Атракціон нечуваної щедрості за чужий рахунок

Вітаємо всіх президентів та всі сосни!

Цієї зими в домівках миколаївців буде тепло. Але це не точно. Принаймні, поки що не зрозуміло хто та яку ціну має за це сплатити. Якщо коротко – складові, з яких утворюється вартість опалення останнім часом дуже сильно зросли і той тариф, який ще лишається, просто не покриває всіх витрат теплогенеруючих підприємств і робить їх збитковими. Підвищувати тариф уряд та Зеленський, який, власне, і є уряд – не дозволяє. Ну, як не дозволяє, він не має таких повноважень, натомість, наполегливо рекомендує цього не робити, скажемо так. Відповідно, виникає так звана різниця в тарифах, різниця між тим, що буде витрачено на те, щоб обігріти будинки містян і що містяни за це заплатять. І хтось має цю різницю покрити. Уряд, фактично, пропонує зробити це місцевим громадам, за рахунок бюджетів міст, містечок, об’єднаних територіальних громад. І все це може призвести до того, що всі гроші миколаївського міського бюджету, наприклад, які планувалось витратити на розвиток – будівництво та ремонт доріг, придбання медичного обладнання для міських лікарень, ліків, ремонтів дахів, придбання нового транспорту та будь який інший розвиток, всі ці гроші буде витрачено на опалення. Якщо порівняти із сімейним бюджетом, то уявіть собі, що все, що ви заробляєте, ви витрачаєте на їжу, одяг та комуналку. На ремонт житла, освіту дітям, придбання нової техніки та лікування, у разі, якщо хтось захворіє – грошей немає. Єдине джерело покриття подібних витрат – кредити. Але і їх гасити немає чим. 

Як би нам всім не хотілося – але тільки після того, як кожний почне платити реальну ціну за все спожите, він почне думати, як заощадити, зменшити витрати, не погіршуючи якості життя, заробляти більше. Така людська натура. Але, замість того, щоб йти таким шляхом, домопогаючи через механізм субсидій тим, хто зараз не в змозі заплатити, популісти при владі тупо не підвищують тарифи, розписуючись у своїй повній політичній та економічній імпотенції. І всі наслідки свого руйнівного популізму перекладають на чужі плечі, такий собі атракціон нечуваної щедрості Володимира Зеленського за рахунок місцевого самоврядування, не питаючи згоди у останнього.

Мене останнім часом питають – чому я критикую Зеленського, є ж зрушення на краще – дороги ремонтують, наприклад. Ось через таке, про що я розповів, я і критикую. Бо ціну, яку ми платимо за компенсацію комплексів Володимира Олександровича, бо все у нього виключно «велике» замість нормального, - це розбалансування державної, політичної та економічної систем України, недовіра з боку міжнародних партнерів, падіння обороноздатності країни, гальмування, а то і відмова від важливих реформ, які розпочали його попередники. Ось тому і критикую, що за зовнішнім блиском знаходяться: пустота, блеф, самозакоханість та абсолютне нерозуміння того, за якими законами живе цивілізований та не цивілізований світи.

А тим часом представники президентської політичної сили демонструють українському суспільству та міжнародній спільноті нові зразки парламентаризму. 9 вересня народний депутат фракції "Слуга народу" Микола Тищенко застосував силу до позафракційного депутата Гео Лероса під час його виступу в парламенті через критику на адресу президента і голови Офісу Президента. Конфлікт відбувся під час виступу Лероса при розгляді звіту тимчасової слідчої комісії щодо перевірки стану "Укрзалізниці".

Це не перша витівка Миколи Тищенко. Згадаємо «Велюр», гулянки під час пандемії, та інше. Цього разу, Тищенко лишився вірний собі. І йому знову, нічого не буде. Найбільше, на що наважилися його однопартійці в особі Давида Арахамії – це запропонувати його та Лероса відсторонити на п’ять сесійних засідань. А Лероса за що, цікаво? Хоча, як на мене, дії Тищенка підпадають під дію кримінального кодексу. Втім, хто ж його посадить?

А тим часом, у Франції, з військовими почестями, за участі президента Республіки та урядовців поховали Жана-Поля Бельмондо. Артиста, який зробив так багато для Франції, що і порівняти не знаєш з ким. А в Україні, якщо слідувати за логікою нашого президента і нічого не зміниться, з такими почестями ховатимуть Монатіка або Євгена Кошового. Дай Боже їм здоров’я та довгих років життя!

За цим кланяюся – побачимось.