі ці проекти так само, як мої шкарпетки – сірі або темні і без будь якої виразної ідеології. Так, так – мої шкарпетки – поза будь якої ідеології. Замайбутнівці, або ще як неформально називають цю цікаву політичну субстанцію «За майбах» - натякаючи на основну мету її учасників – щоб у кожного з них було по «Майбаху», йдуть до влади тому, що, за їх же словами, їм набридло що у владі коїться бардак. Правда, хочеться тут же запитати – а хто ж є джерелом цього бардаку – коли сам Юрій Ісайович і багато кандидатів від «Майбаха» є діючими депутатами і не один термін? Хто ж цей бардак в цій владі там створив? До речі, значна частина кандидатів із списку цієї партії встигла за останні кілька місяців щонайменше двічі змінити партійну прописку. Повторюю, в мене стільки пар шкарпеток немає, скільки у них партій було і ще буде.

«Наш край» висунув на мери міста Миколу Круглова, який не відчуває відповідальності за своє голосування в українському парламенті за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року, після прийняття яких було відкрито шлюз для кривавого насилля на Майдані та не вважає Росію агресором. Такий висновок можна зробити хоч би з того, що він не дав прямої відповіді на відповідне пряме запитання. Очікувано у списках «Нашого краю» Юрій Кормишкін, серед цікавого – Світлана Федорова, керівниця обласної інфекційної лікарня. Остання обставини неабияк обурила Олексія Вадатурського – мовляв, Федорова має людей від коронавірусу лікувати, а не балотуватися. На що Федорова відповідає довгими та розлогими постами у Фейсбуці, настільки довгими и розлогими, що виникає питання – а є в неї час лікувати хворих – написання таких дописів вимагає чимало часу?

«Пропозиція» цілком передбачувано висунула в мери Сєнкевіча. Із цікавого в спискіах цієї партії, напевно – лише сам Сєнкевич та підприємець Дмитро Фалько, решта – чиновники, голови райадміністрацій, і деякі активісті, відомі тим, що виконували роботи за гроші для Агенції Розвитку Миколаїва. Це, власне, все, що можна сказати про цю політичну силу.

«Європейська Солідарність» висунула кандидатів в понад як тридцять рад різних рівнів по  всій Миколаївській області. Виборчий список до Миколаївської обласної ради очолив голова обласної організації Михайло Талпа, а до Миколаївської міської ради – очільниця Миколаївської міської організації партії – Олена Кісельова. Партійна команда ЄС спрямована на вирішення нагальних проблем області та міста. У списках – підприємці, лікарі, фермери, юристи.

«Слуги народу» провели свою конференцію можна сказати, по-сімейному, без «большого стєчєнія народу». А Ігор Дятлов та Олександр Садиков опинилися в одному списку партії під назвою «Миколаївці». Що характерно – як і в «Майбахі» в «Миколаївціях» багато чинних і колишніх депутатів, для яких звично міняти політичні проекти, знову згадаємо про шкарпетки.

Але найбільш драматичним, скандальним та просто кумедним виявилось висування кандидата в мери Миколаєва та кандидатів в депутати Миколаївської міської ради від ОПЗЖ. Ще два тижня тому, особисто я стверджував, що кандидатом в мери Миколаєва від цієї політичної сили буде Артем Ільюк, а Владиславу Чайці нічого там не обломиться. Про це свідчило все – і просто надмірна реклама Ілюка на бордах і в соцмережах, і заяви голови обласної організації ОПЗЖ про те, що Ільюк є найбільш вірогідним кандидатом в мери від ОПЗЖ, і те, що Артем Олександрович став головою міської організації цієї партії. Аля я помилявся. Владислав Чайка, який ще влітку думав йти в мери від «Слуг народу» переграв свого молодшого візаві. Напевно, далися взнаки спритність та зв’язки його керівника штабу, може ще якісь моменти, про які ми не знаємо. Але цей тиждень розпочався з того, що відбулись збори міської організації ОПЗЖ на якій не відбулось висування ані самого Ільюка в якості кандидатів в мери, ані кандидатів до депутатів до міськрада потім відбулась конференція обласної організації цієї партії, на якій було висунуто Владислав Чайку на посаду Миколаївського міського голови та виборчий список ОПЗЖ до міськради, в якому не прозвучало прізвища Артема Олександровича, принаймні, в першій п’ятірці точно не звучало. Але вже наступного дня список звучав зовсім інакше, принаймні, його друга позиція, бо так вирішила так звана «Стратегічна рада» ОПЗЖ, яка, як відомо, складається з чотирьох осіб: Медведчук, Льовочкін, Рабинович та Бойко – такі собі відомі українофіли та меценати. 

Отже, про що говорить ця ситуація? Вона говорить про те, що внутрішньовідова боротьба всередині цієї сили просто шалена і про те, що команда ОПЗЖ йде на міські вибори як команда жаби та гадюки – із величезним протиріччями всередині. І як вони збираються керувати містом, не дай Боже, звичайно, із такою файною командою заклятих друзів та однодумців? А ще, це дуже красномовно характеризує рівень внутріпартійної демократії цієї політичної сили. Втім, якщо комусь це подобається…

Отже, на мерську посаду претендуватимуть шестеро осіб: Микола Круглов, Юрій Гранатуров, Тетяна Домбровська, Владислав Чайка, Олександр Садиков та чинний міський голова Олександр Сєнкевич. І загалом понад десяток партій висунули своїх кандидатів у депутати на міських депутатів, але про це поговоримо згодом. Ось такі розклади за чотири тижні до дня голосування, яке, нагадаю, відбудеться 25 жовтня.

Ну і, наостанок. Давід Арахамія в своєму черговому інтерв’ю заявив, що «Слугам народу» чим менше вони наберуть місць в місцевих радах, тим краще, аби не відповідати за погані дороги та діряву каналізацію,бо з позиції опозиції їм краще виходити на нові парламентські вибори. Отже, переводжу на людську мову слова голови парламентської фракції партії «Слуга народу». Ця партія хоче бути в опозиції задля того, щоб легше було обратися але потім ні за що не відповідати і знову обратися. Це, на мою думку, не політична партія, а лохотрон якійсь. А, втім, якщо Арахамія хоче меншу долю у місцевих радах, то може, дамо людям те, чого вони хочуть, зробимо їх разом? Я маю на увазі – зробимо щасливими. Бо мати те, чого жадаєш – це справжнє щастя.

За цим кланяюся, зустрінемось!